Умовна одиниця

Теги: дефолт, кредит, криза, девальвація, долар

Долар приречений, але він буде дорогим, допоки не закінчиться криза. Девальвація долара навряд чи набуде характеру стрімкого обвалу.

У голови Федеральної резервної системи США Бена Бернанке є прізвисько - Бен Вертоліт. Він отримав його 2002 року, коли відстоював свій рецепт подолання рецесії. Бернанке заявив, що для припинення спаду, який тоді переживали Штати, потрібно накачувати економіку грошима, за необхідності навіть "розкидаючи їх із вертольота". Зараз такі погляди поділяють й інші представники американського істеблішменту, а озвучений Беном Бернанке рецепт став основою антикризової програми уряду США. Однак чи зможе при цьому долар залишитися міцною валютою? Адже відповідно до теорії, якщо випустити в обіг надто багато грошей, вони знеціняться. Так і буде, але станеться це нескоро, прогнозують економісти.

Порятунок у кредит

Заходи, яких вживає влада США для підтримки банків і запобігання подальшому спаду ВВП, можуть стати безпрецедентними за масштабом для країн із ринковою економікою. У жовтні 2008 року адміністрація Джорджа Буша домоглася виділення $700 млрд на викуп у приватних компаній і банків неліквідних активів (до початку лютого вже витрачено $254 млрд), а 13 лютого конгрес США прийняв план стимулювання економіки нового президента Барака Обами на суму $787 млрд. Але це ще не все: міністр фінансів США Тімоті Гайтнер заявив про підготовку ще однієї програми допомоги банкам, з урахуванням якої сума антикризових вливань тільки нової адміністрації перевищить $2 трлн. Такі цифри дуже великі навіть за мірками американської економіки: загальна сума, яку найближчими роками витратять на подолання кризи, сягне не менше трьох чвертей річного федерального бюджету США (його розмір - $3,1 трлн на 2009 бюджетний рік) і як мінімум 18% ВВП (що досяг у 2008-му $14,28 трлн).

Вартість антикризової програми істотно перевищить витрати на реалізацію плану Маршалла, метою якого було відновлення економіки Німеччини після Другої світової війни. За розрахунками шотландського історика Найалла Фергюсона, які наводить Reuters, за чотири роки на здійснення плану було витрачено близько $13 млрд - 5,4% валового національного продукту (ВНП) США у 1947 році. Швидше за все, масштаб нової антикризової програми перевершить і "Новий курс", прийнятий з ініціативи президента Франкліна Рузвельта для подолання Великої депресії 30-х років минулого століття. За даними американського дослідника Джейсона Сміта, перший етап "Нового курсу" коштував $3,3 млрд (5,9% ВВП США у 1933 році), другий на початковому етапі - $4,88 млрд (близько 6,7% ВВП у 1935 році).

Як і в 1930-х роках, антикризова програма фінансуватиметься, насамперед, за рахунок друкарського верстата: уряд США планує різко збільшити і без того чималий дефіцит держбюджету. Якщо в 2007 році витрати федеральної скарбниці перевищували доходи на $161 млрд (1,2% ВВП), то у 2008-му дефіцит збільшився до $455 млрд (3,2% ВВП), а за перші чотири місяці 2009 бюджетного року (який у США почався 1 жовтня 2008-го) він досяг рекордної позначки - $569 млрд. Збільшення дефіциту є основним механізмом емісії доларів. Щоб покрити брак коштів у скарбниці, уряд Штатів бере гроші в борг - у зовнішніх і внутрішніх інвесторів, які готові купувати державні облігації США. Але цих коштів недостатньо. Основним кредитором уряду є американський центральний банк - Федеральна резервна система, що й випускає в обіг необхідну кількість грошей. Цього року друкарський верстат працюватиме ударними темпами: за прогнозом банку Goldman Sachs, у 2009-му дефіцит федерального бюджету США сягне $1,43 трлн (10% ВВП).

Заплановані високі темпи емісії долара турбують частину фінансистів, які інвестують в американські активи. Справа не лише в масштабах випуску грошей, а й у здатності США обслуговувати державний борг, що досяг уже $10,759 трлн, або 75% ВВП. Протягом останніх півтора року держборг зростав як снігова грудка. З 30 вересня 2008-го по 12 лютого 2009-го він збільшився на $734,5 млрд, а за дванадцять місяців до цього - на $1,017 трлн. Для порівняння: за попереднє десятиліття (1997– 2007 рр.) борг США виріс тільки на $3,595 трлн.

Збільшення боргів і активна робота друкарського верстата можуть спричинити втрату довіри до американської валюти, побоюються деякі фінансисти. Зараз долар є головною грошовою одиницею міжнародної торгівлі й основною резервною валютою (див. "Долар - головний скарб"). Якщо уряди й компанії інших країн почнуть позбуватися долара, він може швидко знецінитися. "Борги Америки дуже великі. Якщо фінансова влада США нічого не збирається з цим робити, то ми побачимо зниження курсу американської валюти", - вважає Джим Роджерс, голова сінгапурської інвестиційної компанії Rogers Holdings і колишній партнер Джорджа Сороса. Частина експертів заходять у своїх припущеннях ще далі: на їхню думку, США не зможуть накопичувати борги нескінченно, рано чи пізно країна оголосить дефолт, а долар буде замінений іншою валютою. Експерти навіть придумали для неї назву: амеро. Однак поки ці сценарії - девальвації та дефолту - не здійснюються. Відбувається навпаки: долар росте.

Здрастуй, дорогий долар!

У 2006–2008 роках долар дешевшав. Але з липня минулого року американська грошова одиниця зміцнюється майже до всіх світових валют, незважаючи на активні дії уряду і ФРС США зі збільшення грошової маси. Наприклад, до євро долар подорожчав на 25% - з 1,6 USD/EUR до 1,28 USD/EUR (на 13 лютого). В основі тенденції до зміцнення американської валюти лежить парадокс: хоча влада США заливала економіку потоком грошових знаків, обсяг доларової маси у світі (кількість готівкових і безготівкових доларів) не збільшувався, а зменшувався - власне, його скорочення в середині минулого року і спричинило економічну кризу. Справа в тому, що в сучасній економіці кількість грошей в обігу залежить від величини кредитного мультиплікатора. При зниженні обсягів кредитування показник кредитного мультиплікатора зменшується і обсяг грошової маси теж скорочується. Випущені Федеральною резервною системою долари потрапляють у банківську систему. Банк видає отримані кошти як кредити позичальникам, котрі закуповують на них товари або послуги. Однак при цьому основна частина грошей залишається в банківській системі - плата за товари перераховується в інші фінустанови, які у свою чергу знову віддають їх позичальникам. Цей цикл повторюється неодноразово, і в результаті обсяг грошей в обігу в декілька разів перевищує суму випущених грошових знаків. Приміром, за даними ФРС, у лютому 2006 року на один випущений долар припадало $12,37, що перебувають в обігу: грошова база дорівнювала $832,4 млрд, а грошова маса М3 - $10,299 трлн. Але це не все: маса додатково збільшується за рахунок цінних паперів, які заміняють гроші (їх називають "майже гроші"), зокрема векселів та облігацій.

На початку 2000-х років обсяг доларів, що перебувають в обігу, значно збільшився. Це сталося за рахунок агресивної кредитної політики Федеральної резервної системи, що тривалий час тримала базову відсоткову ставку на низькому рівні (1–2% у 2002–2004 роках), а також за рахунок "майже грошей" - нових фінансових інструментів, які набули широкого поширення, зокрема іпотечних облігацій (CDO). Розширення грошової маси дало поштовх швидкому економічному зростанню у світі. За даними МВФ, у 2003– 2007 роках світовий ВВП щорічно збільшувався на 4,5–5,1%, тоді як за попередні чотири роки середньорічне зростання становило лише 3,3%. Надлишок грошової маси призвів також до надування пузирів на фінансових і товарних ринках.

Коли в 2007 році в США почалася іпотечна криза, фінансистам стало ясно, що економіка не може впоратися зі збільшеним борговим навантаженням. Іпотечні облігації із прибуткового інструмента перетворилися на камінь на шиї банків, і фінустанови почали масово відмовлятися від їхнього використання. Також банки стали видавати менше позик, що призвело до зниження величини кредитного мультиплікатора. У результаті влітку минулого року доларова маса скоротилася, а цінові пузирі на фінансових і товарних ринках луснули один за одним. І тепер, накачуючи економіку доларами, влада США не збільшує, а відновлює грошову пропозицію, щоб не допустити подальшого поглиблення кризи. За даними ФРС, у серпні 2008 року грошова маса (агрегат М2) зменшилася вперше за три з половиною роки на 0,2% (до $7,687 трлн). Однак масштаб скорочення доларової маси, на думку економістів, був значно більшим. За офіційним даними оцінити його неможливо: з лютого 2006 року США припинили публікацію змін більш широкого монетарного агрегату М3, посилаючись на те, що цей індикатор не є значимим. Принаймні поки світова економіка без зусиль поглинає випущені долари, інфляція в США залишається від’ємною, і ймовірність її зростання найближчими місяцями економісти оцінюють як невелику.

Додатковою причиною зміцнення долара є впевненість міжнародних інвесторів у тому, що США як власник найпотужнішої економіки у світі (23% глобального ВВП у 2008 році) постраждає від кризи менше, ніж інші країни. Така думка спричинила підвищений попит на американські держоблігації, для придбання яких інвестори переводять кошти в долари. Економічні показники США поки не турбують покупців облігацій. Відносний розмір держборгу країни ще не досяг рекордної позначки: у 1940-х роках він перевищував і 100% ВВП. Деякі розвинені країни мають значно більший держборг, ніж Штати. За даними МВФ, у Німеччині він досягає 76,4% ВВП, в Італії - 104,3% ВВП, а в Японії - 198,6% ВВП (оцінка МВФ за 2008 рік). Крім того, дефолт за держоблігаціями США малоймовірний: маючи друкарський верстат, країна завжди може випустити стільки доларів, скільки потрібно, щоб розплатитися з кредиторами. Однак у майбутньому накопичені борги все ж таки зроблять девальвацію долара неминучою.

Коли ж він знеціниться?

Слабкість американської економіки полягає в тому, що її зростання базується на випереджальному збільшенні боргів - не лише державних, а й приватних. Якщо у 1980-му держборг США становив 33% ВВП, то до лютого 2009 року він збільшився до 75% ВВП. З урахуванням приватного сектору загальна сума зобов’язань в економіці США виросла з $3,954 трлн (141,7% ВВП) у 1980 році до $31,718 трлн (229,7% ВВП) - у 2007-му. Таку модель розвитку не можна використовувати нескінченно - це розуміє і влада США. "Якщо все, що ми будемо робити, - це витрачати гроші, а не виробляти, то згодом багато країн втомляться позичати нам гроші і свято закінчиться", - заявив Барак Обама. Проте поки що його адміністрація продовжує практику великих запозичень. Якщо боргові вузли затягуватимуться й надалі, то на певному етапі розплутати їх можна буде лише за допомогою девальвації долара, що знецінить суми заборгованостей.

Надто довго чекати, швидше за все, не доведеться. На думку фінансистів, девальвацію долара прискорить вихід економіки США із кризи. Коли довіра на фінансових ринках почне відновлюватися, обсяги кредитування збільшаться, банківський мультиплікатор запрацює на повну потужність і пропозиція долара значно збільшиться. Інвестори почнуть виводити капітали з американської тихої гавані, де важко заробити більше 3–4% річних, на високоприбуткові ринки країн, що розвиваються. "Щойно економіка США почне відновлюватися, ми побачимо довгострокову тенденцію до девальвації долара", - вважає Ерік Найман, керівник управління інвестиційно-банківських послуг Укрсоцбанку. Якщо врахувати, що більшість економістів прогнозує припинення кризи не раніше кінця 2009 року, то не раніше цього строку можна очікувати й ослаблення долара. Згідно з прогнозами колишнього члена правління Банку Англії Віллема Бюйтера, міжнародні інвестори почнуть позбуватися американських цінних паперів протягом двох-п’яти років.

Девальвація долара навряд чи набуде характеру стрімкого обвалу, хоча економісти не виключають, що вона супроводжуватиметься різкими стрибками валютних курсів. Як грошовій одиниці для міжнародних розрахунків і для накопичення національних резервів долару поки немає альтернативи. Жодна інша валюта у світі не випущена в такому обсязі, як американський долар (з урахуванням "майже грошей"). Країнам, які володіють найбільшими золотовалютними резервами, таким як Китай ($1,9 трлн) і Японія ($1 трлн), більше нема в що вкладати капітали. "Крім державних облігацій США, що ще ви можете тримати? Для всіх, включно з Китаєм, - це єдиний вибір. Ми знаємо, долар втрачатиме вартість, тому ми ненавидимо вас, хлопці, але нічого не можемо вдіяти", - обурюється Ло Пін, керівник китайської комісії з регулювання банків. Швидке збільшення випуску іншої грошової одиниці не дасть потрібного ефекту - вона ризикує просто знецінитися.

Раніше процес зміни провідної валюти міжнародних розрахунків займав десятиліття. У другій половині XIX століття головною грошовою одиницею світу був англійський фунт стерлінгів, після Першої світової війни його почав тіснити долар, але остаточне закріплення лідерства американської валюти сталося лише після Другої світової війни. Ці зміни відображали переміни в співвідношенні сил: США стали найбагатшою країною світу, а економіка Великої Британії була підірвана війною.

Конкуренти долара поки що не дуже сильні. Економіка єврозони вже майже зрівнялася з американською: в 2008 році сумарний ВВП країн, валютою яких є євро, перевищив $14 трлн (оцінка МВФ). Однак у євро є інституційна слабкість - механізми прийняття рішень у Євросоюзі з економічної та грошово-кредитної політики більш складні та повільні, ніж у США. Це стримуватиме збільшення впливу європейської валюти. Китайський юань майже не використовується в міжнародній торгівлі і, можливо, влада Піднебесної не погодиться підвищити його статус - для неї це означатиме втрату контролю над валютним курсом, одним із головних інструментів впливу на національну економіку.

Девальвація долара надасть додаткові переваги американській продукції порівняно із закордонними товарами. Тому відповідним кроком влади Китаю, країн Євросоюзу та інших держав цілком може стати здешевлення національних валют. І тоді найближчим наслідком ослаблення долара стане не зміна провідної світової валюти, а загальне знецінювання грошей.

Словник банкіра

Грошова маса - сума готівкових і безготівкових грошей, які є в обігу. Її обсяг залежить від розміру грошової бази, а також величини кредитного мультиплікатора. Для вимірювання обсягу маси є кілька методик: через монетарні агрегати М1, М2 і M3.

Грошова база - сума грошей, які центральний банк випустив в обіг. Включає готівку (за межами фінустанов), а також кошти комерційних банків на рахунках у центральному банку.

Кредитний (банківський, грошовий) мультиплікатор - механізм збільшення грошової маси в процесі руху безготівкових грошей через банківську систему. Приклад: комерційний банк одержав від центрального банку кредит на $1000. Частину цієї суми він має залишити як резерв у центральному банку, а інші може видати у вигляді позики. Якщо норма резервування становить 5%, банк може видати кредит на $950. Позичальник платить цими коштами за товари й послуги, перераховуючи $950 на рахунок контрагента в другому банку.

У свою чергу друга фінустанова знову може видати ці самі гроші як кредит - але тільки на суму $902,5 (5% знову йде на резервування). Потім у результаті операцій клієнтів ця сума потрапляє на рахунок у третьому банку. У такий спосіб при грошовій базі $1000 грошова маса збільшилася вже до $1852,5 (сума грошей клієнтів банків на рахунках у фінустановах). Теоретично процес множення грошей може тривати нескінченно, але він обмежується завдяки відрахуванням частини коштів на формування резервів.

Монетарні агрегати (у США):

М1 - готівка в обігу, гроші на поточних і розрахункових рахунках у банках (за винятком коштів, розміщених іншими банками, держструктурами й закордонними клієнтами), а також дорожні чеки.

М2 - М1 плюс ощадні депозити в банках, невеликі строкові депозити (до $100 тис.), а також кошти приватних осіб в інвестфондах, які розміщають гроші на ринках короткострокових боргових зобов’язань, зокрема облігацій і векселів (retail money market mutual funds).

M3 - M2 плюс гроші на рахунках клієнтів в інвестфондах, які працюють із юрособами; великі строкові депозити (понад $100 тис.), зобов’язання банків за угодами РЕПО на суму понад $100 тис. із держоблігаціями США; долари на рахунках американських компаній у закордонних філіях банків США.

На 1 січня 2009 року доларова грошова база становила $1727,9 млрд (St. Louis Adjus-ted Monetary Base), грошова маса М1 - $1595,9 млрд, М2 - $8154,2 млрд.

Правда й міфи про доллар

Міф 1

Долар нічим не забезпечений

Неправда. Долар забезпечений послугами й товарами виробництва США, найпотужнішої економіки світу (на частку економіки Штатів припадає 23% світового ВВП). А також товарами інших держав, які використовують американську валюту при внутрішніх та міжнародних розрахунках. З 70-х років минулого століття запасом золота або інших цінностей не забезпечена жодна валюта світу.

Міф 2

Борги уряду США величезні

Правда. Державний борг США - найбільший в історії: $10,759 трлн (на 12 лютого). У поточних цінах це 347 тис. тонн золота. Хоча у відносному значенні держборг США не є рекордним. Він становить 75% ВВП, у той час як у період Другої світової війни державний борг перевищував 100% ВВП Штатів, а 2006 року борг Японії досягав 194,7% ВВП.

Міф 3

На США чекає дефолт

Неправда. Федеральна резервна система Сполучених Штатів є центром емісії доларів. Тому влада США може випустити в обіг будь-яку необхідну кількість грошових знаків, щоб розрахуватися з кредиторами. До того ж 50,6% держборгу належить ФРС США (на червень 2008 року).

Міф 4

Долар буде девальвований

Правда. Економісти вважають, що без зниження вартості долара (стосовно інших провідних світових валют) США не зможуть обслуговувати держборг, темпи збільшення якого випереджають зростання економіки країни протягом останніх трьох десятиліть. Проте коли почнеться девальвація - невідомо.

Міф 5

Долар замінять новою валютою – амеро

Неправда. Ідею введення амеро висунув канадський економіст Герберт Грюбел 1999 року, коли в Європі почався безготівковий обіг євро. На думку Грюбела, амеро мала б стати єдиною валютою Північної Америки, замінивши грошові одиниці США, Канади й Мексики. Ідея впровадження амеро замість долара обговорюється у колі ентузіастів та експертів, але офіційні представники США ніколи не були прихильниками цього задуму.

За матеріалами Контракти

Додати коментар




RedTram Україна