У пошуках дна: аналітики і в Україні, і в світі кажуть, що бачать світло в кінці кризового тунелю

Теги: курс валют, долар, гривня, девальвація, інвестиції, фінансовий ринок, фондовий ринок, криза

"Коли криза досягне дна, вона трохи посидить, а потім почне копати" - такий дотеп був популярним ще з півроку тому. Потім жарти скінчилися, і всі з переляком запитували один в одного: "Це вже дно?" І раділи найбільш незначним ознакам поліпшення.

Особливо бурхливо ця радість проявилася наприкінці березня - першій половині квітня.

"Є ознаки того, що сильне падіння економіки США вповільнюється, це говорить про потенційний перший крок у відновленні з найгіршої рецесії за останнє покоління", - заявив голова Федеральної резервної системи США Бен Бернанке.

Довіра до світової економіки різко покращилася у квітні, повідомило агентство Bloomberg, посилаючись на власне опитування.

Президент Ющенко порадував висловленням про "позитивну динаміку" ділової активності в Україні.

Інтенсивність кризових явищ у промисловості України починає слабшати, що дозволяє припустити наближення індустріального сектору до дна рецесії, заявив керівник групи радників голови Національного банку України Валерій Литвицький.

Нічого дивного в такому перебільшеному оптимізмі немає. Ще років п'ять тому у моду ввійшло словосполучення "економіка очікувань". Криза підтвердила його справедливість: якщо всі вкладники банку N очікують, що він лусне, - вони біжать знімати гроші з рахунків, і він лускає. Те ж стосується курсу акцій будь-якої компанії і навіть галузі промисловості.

Тому заяви політиків і економістів про те, що скоро полегшає, - цілком розумні антикризові заходи. Якщо, звичайно, такі прогнози хоч трішечки обґрунтовані.

"Є стійкі показники, які свідчать про поступове видужання. Ми маємо зростання промвиробництва в березні в порівнянні з лютим, який ми побачили з оптимізмом - 8,3%”, - повідала на недавньому урядовому засіданні Юлія Тимошенко. Але класика економічного аналізу велить порівнювати насамперед березень 2009-го з березнем 2008-го. І навіть український Держкомстат зауважує, що зростання виробництва в березні до лютого - явище традиційне: у лютому 28 днів, у березні - 31.

Прогнози по-українському

Україна в очах закордонних спостерігачів виглядає таким "бридким каченям" кризи. Мовляв, вона і зараз переживає її гірше від інших країн, і далі буде падати швидше від інших. Goldman Sachs прогнозує в 2009 році спад економіки України на 15%, Світовий банк - на 9%, Merrill Lynch - на 7,5%, група ING - на 8,4%. Росії ING обіцяє падіння 5,5%, Світовий банк - до 4,5%.

Підстави для такого песимізму відносно України дійсно є.

По-перше, виразних антикризових кроків українська влада не вживає. Тобто на внутрішній ринок як на джерело розвитку економіки розраховувати не доводиться. А чим пізніше почнуться погоджені антикризові дії, тим гірше. До того ж дотепер невідомо, що це будуть за дії. Наприклад, чи стане Нацбанк "накачувати" економіку грішми чи навпаки.

По-друге, традиційні зовнішні ринки збуту української продукції зараз переживають не найкращі часи. З металом все погано - попит на нього у світі впав з вересня 2008 року на 50-60%, Україна знизила виробництво на 33-38%. З хімією - не краще: після газової війни українські мінеральні добрива виявляються неконкурентоспроможними за ціною. Адже газ - основна сировина для їх виробництва - подорожчав з $179,5 за 1 тис. куб. м до приблизно $260 (це вже з урахуванням прийнятого недавно закону про підтримку виробників добрив).

По-третє, падіння промислового виробництва в Україні за перший квартал насправді було рекордним - 30% (у Росії - 14,3%).

Цікава у зв'язку із цим версія про те, що українська криза - самородна, місцева, а світова її тільки збільшила. На цю тему, зокрема, регулярно висловлюється екс-заступник голови НБУ Сергій Яременко. "Ні наші банки, ні корпоративний сектор не зазнали збитків на фондових ринках і в західних інвестиційних банках, тому що ми не купували їхні цінні папери. Таким чином, у нас не було втрат, які привели б до краху власної фінансової системи", - заявив він недавно.

У що вірити

Так що, ніяких підстав для оптимізму в українців немає?

Пошукавши, дещо можна знайти. Український фондовий індекс ПФТС падав з осені. А з кінця березня став рости і доріс уже до січневих показників. Наскільки він відбиває загальний стан економіки - розмова окрема. Але, як говориться, дріб'язок, а приємно.

Курс валюти, навпаки, стабілізувався, а потім навіть трохи пішов униз. І це після січневого ривка, коли долар ледь не пробив стелю 10 грн. за долар. Правда, на офіційному сайті НБУ з'явилося повідомлення про те, що бізнес-кола України очікують подальшої девальвації гривні до долара і євро. У квітневому консенсус-прогнозі компанії Astrum Investment Management передбачено курс 9,75 грн. за долар під кінець року. Що не обов'язково погано: слабка національна валюта сприяє експорту.

Нарешті, минулого тижня голова місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу неочікувано заявила, що в країні не все так жахливо: українська економіка витримала шок світової кризи і достатньо швидко до неї пристосувалася, чому сприяла певна корекція обмінного курсу. У підсумку МВФ пообіцяв Києву другий транш у розмірі $2,8 млрд.

Наведемо із цього приводу і висловлювання одного українського бізнесмена (у сильно відредагованому вигляді): "Система, як виявилося, має колосальний запас міцності. Я займаюся бізнесом з 1989 року. В усьому світі мало кого били так, як нас на початку 90-х. Але ми вижили. І зараз виживемо. Нам ПДВ не відшкодовують при експорті, але здирають при імпорті. Вимагають платити податки наперед. Але машини по вулицях як і раніше їздять, електрика в будинках є, магазини працюють. Значить, економіка може функціонувати автономно від влади".

Виразної теорії кризи немає ні в кого. Навіть Велику депресію різні економісти пояснюють по-різному, хоча для аналізу в них було 70 років. До речі, будівництво доріг і мостів, про яке так багато зараз говорять як про рецепт виходу із кризи, - з тих років. З дорожнього будівництва починав Франклін Рузвельт. Але витягнули американську економіку не стільки дороги (хоча країна їх дійсно отримала), скільки військові замовлення часів Другої світової.

А раз немає теорії кризи, то і якісний прогноз неможливий. Усі пророкування, які зараз роблять експерти, засновані на тих або інших допущеннях, за правильність яких ніхто не поручиться. Але нічого іншого однаково немає. Залишається тільки надія.

Бен Бернанке, голова Федеральної резервної системи США

"Я по суті оптиміст відносно нашої економіки. Сьогоднішні економічні умови складні, але фундамент сильний"

Домінік Стросс-Кан, голова Міжнародного валютного фонду

"Світова економіка вийде з рецесії в першому півріччі 2010 року, але тільки в тому випадку, якщо банки очистяться від поганих активів"

Сергій Ігнатьєв, голова ЦБ Росії

"У найближчі місяці відновиться нехай і повільне, але зростання економіки. Я не розділяю думки про неминучість другої хвилі кризи"

Ян Хациус, головний економіст по США Goldman Sachs

"Я бачу перші ознаки поліпшення. Не в рамках поточного кварталу, але в плані перспектив на один-два квартали вперед"

Валерій Литвицький, керівник групи радників голови НБУ

"Потужність кризової хвилі в промисловості та будівництві слабшає, хоча спад усе ще залишається безпрецедентно високим"

За матеріалами Фокус

RedTram Україна