Криза віднадила іноземних інвесторів серйозно і надовго
Цього року інвестиційний ринок не відновиться. За прогнозами UNCTAD, обсяг прямих іноземних інвестицій в 2010 р. складе $1,4 трлн., Що буде майже на 30% менше від рівня 2007 р. і на 17% нижче 2008р.
Відновлення зростання відбудеться не раніше 2011 р., коли ПІІ очікуються в обсязі $1,8 трлн. Для України, що постраждала від кризи чи не найбільше за всіх інших, роком відновлення зростання інвестицій буде 2012-й.
Фінансова криза, що бере свій початок з обвалу іпотечного ринку США, отримала глобальний характер і зачепила практично всі ринки розвинених і країн, що розвиваються, починаючи від локальних фондових ринків і ринків нерухомості до валютних ринків, ринків сировинних товарів, аж до міжнародного ринку капіталу.
Причини світової фінансової кризи
Головними дестабілізуючими факторами розвитку світової економіки, що вже призвели до банкрутства найбільших світових банківських структур (у тому числі таких гігантів, як Lehman Brothers, Bear Stearns, Техасі Guaranty Bank), істотного зниження темпів розвитку економік світу і, як наслідок, загальносвітового падіння рівня інвестування, є наступні.
1. Дисбаланс між спекулятивним і реальним секторами економіки. Поточні масштаби транскордонної міграції короткострокових спекулятивних капіталів в десятки разів перевищують потреби світової торгівлі та науково-технологічної сфери, а ліберальні правила руху капіталів, слабкість фінансових регуляторів і спекулятивні інтереси фінансових інститутів створили прецедент істотного перекосу між потребами світової економіки та апетитами спекулятивного сектора.
Тільки за три передкризові роки (2005-2008 рр..) загальні обсяги торговельних операцій з кредитними та товарними деривативами зросли у дев'ять разів.
У свою чергу, завдяки активному використанню світовими хедж-фондами, великими інвестиційними банками та інтернет-трейдерами віртуальних фінансових інструментів були сформовані спекулятивні піраміди з не підкріплених реальними активами боргових зобов'язань, які аж до сьогоднішнього дня призводять до масових неповернень іпотечних кредитів.
2. Зростаючий торговельний дисбаланс в економіці США і девальвація національної валюти. Негативні тенденції розвитку економіки США провокують гострі побоювання світового економічного співтовариства щодо перспектив стабільності основної світової валюти, що забезпечує 64% від загального обсягу міжнародних резервів, 65% міжнародних торговельних розрахунків, 78% валютно-обмінних операцій, 41% похідних інструментів та акцій фондових бірж, 42% банківських активів.
Катастрофічні наслідки для світових економік через крах долара США все ще стимулюють країни-лідери підтримувати в рівновазі американський фінансовий сектор. У той же час показники розвитку економіки США все частіше починають породжувати панічні настрої в інвесторів щодо довіри до американської економіки.
Підстави для девальвації долара США підтверджуються низкою взаємопов'язаних факторів: щорічне від'ємне сальдо торговельного балансу, дефіцит платіжного балансу з поточних операцій, високий дефіцит державного бюджету і державний борг, що росте високими темпами, емісія долара та доларових фінансових інструментів, не підкріплених економічним зростанням.
Дефіцит федерального бюджету США лише за 10 міс. 2009 р. досяг рекордного рівня - $1,289 трлн., і критичного значення щодо розміру економіки - близько 10,8% від ВВП.
Незважаючи на проведення протекціоністської політики у торговельній сфері, сальдо торговельного і, як наслідок, платіжного балансу США хоч і скоротилося відносно 2008 р., але за 9 міс. 2009 мало від'ємне значення - $274,6 млрд. і $203,2 млрд. відповідно.
Станом на 1 жовтня 2009 загальний обсяг державного боргу США перевищив $34,5 трлн. У 2008-2009 рр.. суттєво зросли темпи збільшення федерального боргу і досягли щорічного приросту на рівні 23-24%.
США прискорили процес незабезпеченої доларової грошово-кредитної експансії. Якщо протягом 1986-1995 рр.. середньорічне зростання грошової маси (агрегат M3) становив 3,57%, то протягом 1996-2005 рр.. середньорічні темпи зростання M3 збільшилися до 7,54%. Починаючи з 2006 р., ФРС припинила публікувати дані про агрегат M3, що, найімовірніше, свідчить про більш високі темпи емісії долара. За даними Bloomberg, ФРС з вересня 2008 р. по травень 2009 емітувала $9 трлн.
Останні тенденції 2009 р. свідчать про істотну девальвацію долара США відносно кошика основних світових валют (євро, єна, фунт стерлінгів, канадський долар, шведська крона і швейцарський франк), яку досить наочно відображає індекс долара (USDX). З квітня 2009 р. по грудень 2009 р. індекс USDX опустився з 89 пунктів до 75. До грудня 2009 р. значення даного індикатора знизилося майже на 25% від рівня березня 1973 р., що відповідає його історичному мінімуму.
3. Диспропорції між ринковою і реальною вартістю корпорацій. Надмірні потоки спекулятивних капіталів протягом останніх років необґрунтовано роздували вартість корпорацій на світових фінансових біржах. Завдяки державній підтримці фінансового та промислового секторів США і необґрунтованому зростанню доларової маси певним чином вдалося відновити зростання фондових індексів. Зокрема, індекс Dow Jones Industrial Average, починаючи з березня 2009 р., показав впевнене зростання, його значення зросло з позначки 6500 і досягло 10500 в 2009 р.
У той же час навіть поверхневий аналіз ціни акцій найбільших американських корпорацій свідчить про завищення їх вартості, виходячи зі стану бухгалтерських балансів промислових компаній. Прямі борги корпорацій покриваються в основному істотно переоціненими брендами, дилерськими мережами, фінансовими активами інших компаній, а також підконтрольною їм нерухомістю, вартість якої продовжує знижуватися. У той же час рівень прибутковості корпорацій не дозволяє судити про реальну можливість покриття величезних боргів навіть в довгостроковій перспективі.
Поточна ситуація на фінансових ринках і прогноз розвитку геоекономіки у посткризовий період
Незважаючи на наявність сприятливих тенденцій (підвищення темпів економічного зростання, широкомасштабна державна підтримка банківського сектору), що свідчать про значну нейтралізацію негативних наслідків фінансової кризи, все ще існує загроза глобальній фінансовій стабільності і передумови для рецидиву кризових явищ.
1. Банківська система США продовжує перебувати у хворобливому стані. Згідно з даними Федеральної корпорації страхування депозитів (FDIC), за 9 міс. 2009 р. кількість збанкрутілих кредитних інститутів досягла 95 одиниць проти 13 за аналогічний період 2008 р. У переліку проблемних фінансово-кредитних організацій - 552 кредитних інститути із загальною вартістю активів $346 млрд. У порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. кількість проблемних банків та їх активів зросла більш ніж у три рази. Кредити на комерційну нерухомість продовжують демонструвати значне погіршення якості, роблячи істотний вплив на бухгалтерський баланс банків, їх операційні результати і котирування. За III кв. 2009 р. було списано кредитів на суму $135,9 млрд., що вдвічі перевищує рівень списань за аналогічний період 2008 р., а частка списань щодо виданих кредитів досягла рекордних 2,38%.
2. Падіння попиту на нерухомість продовжує провокувати дестабілізацію банківської системи. У структурі активів банківської системи США станом на 1 вересня 2009 р. кредити, видані під заставу нерухомості, становили 34,1% ($4,53 трлн.).
Американська нерухомість стрімко дешевшає з другої половини 2007 р., а REAL Commercial Property Price Index (індекс, що відображає рівень цін на комерційну нерухомість), котрий розраховується агентством Moody's, весь 2009 р. впевнено рухався вниз, впавши вже нижче рівня 2003 р. і продовжуючи знижуватися по сьогоднішній день.
Падіння цін на американську нерухомість дає підстави вважати, що погіршення показників ринку нерухомості буде і надалі негативним чином впливати також і на стан банківського сектора, погіршуючи якість активів фінансових установ.
3. Наслідки глобальної фінансової кризи для інвестиційних ринків. Світова фінансова криза, що тривала протягом всього 2009 р,.спровокувала зниження економічного зростання в розвинених країнах на рівні 3-5%.
За підсумками 2009 р. падіння ВВП США склало 2,4%, єврозони - 4,2% (у найбільшій економіці Євросоюзу - Німеччині - 5%), Японії - 5%.
Позитивні показники економічного зростання на рівні 1,7%, ймовірно, збережуться в країнах, що розвиваються, в основному завдяки відносно стабільному розвитку економіки азіатських країн, зокрема, китайської економіки, де середньорічне зростання в середньостроковій перспективі очікується на рівні 8-10% ВВП.
Однак в умовах падіння глобального попиту і споживання і надмірної стимулюючої політики влади в азіатських економіках зростає загроза виникнення незабезпечених кредитних бульбашок, що може призвести до масового банкрутства банків або гіперінфляції, що спровокує чергову хвилю загальносвітової кризи вже в найближчі роки.
Водночас в країнах СНД і Центральної Європи прогнозується падіння ВВП на рівні 6,7% і 5% відповідно. У 2009 р. падіння ВВП в Україні склало 15%.
З початком світової кризи суттєво постраждав і ринок капіталу. Якщо в 2002-2007 роках. спостерігалася позитивна динаміка руху капіталів, то вже починаючи з 2008 р. відбулося різке скорочення інвестиційних потоків (з $6,17 трлн. в 2007 р. до $3,43 трлн. - в 2008 р.).
Найбільш істотно в 2008 р. зменшились потоки кредитних ресурсів (більш ніж втричі), майже вдвічі зменшились потоки портфельних інвестицій, на 25% впали потоки прямих інвестицій. Разом з тим в абсолютному вираженні портфельні інвестиції продовжують займати левову частку (48%) глобальних інвестиційних потоків. Частка прямих інвестицій в загальній структурі істотно зросла (з 13% у 2004 р. до 38% - в 2008 р.) за рахунок падіння кредитування (частка кредитів у загальному обсязі світового ринку капіталу скоротилася до 14%).
У 2008 р. потоки світових інвестицій скоротилися як у країнах, що розвиваються (на 57%), так і в розвинених країнах (на 40%). Найбільше падіння в розвинених країнах припало на інвестиції у формі кредитів (54%), прямі (на 43%) і портфельні інвестиції (36%). У регіональному розрізі відбулося істотне падіння потоків інвестицій в США (на 75%), у Великобританії зафіксовано нетто-відтік інвестицій на рівні $1 трлн., в Японії за рахунок масового відтоку портфельних інвесторів загальне сальдо з руху капіталу також було від'ємним (- $ 16 млрд. ). У країнах єврозони приплив прямих інвестицій зменшився більш ніж втричі, інших інвестицій - в 4,3 рази.
У країнах, що розвиваються, обсяги інвестування зменшились переважно за рахунок скорочення потоків кредитних коштів та відтоку інвестицій портфельних інвесторів, у той же час прямі інвестиції продовжували показувати позитивну динаміку.
Аж до 2008 р. розвинені країни збільшували експорт капіталу. Щорічні потоки експорту капіталу розвиненими країнами за останні роки коливалися в межах $3,5-4,5 трлн. У 2008 р. відбулася масова репатріація капіталу, в основному короткострокових і спекулятивних інвестицій (портфельних та інших). Основна маса капіталу репатріювалась до США, Великої Британії та країн єврозони. Експорт прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в 2008 р. скоротився на 20%.
За останні сім років відбулися істотні зміни в географічній структурі основних нетто-експортерів та імпортерів капіталу. Поряд з активним залученням іноземних інвестицій в економіку Китаю, країна, починаючи з 2002 р., посилює свої позиції як нетто-експортер капіталу (її частка зросла протягом 2002-2008 рр.. з 6,6% до 23,4%). Свою роль донорів капіталу посилили Німеччина і Саудівська Аравія. Росія також утримує стабільні позиції донора на міжнародному ринку капіталу. У той же час Японія поступилася своєю першістю серед країн - експортерів капіталу (її частка впала з 20,9% у 2002 р. до 8,6% - в 2008 р.).
Починаючи з 2002 р., США з кожним роком скорочують свою роль основного нетто-імпортера капіталу, частка країни зменшилась з 75% у 2002 р. до 43,4% - у 2008 р. Це відбувалося в основному за рахунок збільшення обсягів експорту капіталу з США, а в 2008 р. - через падіння надходжень інвестицій до країни.
Як вже зазначалося вище, не дивлячись на те, що фінансова криза найбільш істотно позначилась на падінні потоків спекулятивного і короткострокового капіталів, скорочення обсягів капіталу у формі ПІІ також зазнав реальний сектор економіки.
Глобальні показники припливу ПІІ впали з рекордно зареєстрованого рівня в 2007 р., $1,98 трлн., до $1,69 трлн. - в 2008 р. За прогнозними даними UNCTAD, негативна тенденція у сфері ПІІ буде існувати і в 2009 р., обсяги ПІІ скоротяться до $1,2 трлн. Підсумкові дані за результатами І кв. 2009 вже свідчать про падіння потоків ПІІ в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. на 44%.
Зменшення надходження ПІІ поряд з падінням прибутковості і, як наслідок, реінвестованих доходів, репатріацією капіталу, поверненням внутрішньокорпоративних боргів також пов'язано з падінням активності на ринку транскордонних операцій зі злиття і поглинання компаній (M & A). У вартісному вираженні обсяги M & A в 2008 р. в порівнянні з 2007 р. впали на 35%. У І півріччі 2009 р. ситуація на ринку M & A продовжувала погіршуватися, обсяги угод M & A за цей період склали лише 18% обсягу, зафіксованого в 2008 р., і 12% - в 2007 р.
У галузевому розрізі в кризовий час (у першій половині 2009 р.) найбільш істотно зменшилась кількість угод M & A в промисловому секторі, причому у всіх галузях (найбільше - у добувній, харчовій, хімічній промисловості та металургії). У секторі послуг позитивна динаміка M & A відзначена лише в секторі генерації та перерозподілу електроенергії газу та води, за І півріччя 2009 р. обсяги трансакцій перевищили рівень 2008. Негативна динаміка спостерігається, в першу чергу, в торговельній сфері, бізнес-послугах, в готельному і ресторанному бізнесі.
Фінансова криза також негативно позначилась на індустрії Private Equity, жорстко обмеживши доступ фондів до залучення кредитних коштів з метою фінансування викупів компаній. Згідно з даними EVCA, за 9 міс. 2009 р. обсяг фондрайзинга європейських Private Equity компаній склав лише EUR6 млрд. проти EUR69 млрд. в 2008 р.
Як наслідок, транскордонні M & A, що здійснюються цими фондами, в 2008 р. в порівнянні з 2007 р. скоротилися на 38%, до $291 млрд., а за результатами І півріччя 2009 р. становили лише $43,6 млрд.
В останні роки бізнес Private Equity почав виявляти інтерес до регіону країн ЦСЄ. Загальний рівень фондрайзинга Private Equity в регіон ЦСЄ збільшився з EUR0,3 млрд. в 2003 р. до EUR4,3 млрд. (більш ніж у 10 разів) зараз. У 2008 р. було залучено EUR2,5 млрд. (близько 5% всіх залучених ресурсів для європейського регіону). Інвестиційна активність була зосереджена переважно в п'яти найбільших країнах ЦСЄ: Польщі, Угорщині, Чехії, Україні, Румунії. На Україну в 2008 р. припало EUR302 млн., які були освоєні 11 українськими компаніями. Основними видами фінансування Private Equity були викуп (Buyout) - 77%, та викуп для зростання (Growth) - 58%. Статистика виходу Private Equity з проектів у ЦСЄ в 2008 р. свідчить про скорочення угод на 50% до EUR292 млн.
У галузевій структурі найбільш привабливими для інвесторів галузями, що залучили найбільші обсяги фінансування, вважалися: біотехнології (25,1%), телекомунікації (20,1%), фінансові послуги (12,5%), роздрібна торгівля (10,5%).
Що стосується інвестицій в нові проекти, то, виходячи з їх чисельності в І кв. 2009 р., можна сказати, що ця форма інвестування показала велику стійкість до кризових явищ. Позитивну динаміку продемонстрували наступні види економічної діяльності: розробки в галузі космосу та оборони, бізнес-послуги, виробництво бізнес-обладнання, дозвілля та розваги, виробництво продуктів харчування, альтернативна та відновлювальна енергетика, біотехнології. У той же час істотно впала кількість інвестицій в нові проекти в наступних галузях: нерухомість, виробництво гумових та пластикових виробів, будівельних матеріалів, металів, двигунів і турбін, автомобільних компонентів, паперу, поліграфія та упаковка.
У докризовий час, за період 2004-2008 рр.., найбільша активність інвесторів виявлялася в первинному секторі (зокрема, у сфері альтернативної та відновлювальної енергетики), у сфері нерухомості, фінансових та бізнес-послуг, машинобудуванні, виробництві аерокосмічної продукції, в готельному і ресторанному бізнесі.
Перспективи розвитку інвестиційних та галузевих ринків
Згідно із дослідженнями UNCTAD World Investment Survey 2009-2011, перспективи відновлення інвестиційної активності в сфері прямого інвестування залишаються невтішними. Близько 58% інвесторів заявили про скорочення потоків інвестування в 2009 р. проти 22%, які планують збільшити обсяги, в 2010 р. така пропорція становить 41% до 33%. У 2011 р. близько 50% респондентів планують посилити інвестиційну діяльність, в той же час інша частина - зменшити інвестиційні потоки або ж дотримуватися поточного рівня інвестування.
Найбільш вагомими факторами ризику для інвесторів є наступні: волатильність обмінних курсів (77% респондентів), волатильність цін на нафту і сировину (66%), зростаючий протекціонізм і зміна інвестиційних режимів (62%), інфляція і дефляція (59%) , загальне падіння економічного зростання (56%), зростаюча фінансова нестабільність (50%), зміна кліматичних умов (29%), загрози збереження бізнесу (тероризм, криміналітет) (25%), продовольча криза (21%), військова та політична нестабільність (20%).
Серед найбільш перспективних регіонів інвестори виділили: Китай (56%), США (47%), Індію (34%), Бразилію (25%), Росію (21%), Великобританію(18%), Німеччину (17% ), Австралію (13%), Індонезію (11%), Канаду (9%). Найбільш уразливими в частині скорочення потоків ПІІ інвесторами названі наступні регіони в порядку зниження ризику: Північна Америка, ЄС-15, Південна і Східна Азія, Південна і Східна Європа і СНД, Латинська Америка, ЄС-12 (нові члени), Західна Азія.
UNCTAD хоч і прогнозує зниження темпів надходження ПІІ в Україну в 2009-2011 рр.. у зв'язку з падінням експорту та внутрішньою кризою фінансової системи, але все ж Україна залишається в переліку 30 країн, перспективних для залучення капіталу.
Найбільш привабливі фактори для інвестування: розмір внутрішнього ринку (17%), темпи зростання ринку (+16%), наявність постачальників і партнерів (10%), доступ до міжнародних та регіональних ринків (10%), стабільність інвестиційного клімату (8%), наявність висококваліфікованої робочої сили (8%), рівень інфраструктури (6%), дешева робоча сила (5%).
У галузевому розрізі найбільш оптимістичні перспективи для інвестиційних вливань в первинний сектор економіки і сектор послуг, ніж у виробничий. Більшість галузей економіки, найбільш чутливих до бізнес-циклів (автомобілебудування, хімічна промисловість, металургія), швидше за все, будуть відчувати суттєву нестачу інвестицій з боку стратегічних інвесторів.
У той же час слід очікувати прихильності інвесторів до галузей з меншою циклічністю і тих, які відчувають фазу динамічного зростання (телекомунікації, бізнес-послуги, фармацевтика, харчова промисловість і загалом сектор послуг). Що стосується первинного сектора, то в короткостроковій перспективі, у зв'язку з падінням цін, прогнозується різке обмеження інвестицій, в той же час у середньостроковій перспективі для цих галузей відкриються багатообіцяючі перспективи.
У зв'язку з прогресуванням світової продовольчої кризи слід передбачити підвищення інтересу інвесторів до сільськогосподарського бізнесу. У списку глобальних економічних ризиків (World Economic Forum 2009) загроза волатильності цін на продукти харчування протягом найближчих років буде посилюватися, а збитки світової економіки наближаються до позначки $1 трлн.
За період 2005-2008 років. загальносвітові ціни на продовольство зросли на 83%, ціни на кукурудзу зросли втричі, пшеницю - на 127%, рис - на 170%. Світовий індекс цін на продовольство свідчить про різкий бум цін на сільськогосподарську продукцію, починаючи з 2006 р. Друга хвиля зростання цін спостерігається в 2009 р. Станом на грудень 2009 р. загальний індекс цін на продовольство досяг позначки 168% (індекс цін на цукор досяг 316%, молоко - 208%, зерно і рис - 170%, олії і жири - 162%, м'ясо - 118%).
За прогнозами Food and Agriculture Organization of the United Nations, фінансова криза істотно збільшить кількість голодуючих у світі в найближчі роки, кількість яких зростала і в докризовий час. Цей показник за період 2007-2008 рр.. зріс на 40 млн. людей із 923 млн. у 2007 р. до 963 млн. - в 2008 р. Імпорт продовольства в країни, що розвиваються, у вартісному вираженні збільшився на 56% в 2007-2008 рр. проти 37% за період 2006-2007 рр.
Підвищений попит на сільськогосподарську продукцію з боку держав з високою чисельністю населення (Бразилія, Індія, Китай, Корея), зростання цін на продовольство та сировину для виробництва біопалива, скорочення наявних площ для вирощування сільськогосподарських культур, активний розвиток харчової переробної промисловості і рітейлерських мереж стимулювали зростання вкладень ПІІ в сільськогосподарське виробництво.
Якщо на початку 1990-х рр.. середньорічний приплив ПІІ коливався в межах $0,5 млрд., то в кризовий період поточні обсяги збільшилися в 10 разів, досягши в 2007 р. $5,4 млрд. Динамічний приплив інвестицій в сільське господарство, як основний елемент сільськогосподарського виробничо-збутового ланцюжка, підкріплений високою зацікавленістю інвесторів у вкладеннях в харчову промисловість, як галузь, що забезпечує переробку сільськогосподарської продукції. У 2008 р. загальний обсяг угод злиття і поглинання у харчовому секторі досяг рекордного рівня - $86,3 млрд.
Незважаючи на те, що потоки ПІІ в сільське господарство залишаються вкрай незначними у порівнянні із загальними обсягами світових ПІІ (всього близько 0,2%), проте в низці країн з низькими рівнями доходів на сільське господарство припадає відносно висока частка надходження ПІІ.
Інвестиційна позиція і перспективи розвитку інвестиційного ринку України
Аж до 2009 р. приплив іноземного капіталу в економіку України мав позитивну динаміку. За останні п'ять років середньорічні темпи приросту іноземного капіталу становили приблизно 25%.
Разом з тим високий ступінь корупції, непрозорість, складність і непередбачуваність оподаткування, недружній діловий та інвестиційний клімат значно знижували інтерес до України з боку іноземних інвесторів, задовольняючи необхідну потребу в інвестиційних ресурсах менш ніж на 50%.
У свою чергу, світова фінансова криза стала додатковим фактором втрат для інвестиційного ринку України. За І півріччя 2009 р. інвестиційний ринок України характеризується різким падінням, в основі якого лежить відтік іноземних інвестицій портфельних інвесторів, а також кредитних ресурсів. Приплив прямих інвестицій в економіку України в порівнянні з 2008 р. зменшився більш ніж удвічі.
Дані Державного комітету статистики з потоків ПІІ дещо відрізняються від розрахованих Нацбанком показників платіжного балансу, але також свідчать про істотне зниження активності іноземних інвесторів.
Приріст загального обсягу ПІІ за 2009 р. склав лише $5,635 млрд., що вдвічі менше від рівня інвестування за аналогічний період 2008 р.
У кризовий час відзначається незначна зміна галузевих пріоритетів у частині надходження іноземних інвестицій в економіку України. Найбільш високу зацікавленість у кризовий час, як і раніше, іноземні інвестори приділяли наступними видами економічної діяльності в Україні: фінансова діяльність, оптова і роздрібна торгівля, операції з нерухомістю, харчова промисловість. Основними змінами в потоках ПІІ можна вважати зростання інвестицій в хімічну промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки.
Загальну інвестиційну активність в Україні характеризує показник, що відображає динаміку інвестицій в основний капітал. За січень-вересень 2009 р. інвестиції в основний капітал істотно зменшились і склали лише 56,3% від рівня аналогічного періоду 2008 р. Найбільш істотно зменшились інвестиції в сектор освіти, у сферу нерухомості та оренди, будівництво, фінансову діяльність, сільське господарство.
Зростання інвестицій продемонстрували послуги в сфері НДДКР, а також діяльність у сфері культури, спорту і дозвілля. Найменше падіння інвестицій зазначено в наступних сферах діяльності: комунальні та індивідуальні послуги, виробництво і розподіл електроенергії газу та води, транспортні послуги, послуги зв'язку, роздрібна торгівля.
Аналіз тенденцій виробництва основних видів промислової продукції за період 2003-2008 рр. дозволяє виділити національну продукцію, яка останнім часом характеризувалася підвищеним попитом і високою конкурентоспроможністю як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. До цих галузей слід віднести: машинобудування для сільського господарства, енергетичне машинобудування, транспортне машинобудування, будівельне машинобудування, виробництво питної, мінеральної води і соків, виробництво м'яса з курки, виробництво молочної продукції (сирів, молока), хімічна промисловість для сільського господарства, транспортне машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, виробництво деяких видів електричного обладнання.
В умовах фінансової кризи суттєво впали обсяги виробництва більшості промислових товарів, товарів широкого вжитку та харчової продукції.
Разом з тим слід зазначити окремі види промислової продукції, які виявилися стійкими до кризових явищ і навіть показали зростання виробництва. До них відносяться: соняшникова олія, свіже та морожене м'ясо курки, дизельне паливо і бензин, мазут, природний газ, кондитерські вироби, керамічна плитка.
Фінансовий результат діяльності сектора послуг в Україні в кризовий період (за період 11 міс. 2009 р.) в цілому відповідав показникам розвитку за аналогічний період 2008 р.
Тут найбільш високі темпи зростання показали бізнес-послуги (послуги в сфері бухгалтерського обліку та аудиту, юридичні послуги, консалтинг у сфері комерційної діяльності та управління), послуги у сфері інформатизації (консультаційні послуги в сфері інформатизації, обробка інформаційних даних, розробка програмного забезпечення), прибирання промислових і житлових приміщень, упаковка, ремонт побутової техніки.
Висновки
Незважаючи на скорочення системних ризиків, здатних призвести до затяжного характеру стагнаційних процесів у світовій економіці, швидше за все, не варто очікувати і досить швидкого відновлення світової економіки.
Підтвердження тому - нездатність фінансової системи надавати достатній обсяг кредитування для підтримки стабільного і довгострокового зростання, викликана, в першу чергу, низьким рівнем капіталу банківської системи в умовах масового списання активів банками та погіршення показників прибутковості.
Також не буде сприяти більш швидкому відновленню зростання як мінімум в 2010 р. і дуже слабкий споживчий попит на товарну продукцію, низький рівень іноземних інвестицій і поступове згортання державних програм підтримки провідними світовими державами, викликане значним зростанням бюджетних дефіцитів в гостру фазу кризи 2008 -2009 рр.
За прогнозами UNCTAD, ринок ПІІ в 2010 р. складе близько $1,4 трлн., що буде майже на 30% менше від рівня 2007 р. і на 17% нижче від 2008 р. А відновлення ж зростання відбудеться не раніше 2011 р., коли ПІІ очікуються в обсязі $1,8 трлн.
Крім того, істотною загрозою - як для збереження соціальної стабільності, так і для поновлення довгострокового зростання у світовій економіці - буде високе безробіття, яке в розвинених країнах збережеться на рівні 7-9%, а в США, як і раніше, буде перевищувати 10% від кількості працездатного населення.
У перспективі найближчих років також зберігається загроза зростання кризових проблем з боку відносно стабільних в даний час азіатських економік, спричинених стимулюючими урядовими програмами підтримки внутрішнього попиту (за рахунок значного збільшення банківського кредитування), що провокують при цьому зростання кредитних бульбашок в банківській та інвестиційній сферах. Обсяг виданих кредитів в Китаї в 2009 р. перевищив 9 трлн. юанів ($1,3 трлн.) проти 4,2 трлн. юанів ($615 млрд.) в 2008 р.
Що стосується України, то в цей час економіка країни перебуває у пригніченому стані, а перед політичною елітою стоїть проблема вибору - або проводити непопулярні системні реформи, щоб у довгостроковій перспективі все-таки вийти на модель конкурентного зростання, або увійти в стан довгострокової стагнації з поступовою втратою українськими товаровиробниками як зовнішніх, так і внутрішніх ринків.
Олег Морква, гендиректор КУА "ІНЕКО-ІНВЕСТ" та Олексій Олейников, директор департаменту стратегічного розвитку групи інвесткомпаній "ІНЕКО"
За матеріалами Экономические Известия
