Проблемні кредити: Хто, скільки, кому і чому
Сьогодні проблема неповернення боргів з банківських кредитів настільки гостра, що багато банкірів йдуть на аутсорсинг послуг із забезпечення повернення проблемних кредитів.
Як правило, цим займаються колекторні і юридичні компанії. Проте часто вони не справляються з проблемою. Тому на ринку з'явилася послуга з врегулювання конфліктів з проблемних кредитів/заборгованостей. Обсяг ринку величезний - за оцінками експертів, не менше 100 млрд. грн. Послуги поки що надають одиниці компаній.
Причини
Значне збільшення резервів під кредити викликане погіршенням якості кредитних портфелів банків, а точніше, зростанням проблемної заборгованості з кредитів. Остання, у свою чергу, була сформована як під впливом макроекономічних чинників, так і в результаті відсутності в докризовий період ефективних систем ризик-менеджменту в українських банківських установах.
В період світової фінансово-економічної кризи вітчизняні компанії зіштовхнулися з падінням попиту на свою продукцію на внутрішньому і зовнішніх ринках. Так, враховуючи дані НБУ щодо зовнішньої торгівлі, експорт українських товарів в 2009 році оціночно скоротився на 50%. Роздрібний товарообіг України, що відображає стан споживчого ринку, торік зменшився на 21% (згідно з даними Держкомстату).
Падіння продажів призвело до скорочення операційної прибутку вітчизняних компаній, що сильно обмежило можливості підприємств обслуговувати заборгованість з банківських кредитів, а для частини з них це стало неможливим. В той же час в період кризи для українських компаній був недоступний механізм перекредитування, оскільки вітчизняні банки практично не видавали кредити, а фінансування з боку іноземних фінустанов також закрите для наших підприємств.
Однак об'єктивними макроекономічними чинниками список причин далеко не вичерпується. Як вже згадувалося вище, невисокий рівень систем ризик-менеджменту в банках призвів до того, що кредити видавалися підприємствам, які спочатку були потенційними неплатниками. На думку директора КУА "ТЕКТ" Олександра Шарапанюка, недостатньо глибокий аналіз фінансового стану позичальника, відсутність дисконтування застави з врахуванням ризику його знецінення в докризовий період і призвели в період кризи до високого рівня проблемної заборгованості.
Окрема тема - якість застав. Фахівці "ТЕКТ", які аналізують портфелі застав великих українських банків, відзначають, що часто під багатомільйонні кредити закладалися товари в оберті, немайнові права на доходи майбутніх періодів, зобов'язання з оформлення застав в майбутньому тощо. Вартість багатьох об'єктів нерухомості була також серйозно завищена, навіть враховуючи високі ціни на неї. При цьому де-факто опис і стан об'єктів застави фактично були сфальсифіковані. Можна передбачити, що при оцінці адекватності застав середнім менеджментом банків вочевидь допускалися зловживання. Ще однією причиною є, на думку Олександра Шарапанюка, недалекоглядний підхід банків при видачі кредитів в докризовий час. "В умовах жорсткої конкуренції на фінансовому ринку банки прагнули за будь-яку ціну наростити обсяг кредитного портфеля. Якість застави при цьому відігравала не найважливішу роль.
Ще однією серйозною причиною зростання проблемної заборгованості стало умисне припинення обслуговування кредитів. Воно може набувати різних форм, які зводяться до одного: не платити борги. Так, за словами Олександра Шарапанюка, шляхом низки операцій намагаються "очиститися" від заборгованості "Інтермаркет" і "Союз", уникнувши при цьому відповідальності за борги, що перевищують 1,5 млрд. грн. Інакше вчинив "Союз-Віктан": щоб не обслуговувати борги в розмірі близько 200 млн. грн., компанія в листопаді 2009 року почала процедуру банкротства. А ось Львівська макаронна фабрика, судячи з усього, ще при отриманні кредиту не збиралася надалі його повертати. "Підприємство отримало кредити в декількох банках під одну і ту ж заставу. Сьогодні воно не в змозі розрахуватися, а кредитори не можуть відшкодувати свої втрати за рахунок закладеного майна, бо встановити, хто "найправильніший" заставотримувач, неможливо", - пояснює Олександр Шарапанюк.
В результаті підприємство, оголосивши себе банкротом, хоче втекти від вимог кредиторів. На ринку з'явилася навіть така послуга, як "кинути банк". Щодня на пошту приходить спам "як не платити борги", і все досить легально. "Купецьке слово" давно втратило свою актуальність. Навіть особисте поручительство таких горе-бізнесменів не допомагає банкам в їх нелегкій роботі. Але кожен вибирає свою стратегію боротьби з неповерненнями. Хтось реструктуризує свідомо неповоротні борги і таким чином просто прагне уникати вирішення проблем, хтось сподівається на розсудливість позичальників і закликає їх до совісті, а хтось поводиться досить жорстко щодо них, щоб інші боялись.
Таким чином, можна стверджувати, що, з одного боку, виникнення проблемної заборгованості зумовлене негативними наслідками фінансової кризи, з іншого - серйозними помилками в кредитній політиці самих банків і з третього - умисними неплатежами позичальників. І тепер банкам самим доводиться вирішувати питання повернення проблемних кредитів.
Масштаби зменшені
На сьогодні точні дані про реальний обсяг проблемних кредитів, сформованих в українській банківській системі, відсутні.
Так, згідно методиці НБУ, в 2009 році обсяг негативно класифікованої заборгованості (протермінованої і сумнівної) виріс на 51,9 млрд. грн. (або в 3,9 разу) - з 18,0 до 69,9 млрд. грн., а питома вага проблемної заборгованості досягла 9,4%. Проте, на думку директора аналітичного департаменту ГК "ТЕКТ" Романа Гриба, ці дані прийнято вважати заниженими.
Інші цифри наводить міжнародне агентство Fitch Ratings. Згідно з результатами дослідження українських банків, яким агентство присвоює рейтинги (сьогодні таких 12), частка проблемних кредитів в 2009-му склала 33,9%. При цьому Fitch в цей показник, окрім протермінованих кредитів, включає і реструктуризовані позики.
Про рівень проблемної кредитних портфелів банків можна судити і за величиною резервів, сформованих під кредити і фінустанов, що відображають в балансах. За даними НБУ, на 1 січня 2010 року сукупні резерви під знецінення позик 179 банків склали 107,2 млрд. грн., або 14,8% щодо самої заборгованості з кредитів.
Українські банківські установи в своїх звітах розділяють кредитні операції на наступні категорії: "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", "безнадійні". Класифікація кредитних операцій здійснюється залежно від фінансового стану позичальника; обслуговування заборгованості за основним боргом і відсотками; рівнем забезпечення кредитної операції. Резерв під конкретну кредитну операцію розраховується на основі категорії цієї кредитної операції, прийнятого забезпечення з неї та коефіцієнта резервування. Оцінку обслуговування позичальником боргу банк проводить щомісячно.
В той же час офіційні дані щодо резервів, вважає Роман Гриб, під кредити не відображають повною мірою якість банківських кредитних портфелів. Найманому менеджменту банків невигідно визнавати існування проблемної заборгованості, оскільки, згідно нормативам НБУ, вона має покриватися адекватними резервами. Формування резервів у великих розмірах призводить до виникнення збитків, які акціонери банків змушені компенсувати збільшенням статутного капіталу. Інакше власний капітал фінустанов стає негативним.
За оцінками аналітиків Групи "ТЕКТ", яка активно співпрацює з декількома десятками великих банків, рівень проблемної заборгованості в деяких з них складає 30, 40 і навіть більше 50%. А в середньому у системі рівень "проблемки" складає не менше третини кредитного портфеля.
За матеріалами Інвестгазета
