Тягар - гроші. Нинішня криза може бути корисною економіці
Обвалу курсу гривні не буде, але вирішення проблем українських металургів затягнеться на невизначений термін. Однак в чомусь нинішня криза буде навіть корисною економіці, вважає професор Анатолій Гальчинський
Обвалу курсу гривні не буде, але вирішення проблем українських металургів затягнеться на невизначений термін. Однак в чомусь нинішня криза буде навіть корисною економіці, вважає професор Анатолій Гальчинський
Один з архітекторів ринкових реформ в Україні Анатолій Гальчинський був економічним радником президента Кучми й п'ять років очолював Раду Нацбанку. Зараз професор не обіймає високих державних постів і є директором Інституту стратегічних оцінок, проте, до його порад як і раніше прислухаються можновладці.
Віртуальні гроші
- Чи можна порівнювати нинішню кризу з Великою депресією 1929-1933 років?
- Велика депресія була прикладом так званої структурної грошової кризи, що відображала внутрішні протиріччя фінансової системи. За всіма ознаками нинішня криза відноситься до цієї ж категорії. Я не вважаю, що основною причиною кризи в США стали проблеми на іпотечному ринку. Іпотека пов'язана з реальною економікою, це важливий інструмент інвестиційного попиту. Заборгованість по іпотеці в США становить 12-13 трильйонів доларів. А от операції на світовому валютному ринку - до 2 трильйонів на день! І тільки 4-5% цієї суми - операції, пов'язані з реальною економікою. Все інше - спекулятивні гроші. Масштаби спекулятивних операцій збільшувалися з колосальною швидкістю - на 12-15% у рік. Грошова система, що допускає подібну ситуацію, не може довго існувати: підривається інститут приватної власності, що вимагає реальних, а не віртуальних грошей. І для подолання кризи потрібна не націоналізація, а інші інструменти.
- Але країни Євросоюзу та США саме пішли шляхом націоналізації банків
- Ринок фактично посміявся над владою США та Євросоюзу: незважаючи на те, що були зроблені безпрецедентні державні вливання обсягом до трьох трильйонів доларів, ринок майже ніяк на це не відреагував. Я проти одержавлення банків.
- І проти націоналізації Промінвестбанку?
- У ній нема рації: фактично це був би подарунок банку за рахунок платників податків. ПІБ потрібно продати й у такий спосіб зберегти його платоспроможність, тим більше що є приватний покупець. Банки за своєю природою - комерційні інститути. Час державних банків назавжди пішов у минуле. А в націоналізації зацікавлені чиновники, адже це прекрасна основа для посилення корупції.
Обвалу не буде
- З України стрімко йде іноземний капітал. Як це позначиться на курсі гривні?
- Думаю, курс гривні не знизиться в 2-3 рази, як це бувало в минулому. Обвалу національної валюти не буде. Однак очевидно, що процес її знецінювання продовжиться. Де межа, важко сказати. Зупинити падіння гривні допоможе кредит МВФ.
- А чи не вийде так, що 16,5 мільярда цього кредиту будуть витрачені на забезпечення валютою іноземних інвесторів, які виводять капітали з України?
- Із цим треба упокоритися, адже іншого виходу в нас немає. В 1997-1998 роках МВФ нам теж допоміг, виділив кредит, що фактично був використаний на те ж саме. Росія тоді оголосила дефолт, визнала себе неплатоспроможною.
Російська влада не стала підтримувати втечу короткострокового іноземного капіталу й завдяки цьому зберегли золотовалютні резерви. Україна вчинила інакше: ми спалили не тільки свої валютні резерви, але й кредити МВФ, забезпечивши в такий спосіб виведення капіталу. Ми були терпимими до іноземних інвесторів, зберегли обличчя країни. Але в результаті курс гривні тоді впав в 2,7 рази: в 1997 році він становив 1,89 гривень за долар, а в 1999-му - 5,22.
- У чому відмінність нинішньої ситуації від подій кінця 90-х років?
- Тоді криза сформувалася не в епіцентрі, а на периферії світової фінансової системи - у Південно-Східній Азії. На Заході кризові явища на фінансових ринках не перелилися в реальний сектор. Навіть темпи зростання економіки майже не знизилися: у країнах єврозони ВВП у ці роки виріс на 2,8%, у США - на 4%. А сьогодні в США та Великобританії вже рецесія, і говорять про майбутній спад. Іншою була ситуація й в Україні. У той час короткостроковий іноземний капітал концентрувався в державних цінних паперах. Сьогодні ж борги держави відносно невеликі, але дуже велика заборгованість банків, - приватного сектора. Політика останніх років у цьому питанні була бездумною: залізли в борги по самі вуха!
Залізне покаяння
- Наскільки глибокою і руйнівною може бути криза?
- Структурна грошова криза, як правило, складається з трьох фаз. Перша охоплює банківську систему, друга - реальну економіку і виробництво, третя - фінансовий сектор держави, бюджетну систему. Поки ми спостерігаємо тільки перший етап кризи.
- Що ж далі?
- Для української економіки найнебезпечнішим є входження світової кризи в другу фазу. Більше 50% ВВП України забезпечується експортом продукції. А в окремих галузях - металургії, машинобудуванні - більше 70%. Отут і концентруються наші проблеми. Металурги вже сьогодні завалені металом, його нікуди запроторювати, заводи зупиняються, країні загрожує масове безробіття. Влада повинна концентрувати свою увагу, насамперед саме на цьому.
- Хто все-таки винен у проблемах українських металургів - китайські конкуренти або світова криза?
- Діють обидва фактори. У роки реформ ми не створили достатніх механізмів, які б стимулювали технологічне відновлення виробництва. У свою чергу, власники виробництва жили привільно за рахунок заниженого валютного курсу: після девальвації гривні в 1997-1999 роках експортери збільшили свої прибутки в кілька разів тільки за рахунок курсової надбавки. А якщо гроші йдуть і так, то навіщо витрачатися на модернізацію виробництва? Як наслідок, металургійна промисловість втрачає конкурентні переваги не тільки стосовно Китаю, але навіть стосовно Туреччини і Росії. Одночасно відбулося різке звуження попиту на світовому ринку. Це поєднання обіцяє нам дуже серйозні наслідки. Якщо в Китаї та Росії внутрішній ринок досить широкий, то в нас він дуже вузький. В Україні сформувалася типова латиноамериканська модель експортно-орієнтованої економіки, вразливої в умовах кризи.
Допомогти кризі
- Якими методами потрібно боротися з кризою?
- Необхідно знайти механізм якісної перебудови грошової системи. Вона повинна бути органічно пов'язаною з реальною економікою. Що стосується тактичних інструментів, то в кожній країні вони можуть бути специфічними.
- Якщо казати про Україну, про які заходи може йти мова?
- В умовах "гарної погоди" в економіці стимулюють пропозиція, а в умовах кризи - насамперед інвестиційний попит. Наприклад, президент США Франклін Рузвельт ввів систему громадських робіт, багато великих проектів в Америці були реалізовані саме в роки кризи 1929-1933 р. або після неї. Це створювало попит в економіці та, що найголовніше, дозволяло збільшувати зайнятість. Аналогічним чином повинні чинити й ми. Треба в першу чергу більш інтенсивно рефінансувати банки. В умовах кризи, коли ціни падають і потрібно пожвавлювати економіку, варто впроваджувати політику дешевих грошей і низьких процентних ставок. Для цього необхідні ефективні інвестиційні проекти.
- Можете навести конкретний приклад?
- Зокрема, спрямовувати гроші на реконструкцію залізниць, які перебувають у критичному стані. Це створить попит на метал, будматеріали. В остаточному підсумку, це й нові робочі місця. Тут дуже важлива координація дій НБУ та уряду. У роки кризи 1997-1998 років нам вдавалося вирішувати ці питання досить ефективно. Зараз же, в умовах безвладдя, можна одержати негативні результати. Тому основою подолання кризи повинне стати зміцнення дієздатності влади. Але важливо й інше. Функція кризи - вибракування неефективних гравців ринку, відновлення менеджменту, омолодження економічної системи в цілому. Влада не повинна гальмувати цей процес, а навпаки, зобов'язана йому сприяти.
За матеріалами
