Тривожна весна, важке літо
Найближчими місяцями українським виробникам стали доведеться скорочувати завантаження потужностей і сподіватися на більш сприятливу осінь.
Для вітчизняних виробників сталі ключове значення має Близький Схід - точніше, регіон MENA (Близький Схід і Північна Африка), на який разом з Туреччиною в 2010 році припало близько 40% експортних поставок. Проте тут ситуація залишається вкрай складною, і помітного покращення найближчими місяцями не передбачається.
Турецький ринок сталі перебуває в процесі "переварювання" нових потужностей, які останніми місяцями почали додавати в загальну "скарбничку" компанії Toscelik, Colakoglu і MMK-Atakas. Наразі в країні спостерігається надлишок пропозиції плоского прокату, обсяг імпорту різко обмежений. До того ж виведення нових підприємств на планові показники ще не завершене - воно триватиме до кінця поточного року. І хоча турецька економіка стабільна і демонструє завидні темпи зростання, можна припустити, що імпорт гарячого прокату і товстолистової сталі в країну не виросте раніше другої половини 2012-го або 2013 року. Тому влітку очікувати на розширення попиту на українські гарячекатані рулони з боку турецьких компаній не доводиться. Наростити постачання на цей ринок вітчизняні металурги можуть тільки за рахунок граничного зниження цін, чим вони, власне, і займалися в кінці квітня.
Крім плоского прокату, Туреччина традиційно купувала в Україні великі обсяги заготівель, але і в цьому сегменті справи зараз йдуть не дуже. Попит на турецьку арматуру в країнах Близького Сходу різко скоротився як через загальну економічного занепаду, так і внаслідок розширення місцевого виробництва довгомірного прокату. Одні турецькі компанії в результаті зменшили обсяги випуску, інші переорієнтувалися на внутрішній ринок, поставляючи туди не тільки готову продукцію, але і напівфабрикати з цілком конкурентоспроможними цінами. Ці тенденції будуть, очевидно, характерні для турецького ринку довгомірної продукції і влітку, що перешкодить поставкам заготовок з України.
В принципі введення в дію нових прокатних станів у країнах Близького Сходу розширює ринок збуту для вітчизняних виробників напівфабрикатів (хоча і звужує для постачальників арматури), проте зараз купівельна активність на регіональному ринку паралізована в силу політичних причин. І хоча небажання близькосхідних прокатників, дистриб'юторів та кінцевих споживачів робити покупки рано чи пізно призведе до вичерпання запасів і змусить їх повернутися на ринок, на швидке їх повернення, мабуть, чекати не варто. По ряду прогнозів, активізація близькосхідного ринку стали відбудеться не раніше завершення Рамадану, який цього року припадає на період з1-го по 30 серпня. Втім, на деяке збільшення продажів на цьому напрямі у травні-червні українські компанії, мабуть, все-таки можуть сподіватися.
Європа в останні кілька тижнів стала пріоритетним ринком збуту для українських металургів. Підйом курсу євро по відношенню до долара зробив їх продукцію ще більш конкурентоспроможною на ринку Євросоюзу. Незважаючи на низький рівень реального споживання і наявність у дистриб'юторів достатніх запасів, вигідні для покупців умови забезпечують українським постачальникам можливість для збуту плоского прокату, катанки, арматури і напівфабрикатів.
Як визнає Eurofer, в 2010 році європейський імпорт сталі виріс в порівнянні з 2009 роком майже на 30%, а в 2011 році додасть ще близько 12%. При цьому на Україну і Росію минулого року припадало трохи менше 50% поставок. Очевидно, і найближчими місяцями Європа залишиться найважливішим ринком для українських виробників сталі. Правда, видимий попит буде відносно невисоким внаслідок відсутності у споживачів необхідності поповнення запасів. Не виключено, що подальше нарощування експорту української сталі до Євросоюзу викликає незадоволення в Eurofer і європейських металургів, що може призвести до порушення антидемпінгових позовів. Однак саме зараз, коли Єврокомісія, яку панічно лякають перспективи українсько-російської економічної інтеграції, активізувала переговори з Україною про створення зони вільної торгівлі, накладення санкцій на продукцію українських металургів малоймовірне.
Досить помітну роль в експортній діяльності українських виробників сталі грали останніми місяцями країни Латинської Америки. Цей регіон дійсно виглядає вельми перспективним завдяки відносно високим темпам зростання споживання сталевої продукції. Проте компенсувати спад на Близькому Сході цей регіон не може, тим більше, що Латинською Америкою (особливо Бразилією) останнім часом зацікавилися також турецькі, російські, китайські і навіть європейські постачальники.
Індія залишається великим імпортером сталі, хоча у зв'язку з недавнім введенням в дію двох великих виробничих комплексів компаній Essar Steel і JSW Steel потреба у продукції з-за кордону найближчим часом трохи зменшиться. До того ж індійський ринок зараз важкодоступний і в ціновому відношенні. У квітні місцеві компанії через надлишок пропозиції були змушені зменшити котирування, в результаті імпортери відмовляються купувати гарячекатані рулони дорожче 700 доларів за тонну CFR. Крім того, в Індії, так само як і в країнах Південно-Східної Азії, сильний вплив Китаю, який постачає найдешевший плоский прокат в регіоні. З цією проблемою в другій половині квітня довелося вже зіткнутися російським компаніям. У відповідь на пропозиції гарячого прокату за 720-730 доларів за тонну CFR китайці скинули ціни до 700-715 доларів за тонну CFR. Сумнівно, щоб китайські металурги допустили до Азії і українських конкурентів, хіба що ті зменшать котирування до межі. В принципі, Далекий Схід зберігає перспективність для експортерів слябів, проте ця продукція останнім часом також значно подешевшала.
Не дуже привабливим виглядає і азійський ринок заготовок. Регіональна будівельна галузь ніяк не може подолати кризу, пов'язану з припиненням дії низки національних програм стимулювання економіки в минулому році. А в червні почнеться сезон дощів, після чого будівельна активність взагалі завмре до осені.
Більш стабільним виглядає російський ринок. Влітку в Росії завжди пожвавлюється будівельна галузь, а близькість парламентських і президентських виборів, ймовірно, призведе до збільшення обсягу державних капвкладень. Щоправда, на цьому ринку доведеться конкурувати з місцевими виробниками, які будуть відчувати ті ж труднощі з експортом, що й українські постачальники.
У підсумку виходить, що слідом за тривожною весною для українських металургів почнеться вельми важке літо. На істотне збільшення попиту найближчими місяцями чекати не доводиться ні на одному з основних ринків. Напівфабрикати в цьому плані виглядають дещо краще, ніж готовий довгомірний і плоский прокат, але в цілому і в цьому секторі ситуація буде далека від оптимальної.
За матеріалами Укррудпром
