За позику - несплата: чи можливий дефолт України
Найближчим часом Україні як державі, швидше за все, дефолт не загрожує. Чого не скажеш про українські компанії.
Найближчим часом Україні як державі, швидше за все, дефолт не загрожує. Чого не скажеш про українські компанії.
В інтернет-форумах це одна з найпопулярніших тем. "Я думаю, що Україна і до весни не доживе", - авторитетно заявляє один з учасників дискусії. "Вже третій місяць чіпляюся до всіх знайомих з питанням, що це таке і чим це погано особисто для мене? Мені відповідають, що буде мало грошей, а чому - не знають", - продовжує другий.
Мова йде про дефолт, причому побоювання українців не необґрунтовані. Стрічки новин обійшло повідомлення агентства Bloomberg: іноземні інвестори впевнені, що ще трохи й економіка України ослабне до переддефолтного стану.
Нетверезий розрахунок
"Дефолт - це відмова боржника від виконання своїх зобов'язань з огляду на якісь причин, - пояснює віце-президент компанії "Кінто" Анатолій Федоренко. - Але не через те, що "борги віддають тільки боягузи", а тому, що в нього реально немає можливості розрахуватися за своїми обов'язками".
Дефолт не є чимось винятковим. Із всіх європейських держав за всю їхню історію про неплатоспроможність не заявляли лише Бельгія і скандинавські країни. Навіть могутня Австро-Угорщина в ХIХ в. оголошувала дефолт п'ять разів, а Іспанія визнавала фінансове безсилля вісім разів.
Про свою неплатоспроможність може заявляти як окрема компанія, так і держава. У першому випадку мова йде про корпоративний дефолт. Якщо ж по боргах відмовляється платити країна, то ми маємо справу з дефолтом суверенним. Одна з основних його причин - занадто великий державний борг.
Опинитися в цій неприємній ситуації можна з різних причин. Наприклад, через значне перевищення імпорту над експортом, як це було в азіатських країнах (Малайзії, Сингапурі, Кореї) в 1997 році. Або активне стимулювання споживання і сліпе виконання рекомендацій МВФ. Так було в Аргентині, де відмова від політики патерналізму, прив'язка песо до долара і бурхливе зростання економіки зробили країну Меккою для іноземних інвесторів і спекулянтів. Держборг внаслідок такої економічної політики виріс до $130 млрд., і країні довелося в 2001 році оголосити дефолт.
Дороге задоволення
Пересічні українці недарма побоюються дефолту. "По-перше, після оголошення дефолт потрібно обслуговувати, а це недешево, - пояснює аналітик інвестиційної компанії "Фенікс-Капітал" Євгеній Дубогриз. - По-друге, дефолт перекриє нам всі програми МВФ (Аргентині Фонд заблокував $1,3 млрд.), що приведе до недовиконання бюджету. Відповідно, скоротиться його прибуткова частина і доведеться урізати соціальні виплати та виплати бюджетникам".
Оголошення дефолту державою відразу підриває її міжнародний рейтинг. Починаються проблеми із залученням іноземного капіталу. При цьому практика показує, що ігнорування країни як міжнародного партнера триває в середньому 3-4 роки.
Особливо болісно цю ситуацію сприймає населення. Доходи знижуються, падає рівень життя, реальною стає загроза затяжного безробіття. Найбільші держкомпанії переходять під контроль іноземного капіталу.
Униз сходами
Проте, суверенного дефолту в Україні більшість вітчизняних і закордонних експертів не очікують. У своїх судженнях вони опираються на статистику: сума вітчизняного держборгу - близько $3 млрд. "А резерви в нас (золотовалютні резерви Нацбанку.) - під $30 млрд., - відзначає виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко. - Звичайно, чимала кількість резервів була спалена в жовтні. Але того, що залишилося, повірте, вистачить для виплати держборгу".
Подібний оптимізм у цілому розділяють і три провідні міжнародні рейтингові агентства: Moody's, Standard&Poor's і Fitch. Саме їхніми оцінками в першу чергу керуються інвестори, приймаючи рішення про інвестиції в ту чи іншу країну. Наприклад, агентство Fitch останній раз переглядало довгостроковий рейтинг України по зобов'язаннях в іноземній валюті ще в жовтні 2008 року, знизивши його до рівня "В+".
"Це означає, що Україна піддана валютним і банківським ризикам, які можуть завдати шкоди реальній економіці і зробити суверенний дефолт більш ймовірним, - пояснює директор Fitch з ринків Європи, що розвиваються, Ендрю Колкухун. - Але все-таки рейтинг України на кілька щаблів вищий від значення, що свідчить про загрозу дефолту".
У якості позитивного Колкухун називає кредит МВФ на $16,5 млрд. На іншій чаші ваги - політичні спокуси, що не дають можливості виробити єдину державну політику щодо виходу з кризи.
У приватному порядку
А от для низки корпоративних дефолтів в Україні, навпаки, маса причин. Адже на компанії і банки на 1 жовтня 2008 року припадало близько 85% всіх зовнішніх боргів країни, або приблизно $90 млрд. Із цієї суми $42 млрд. становлять борги комерційних банків, які в запалі кредитного буму, не маючи достатніх внутрішніх ресурсів, охоче позичали кошти на Заході і видавали населенню в якості споживчих кредитів.
Брали гроші за кордоном і компанії. Адже на Заході валютний кредит можна було одержати під 8% річних, тоді як в Україні - у найкращому разі під 12%. "Тепер ризики непогашення корпоративних позик досить серйозні", - визнає Анатолій Федоренко.
Втім, оголошення підприємством дефолту не означає, що воно відразу ж піде з молотка за борги. Зараз занадто складно знайти покупця, який до того ж погодиться багато заплатити. Але вихід із ситуації можливий, впевнений Анатолій Федоренко. "Наприклад, шляхом реструктуризації боргу - його відстрочки на майбутнє за домовленістю. Адже живий боржник кращий від мертвого", - міркує він.
Ще один варіант - реінвестування боргів, коли боржник позичає гроші в третьої сторони і віддає своєму першому кредиторові. Але в кожному разі офіційне визнання своєї неплатоспроможності боляче вдаряє по іміджу компанії. І навіть якщо вона виживе, період недовіри до неї може тривати не один рік.
Не новина
Низка корпоративних банкрутств несе в собі й іншу загрозу: вона поступово підводить країну до суверенного дефолту. Адже через зупинку підприємств і банків бюджет припинить одержувати від них податки, що, у свою чергу, позначиться на можливостях держави виплачувати борги. Правда, своєрідною розрадою може слугувати те, що більшість лих, звичайно пережитих при дефолті, населення України вже відчуло на собі.
Наприклад, під час азіатської кризи вартість національної валюти Таїланду - бата - упала з 25-26 до 56 бат за долар, а в країні почалися масові банкрутства. В Аргентині ж 2001-2002 роки запам'яталися панічним вилученням депозитів, забороною на дострокове зняття банківських вкладів і скороченням доходів населення.
Різниця лише в тому, що Україна має можливість використовувати латиноамериканський та азіатський досвід як наочну допомогу.
Бунт у раю
Про події, що відбувалися під час аргентинського дефолту, Фокусу розповів уродженець Маріуполя Віктор Камишенко, який у той період жив і працював у Буенос-Айресі
За один тиждень в Аргентині змінилося три президенти. А основні події відбувалися на вулицях столиці - у Буенос-Айресі. Все залежало від того, в якому районі міста ти живеш. Ми проживали в багатому - районі ресторанів і кінотеатрів, де через кожні 100 метрів стояв поліцейський і злочинності практично не було, так що нас ці події мало торкнулися.
А от у більш бідних і середніх кварталах грабували супермаркети, громили банки. Відкрито зі зброєю ніхто по вулицях не ходив, але коли починалися безладдя, вона звідкись з'являлася. Практично всі жителі "віж" (найбідніших районів з будинками з фанери і картону) мали зброю.
Думаю, що безладдя були комусь вигідні. Як різко почалися, так різко і закінчилися - як за командою! В Аргентині є одна силова партія під назвою "Пікетерос". Це професійні безробітні, вони організовують пікети і безладдя - природно, замовлені. Але їх дуже багато, тому вони мають силу. Президентові Аргентини вдалося домовитися з лідером "Пікетероса": він посадив його кудись у конгрес, от той і дав відбій.
Я виїхав в 2006 році, коли в Аргентині вже почався підйом, була стабільна зарплата і море роботи. Але я сподіваюся назбирати грошей і до старості повернутися, купити виноградник і продавати вино. Тому що Аргентина - це рай.
Марія Шамота
За матеріалами
