Труби горять

Дмитро Рясной (2) 30 Березень'09

Теги: експортер, криза

Фінансова криза подарувала європейцям унікальний шанс зіскочити з російської газової голки. Через падіння виробництва в Європі її потреби в блакитному паливі різко скоротилися. Зате для Москви, більша частина доходів якої формувалася за рахунок експорту енергоносіїв, збут газу став питанням життя і смерті, що кардинально змінило існуюче дотепер розміщення сил і ввергнуло хазяїв Кремля в стан істерики.

Білокам'яна то погрожувала відплатити невдячним європейцям тією ж монетою, скоротивши закупівлі устаткування в ЄС, то ніжно вмовляла їх підтримати будівництво нових газових потоків в обхід України. Однак Старий Світ, уже не побоюючись, що Росія знову перекриє газовий вентиль непокірливим, тепер нарешті може сконцентруватися на проблемі власної енергобезпеки. І ключова роль у реалізації цього плану відведена нашій країні.

Пізно спохватилися

Такого удару по самолюбству, що був завданий мешканцям Кремля минулого тижня, вони ще не одержували. Очевидно, у Москві до останнього не вірили в перспективність брюссельської газової конференції, підсумком якої стала домовленість Києва і ЄС щодо модернізації газової інфраструктури нашої країни, а головне - про можливе розширення її пропускної здатності. А це автоматично робить безперспективним будівництво Південного і Північного потоків - нових газотранспортних коридорів в обхід України, на яких в останні кілька років російська влада явно зациклилися.

"Мені здається, що цей документ є як мінімум непродуманим і непрофесійним. У першу чергу тому, що обговорювати питання збільшення прокачування блакитного палива через територію України без основного постачальника - Росії - просто несерйозно. Хто з нами порадився, чи зможемо ми транспортувати в майбутньому обсяги газу, будемо ми це робити чи ні? Якщо це невеликий технічний збій у досить складному трикутнику взаємин - РФ, Україна, ЄС, то це нічого. А якщо це початок спроб системного ігнорування інтересів Москви, то це дуже погано", - озвучив побоювання Кремля прем'єр Володимир Путін.

Втім, усвідомивши важливість того, що відбулося, російська влада недовго зберігала спокій, перейшовши до звичної для них тактики погроз.

"Реалізація двостороннього підходу без урахування інтересів країн-постачальників приведе до ризиків функціонування сформованої системи торгівлі газом на основі довгострокових контрактів, оскільки викличе необхідність їх масового перегляду", - говориться в офіційному повідомленні Міністерства енергетики РФ.

Сам же Володимир Володимирович у своїх висловлюваннях був куди жорсткішим, негайно залякавши європейців відмовою закуповувати в них газотранспортне устаткування, якщо ті й далі відкрито ігноруватимуть Росію у вирішенні газових питань. Україні ж взагалі відмовили у доступі до дому: міжурядові консультації, на яких планувалося обговорити можливість виділення нашій країні $5 млрд кредиту, з початку квітня перенесені на невизначений час, поки Київ не одумається.

Тим часом у Європі воліють робити вигляд, що не розуміють причин істерії російських лідерів. Адже підписаний документ, навколо якого розгорілися такі пристрасті, зафіксував готовність сторін до співробітництва з будь-якими державами, зацікавленими у вкладеннях у відновлення української труби. Та і Юлія Тимошенко у своїх коментарях випромінювала всесвітню любов і повагу до північного сусіда.

"У процесі модернізації нашої ГТС повинні брати участь постачальники, споживачі і транзитери. Тому хочу окремо підкреслити, що Україна і Євросоюз мають намір залучити Росію як партнера. Угода відкрита для всіх учасників інвестиційного процесу, і тому я переконана: якщо "Газпром" і РФ планують або інвестувати, або залучити російські компанії безпосередньо до виконання робіт, ми будемо це вітати", - розкланювалася вона в реверансах на адресу російських офіційних осіб.

Висохлі потоки

Однак факт залишається фактом - у масштабному проекті РФ відвели принизливу для неї роль партнера, а не першої скрипки. Декларація щодо модернізації ГТС України підписана без урахування її пропозицій. Москва хотіла, щоб реконструкція нашої трубопровідної інфраструктури проводилася в рамках консорціуму, створеного і керованого інвесторами. Саме такий варіант відкривав перед нею шанс у перспективі (як головному інвесторові) одержати контроль над нашою трубою. І це ще півбіди. Уже кілька років поспіль Кремль активно схиляв Європу взяти учать у фінансуванні будівництва двох трубопровідних проектів: Північного і Південного потоків, щоб зменшити (а ще краще - виключити) "непрогнозовану" Україну зі схеми поставок блакитного палива в ЄС.

Брюссельські ж домовленості Києва і Євросоюзу поставили під загрозу доцільність подальшої роботи над цими проектами. Хоча Росія вже встигла не тільки підрахувати прийдешні прибутки від їхньої реалізації, але й розписати їх на масштабні соціальні програми. Європейці ж розрахували тверезо. Збільшення пропускної здатності нашої труби (на 60 млрд куб. м газу/рік) за рахунок будівництва двох нових газопроводів (Торжок-Долина і Новопсков-Ужгород) коштуватиме $5,55 млрд. Тоді як на будівництво Північного і Південного потоків, які не набагато потужніші від українського проекту (відповідно до планів "Газпрому" сумарно зможуть прокачати 86 млрд кубів газу/рік), необхідно близько 37 млрд євро.

Прийняти таке рішення Європі допомогла нинішня кризова ситуація. Зараз її потреба в російському блакитному паливі скоротилася у півтора рази - до 8 млрд куб. м/місяць. До того ж в "Газпрому" немає важеля для підвищення цін на газ для ЄС, оскільки для переважної більшості європейських споживачів вона визначається за формулою, ключовою складовою якої є ціна нафти, що зменшилася за останні півроку вдвічі - до $54/барель.

І на цьому газові халепи Білокам'яної не закінчилися. Буквально через два дні після брюссельської поразки удар у спину завдав Ашгабад. 25 березня зірвалося підписання договору про будівництво нового газопроводу Схід-Захід, що повинен здійснювати поставку туркменського газу у Росію. У Москві пояснили це тимчасовою відсутністю коштів для фінансування проекту.

"Ніяких розбіжностей між сторонами немає. Але у зв'язку з фінансовою кризою питання ресурсів – серйозне, тому потрібне додаткове пророблення", - повідомив помічник російського президента Сергій Приходько.

Втім, таке пояснення виглядає не дуже переконливим. По-перше, вартість згаданого будівництва становить близько $1 млрд, тоді як за підсумками минулого року чистий прибуток "Газпрому" зашкалив за $100 млрд. По-друге, ця магістраль має колосальне значення для РФ. Адже вона повинна зв'язати північно-східні райони Туркменії з узбережжям Каспію і тим самим збільшити обсяги прокачування по Прикаспійській трубі вдвічі - до 10 млрд куб. м на рік, а ще трохи пізніше (завдяки будівництву другої гілки Прикаспійської магістралі) - до 20 млрд куб. м на рік. Паралельно цей проект повинен був остаточно поставити хрест на будівництві магістралі Nabucco, розрахованої на азіатський газ, яким уже кілька років марить ЄС. Імовірно, туркменський лідер Гурбангули Бердимухамедов тверезо оцінив нинішні шанси Євросоюзу позбутися від російської газової залежності і вирішив посприяти йому в цьому. Тим більше що пряме співробітництво з Європою обіцяє для нього непогані дивіденди - як політичні, так і фінансові.

Nabucco отримує плоть і кров

Схоже, що брюссельські домовленості і зрив угоди з будівництва нового газопроводу Схід-Захід - тісно пов'язані між собою події, що відмінно вписуються в добре продуманий план європейців зі звільнення від російської енергозалежності. Наприкінці минулого тижня відбулася ще одна знакова подія: 27 березня, через два дні після влаштованого в Москві газового демаршу президента Туркменії, проект Nabucco був офіційно представлений у Софії потенційним інвесторам керуючим директором компанії Nabucco Gas Pipeline International Райнхардом Мічеком.

За його даними, пропускна здатність цієї магістралі складе 31 млрд куб. м/рік, а орієнтовна вартість будівництва - 7,9 млрд євро. На реалізацію цього плану знадобиться три роки. Райнхард Мічек відзначив, що для початку роботи газопроводу необхідно від 8-12 млрд куб. м газу, які, як очікується, будуть отримані з Азербайджану (контракт може бути підписаний у найближчі місяці). При цьому він підкреслив, що обговорити наповнення труби ресурсом забажала і Туркменія.

"Країни регіону Центральної Азії і Близького Сходу мають у своєму розпорядженні розвідані запаси газу у розмірі 82 трлн кубометрів, що дозволяє з оптимізмом дивитися на можливості ефективного використання Nabucco", - заявив пан Райнхард Мічек. Втім, і Росія не сидить склавши руки. Цього ж дня "Газпром" і Державна нафтова компанія Азербайджанської республіки підписали меморандум про початок переговорів щодо узгодження умов закупівлі азербайджанського газу з початком поставки в січні майбутнього року.

Україна тим часом розглядає можливість приєднання до Nabucco за одним із трьох маршрутів: через газопровід Лозинець (Болгарія) - Ізмаїл або ж за рахунок поставки блакитного палива в зрідженому вигляді з чорноморських портів Трабзон (Туреччина) або Супса (Грузія) в Одесу або Феодосію. Правда, для реалізації цих планів Києву для початку буде потрібно отримати згоду від учасників консорціуму з будівництва Nabucco, у який входять австрійська OMV, турецька Botas, болгарська Bulgargaz, румунська SNTGN, угорська MOL і німецька RWE. Втім, з огляду на настрої, що панують зараз у Європі, в України є всі шанси на позитивне рішення. У результаті по закінченні будівництва Київ нарешті вирішить свою багаторічну проблему енергозалежності, диверсифікувавши джерела імпорту енергоносіїв.

За матеріалами Деловая Столица

Додати коментар




RedTram Україна