Валовий Внутрішній Провал

Вадим Башта (2) 27 Квітень'09

Теги: банківська система, депозит

Раніше я не міг уявити, як це бути мільйонером. Мати на рахунку мільйон або два вільних грошей і почувати себе спокійно. Багато моїх знайомих у свій час міркували про "заповітний мільйон", але відчути себе мільйонером - це зовсім інше. Звичайно, я почав менше витрачати, але не сумую з цього приводу.

Анатолій, 43 роки, колишній мільярдер

За даними Асоціації українських банків на 1 березня, більше 23 млрд. грн. депозитів фізичних осіб і понад 10 млрд. грн. внесків юридичних осіб зосереджено на рахунках банків, у яких уведена тимчасова адміністрація. Їхні виплати заморожені на шість місяців. Ще близько 13 млрд. грн. фізичних осіб і майже 6 млрд. грн. внесків юридичних осіб зосереджено у фінансових установах під контролем куратора НБУ. Таким чином, у зоні ризику опинилися як мінімум кошти громадян і підприємств на суму, що перевищує 52 млрд. грн.

До більшої частини цих коштів заборонений доступ їхніх законних хазяїв - громадян і підприємств країни, які свого часу розмістили заощадження і вільні кошти на депозитах у тепер проблемних банківських установах. Саме цим, а не структурними антикризовими реформами значною мірою і пояснюється тимчасова курсова стабільність на валютному ринку країни. Тимчасовий штиль на грошовому ринку забезпечує також майже тотальне скорочення доходів громадян і юридичних осіб в умовах зростання вартості життя.

Однак шестимісячна відстрочка виплат за зобов'язаннями більшості фінустанов, які допрацювалися до введення в них тимчасової адміністрації, мине в серпні-вересні 2009 р.

Уже наприкінці літа постане питання про виплату внесків на багато мільярдів гривень, доларів і євро, строк погашення яких минув. Липень, серпень і вересень стануть випускними іспитами на стабільність для національної економіки і української національної валюти...

Країна тимчасових адміністраторів

Ані рефінансування, ані введення тимчасових адміністраторів не оздоровило банки. Широко розрекламована рекапіталізація, швидше за все, теж не допоможе осягнути неосяжне і урятувати те, чого вже немає, - довіри до системи.

Першочергове завдання Нацбанку полягало в тому, щоб восени минулого року з першою копійкою кредитних грошей уводити найжорстокіший контроль за використанням рефінансування. Щоб не спокушати банкірів можливістю вичавити все зі своєї власності (і кредитних грошей НБУ) і запропонувати державі до викупу "пустишку" з поганими, як правило, зав'язаними на іпотеці, активами і величезними невиплаченими зобов'язаннями.

До речі, Фонд гарантування внесків фізосіб на початок квітня становив усього 4,43 млрд. грн. Очевидно, тому звичайні для мирного часу процедури банкрутства "умираючих" банківських установ поки не застосовувалися. Замість цього використовується відстрочка виконання зобов'язань як мінімум на півроку шляхом введення тимчасових адміністраторів.

Тим часом кількість учасників програми "будь ласка, уведіть нам тимчасового адміністратора" збільшується не щодня, а щогодини. Міжнародні експерти чи то жартома, чи то всерйоз говорять про необхідність відкриття школи тимчасових адміністраторів у нашій країні для задоволення зростаючої потреби в незвичайній професії.

Уже в 13 фінустановах вище керівництво змінили представники НБУ.

На "халявні" державні гроші з великим апетитом поглядає чимало банків, які ще зовсім нещодавно проводили широку рекламну кампанію під закликом "купив квартиру собі, тепер купи за кредитні гроші своїм родичам і знайомим".

Тепер за авантюризм і марнотратство банкірів платять "сповна" і держава, і вкладники банків. Не секрет, що в деяких фінустановах ігнорують навіть виплати порівняно мізерних сум, що нараховуються як відсотки за внесок. Але вже незабаром треба буде виплачувати десятки мільярдів за минулими депозитами.

З жовтня 2008 року сума, еквівалентна приблизно 90 млрд. грн., "пішла" з банківської системи, що становить близько чверті всіх розміщених грошей на рахунках фінансових установ країни. Процес триває вже півроку. Таким чином, середня швидкість "витоку" становить близько 500 млн. грн. на день (!). Причому вилучаються не тільки гривневі, але й валютні внески.

Економіка йде на посадку

Фінсектор, що температурить, посадив на голодний пайок сектор реальний, що цілком резонно призвело до Валового Внутрішнього Провалу.

За оцінками експертів Рахункової палати, спад реального ВВП у країні за перших два місяці поточного року склав не менше 20%. Деякі експерти вважають, що в першому кварталі економічний спад буде ще сильнішим - до 25,5%.

Тим часом уряд очікує вповільнення зростання української економіки до 0,4%, при цьому вперше помісячний розрахунок динаміки ВВП не провадиться, здійснюється лише щоквартальна статистика цього показника. Тому перші дані по ВВП за поточний рік будуть опубліковані тільки наприкінці травня.

Економічний "душ" обіцяє бути холодним. Тому й літні місяці на відміну від попередніх відпускних періодів можуть бути аж ніяк не безтурботними. І пророкуваного багатьма експертами (натхненими стабілізацією на валютному ринку) рімейка минулих років і ревальвационного зміцнення до 7 грн. за американський долар цього разу не відбудеться.

Трохи свіжих цифр. За даними Держкомстату, спад промвиробництва в березні поточного року порівняно з березнем 2008-го склав 30,4%.

Країна скоротила експорт металопродукції в I кварталі поточного року порівняно з аналогічним періодом минулого року на 26% - до 5,9 млн. тонн. Через падіння цін на метал виторг від цих поставок скоротився на 52% - до 2,4 млрд. дол.

Зокрема, Україна знизила експорт металу в США на 99,1% - до 1,8 тис. тонн, у грошовому вираженні - на 97,9%, тобто до 3 млн. дол.

У річному вимірі харчова промисловість зробила продукції менше на 10%, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки скоротилося на 15,6%, хімія і нафтохімія опустилися на 37,7%. Спад у металургії досяг 43,1%.

У зв'язку зі зниженням економічної та кредитної активності, що триває падінням доходів населення товарообіг у роздробі впав у річному вимірі на 15%. Безнадійно пікіруючий ринок житла знизив обіги в будівельній галузі на 55,9%. Виробництво електроенергії демонструє спад на 15,2%. Споживання - на 12,7%.

Незначне зростання продемонструвало лише сільське господарство - у річному вимірі на 2,9%.

У першому кварталі обсяг споживання газу промпідприємствами скоротився на 40% (порівняно з аналогічним періодом 2008 року). А спад вантажоперевезень за всіма видами транспорту склав у середньому 33%, пасажиропотік зменшився на 4%.

Економічна ситуація характеризується погіршенням зовнішньоекономічної кон'юнктури, істотним стисканням внутрішнього ринку і не залишає надії на швидке відновлення позитивної динаміки.

У I кварталі українські банки зазнали чистих збитків урозмірі 7 млрд. грн. Щомісячний обсяг кредитування на покупку житлової нерухомості (нові кредити) упав в 11 разів - з 2,2 млрд. грн. у 2008 році до 200 млн. грн. у січні-лютому 2009 року.

Причому навіть ці невеликі кошти банки видавали майже винятково під "свої" об'єкти, де вони необачно зависли в довгостроковій кредитній програмі на первинному ринку.

Падала вартість всіх українських активів - від акцій вітчизняних підприємств до квадратних метрів житлової та комерційної нерухомості. Стрімко дешевшали навіть VIP-земельні ділянки.

Гордість за неіснуючі досягнення

Щоправда, дещо в нас все-таки зростало. Наприклад, ціни не тільки на імпортні, але й на вітчизняні товари. Досягли рекордних значень (а потім трохи скорегувалися) дефолтні свопи, тобто показники, що враховують ризики приходу суверенного або корпоративних дефолтів. Також зростала кількість організацій і підприємств, що пішли на канікули. А кількість примусово відсторонених від роботи балансує в оцінці 1 млн. громадян. І це тільки за офіційним даними.

На тлі практично суцільного макроекономічного негатива високопоставлені чиновники заявляють, що країна чи не першою у світі почала успішно виходити з економічної кризи. Для створення ілюзії благополуччя відстрочена публікація найважливіших макроекономічних індикаторів. Власне кажучи, саме цим ми й займалися останні кілька років - пишалися неіснуючими досягненнями, рапортували про успіхи, самозаспокоювалися і витрачали незароблені гроші.

У кожної економіки повинен бути двигун. Як паливо можуть виступати структурні реформи та інновації, а можуть і спекулятивні гроші. Бензином для нашої економіки останніми роками послужили саме спекулятивні капітали, що заюшили в Україну із всіх кінців світу у відповідь на дворазову ревальвацію гривні (навесні 2005-го і навесні 2008 року). Інвестори також повелися на обіцянки в найкоротший термін створити на території країни другу "силіконову долину", тобто рай для інвестицій, на запевнення незабаром стати новим членом ЄС (щоправда, самі члени ЄС про це чомусь довідалися в останню чергу) і на швидкі й великі гроші, які легко можна було заробити. Адже ставки кредитування в нас у той час перевищували середньоєвропейські практично втричі.

Коли світова фінансова криза спочатку непевно постукала у двері, Україна, широко відкривши їх, зустріла її зовсім непідготовленою. Інвестори зрозуміли, що вдаване благополуччя в економіці - міраж, що замість того, аби будувати автобани та інноваційну модель економіки, ми взагалі ж впроваджували другу частину принципу комунізму - "кожному за потребами".

Ті, хто не застряг в українській нерухомості, негайно почали широкомасштабний висновок капіталів. Капітали, зрозуміла справа, виводилися в американському доларі. Втім, тоді вихід ще був. Крім установки твердих адміністративних заслонів, необхідні були повернення норм, що закріплюють обов'язковий продаж валютного виторгу, і рішуча одномоментная девальвація національної валюти в розумних межах щоб уникнути розбазарювання національних золотовалютних резервів. Замість цього НБУ плавно здавав позицію за позицією, надаючи можливість бажаючої вивести валюту на закордонні рахунки відкупитися за "дитячим" курсом 5-6 грн. за дол.

У результаті низки грубих економічних помилок і прорахунків економіка країни опинилася в пастці. Ми потрапили в кільце, безболісно розірвати яке, скажімо чесно, тепер уже неможливо.

Остаточно добила "повзуча", з корекціями і відскоками, девальвація національної валюти, яка у певні моменти набувала рис панічної втечі від гривні і переходу до тотальної доларизації всієї країни.

У результаті наприкінці I кварталу країна зіштовхнулася із цілою низкою економічних проблем, розв'язати які можна лише двома шляхами. Перший, крім кредиту МВФ, зажадає одержання солідної "спонсорської" допомоги від Росії, США і країн ЄС. Надії на те, що в умовах фінансової кризи, що розгортається, нам буде надане грошове постачання в настільки значному розмірі, дуже мало. Тоді є другий шлях – вирішувати проблему самостійно. Але колись треба чесно відповісти на низку питань.
1. За оцінками експертів, незбалансованість Пенсійного фонду коливається в межах 7-14 млрд. грн. При цьому в березні 2009 року деякі громадяни розписалися в пенсійних відомостях за одержання щомісячного пенсійного постачання в розмірі 30-35 (!) тис. грн. Переважна більшість менш заслужених громадян одержала на руки суму не набагато перевищуючу 700 грн., що майже в 50 разів менше. Хоча такі розміри пенсійного утримання в умовах повномасштабної економічної кризи - не що інше, як бенкет під час чуми.
2. Відповідно до заяви президента країни незбалансованість бюджету досягає 50 млрд. грн., з яких близько 30 млрд. грн. з великою натяжкою можна віднести на запланований дефіцит бюджету, хоча й такий розмір дефіциту перевищує всі мислимі й немислимі канони й допущення.
3. Найбільша монополія країни НАК "Нафтогаз України" замість того, щоб, як її російський колега "Газпром", бути донором бюджету, навпаки, за оцінках експертів і керівництва країни, "зависає" майже на 50 млрд. грн.
4.44 млрд. грн., передбачених у бюджеті на рефінансування і рекапіталізацію банківських установ розраховуючи на рік, може виявитися недостатньою, адже тільки за перші місяці банківської кризи фінансисти, не моргнувши й оком, "з'їли" набагато більше.
5. Напередодні економічної кризи золотовалютні резерви держави перевищували еквівалент 38 млрд. дол. Якщо довіряти заявам чиновників, у розпорядженні НБУ усе ще перебуває близько 24,7 млрд. дол. Тільки за офіційним даними, до кінця року необхідно виплатити за зовнішніми зобов'язаннях близько 12 млрд. дол. коштів, що залишилися, навіть із огляду на оптимістичний сценарій співробітництва із МВФ, на підтримку гідного обмінного курсу національної валюти може і не вистачити. Пригадуєте, як швидко витрачалися кошти ЗВР за минулі півроку. Але ж це була лише початкова стадія економічної кризи, без особливого економічного форс-мажору.

Неважко підрахувати, що ціна питань, на які необхідно відповісти, складається в суму, що набагато перевищує 100 млрд. грн. Крім того, на країну тиснуть ще 100 млрд. дол. державних і корпоративних боргів.

Хто заплатить за банкет?

На українську національну грошову одиницю напали з декількох боків. Потрібні гроші, а на зростання податків і зборів розраховувати особливо не доводиться, скоріше навпаки - падаюча економіка буде давати все меншу і меншу віддачу. Падіння економіки безальтернативно призводить до падіння надходжень у державний і місцеві бюджети, у соціальні фонди.

Десятки мільярдів потрібні, щоб залатати величезні діри в бюджеті, Пенсійному фонді і балансі "Нафтогаза". Гроші потрібні й для рефінансування і рекапіталізації банків, які не можуть одержати борги з позичальників і виконати зобов'язання перед вкладниками.

Радикально урізати витрати бюджету, приміром, шляхом значного скорочення надраздутого бюрократичного апарата, ніхто не бажає, оскільки такі дії істотно зіпсують і без того неважливу картинку Держкомстату із цифрами про зайнятість населення. Хоча частина чиновників не просто без користі перебуває на державному утриманні, але і є корупційним гальмом розвитку економіки.

Поки що Нацбанку вдається створювати гривнедефіцит і скорочувати обсяги грошової маси, внаслідок чого встановилася відносна курсова стабільність. Проте такий шлях явно тупиковий, адже, крім забезпечення соціальних виплат і повернення боргів, проблемою номер один є хоча б часткове відновлення економіки, що неможливо без поповнення обігових коштів, без кредитного підживлення, без дорогих цільових програм. На все це також потрібні великі гроші, яких у бюджеті просто немає. Асигнувати ці гроші будуть, звичайно, не у відділеннях зв'язку, а в банках, частину з яких необхідно колись урятувати знов-таки за допомогою грошей.

Державної допомоги чекають підприємства реального сектора, але поки що її повною мірою відчули лише банкіри, що, втім, не додало здоров'я фінансовій системі країни. Економічна і політична ситуація, що погіршуються, сильно обмежують можливість державної підтримки.

Скільки ще можна буде протриматися за працюючої на мінімальних обігах економіці? Імовірно, не більше півроку.

Втім, в опублікованому нещодавно департаментом монетарної політики НБУ повідомленні для преси можливість наповнення економіки емісійними грішми заперечується начисто. Але вже зараз платежі навіть за захищеними статтях бюджету проводяться чи не з коліс.

У країни не було і немає стільки грошей, щоб профінансувати абсолютно все, що "зависло". На жаль, не ми перші. У 1998-м шлях змушеної емісії, різкої девальвації рубля і одночасно оголошення дефолта за внутрішнім боргом обрала Росія. Рубль знецінився більш ніж у чотири рази. Індекс РТС понизився в 10 разів. Обвалився ринок житла. Звалилися ціни на автомобілі. Розорилися багато банків, підприємства і бізнесмени. Але економіка досить швидко відновила життєздатність і стала більш конкурентною, а уряд різко підсилив бюджетну дисципліну (зокрема, урядовців-дармоїдів стало значно менше).

Звичайно, тотожне повторення російських подій у нас неможливо в силу все-таки різних сценаріїв і причин економічної кризи, проте якісь елементи можуть повторюватися. І друкований верстат, схоже, буде включений.

Ми програли економічній кризі, і, як у будь-якій війні, будуть свої потерпілі. Постраждали платники податків, чий життєвий рівень буде й далі знижуватися внаслідок інфляції, безробіття і зменшення доходів. Постраждали громадяни, що довірили заощадження банкам, які не виконують свої зобов'язання за договором. Постраждали всі, хто свої заощадження зберігав у національній валюті.

Інфляція в країні за підсумками кварталу виглядає помірковано оптимістичною. Але це не заслуга чиновників, а наслідок зниження життєвого рівня і, відповідно, купівельної спроможності переважної більшості громадян.

Стабілізація валютних курсів - це не дзеркальне зміцнення національної економіки, а всього лише наслідок невблаганно танучих залишків, золотовалютних резервів.

Ми не виходимо з економічного тупика, як стверджують держчиновники, ми всього лише починаємо в нього входити. Попереду - продовження обвалу на ринку житла і земельних ділянок, наростання проблемних заборгованостей і корпоративні дефолти, інвестиційний і кредитний голод, нові проблеми в банківському секторі.

Вийти на шлях економічного зростання і вгамувати грошовий голод можна тільки двома способами - або претендувати як мінімум на подвоєння-потроєння суми кредитів, обіцяних нам міжнародними організаціями, і одержання надвеликих зовнішніх позик від інших країн, або проводити незабезпечену емісію гривні. Іншого шляху, схоже, не залишилося, адже плата за відносно міцну гривню може стати занадто дорогою.

Практично всі країни світу накачують у свої економіки і банківські системи чергові порції безготівкових грошей, при цьому інфляція поки що залишається під контролем.

Особливо старанні у цьому США. У якийсь момент все це може призвести до наростання інфляційних (або навіть гіперінфляційних) тенденцій, знецінювання прямого державного боргу, знецінювання пенсійних зобов'язань, істотного скорочення реальних бюджетних витрат, значного зниження боргового тягаря населення, зниження вартості персоналу і підвищення рентабельності бізнесу.

Сумнівно, що наша країна знайде якийсь свій особливий шлях, несхожий на той, котрий обрали інші країни. Тим більше значне скорочення золотовалютних резервів не залишає багато часу для маневрів.

Ну, а міркування про "недооцінену валюту у світі - українську гривню" вищих чиновників НБУ, що допускають у перспективі зміцнення гривні до курсу 6,50 і навіть до 5 грн. за долар - не більш ніж думка чиновників, які в 2008-му запевняли в обґрунтованості курсового співвідношення 4,80 грн./дол.

24,7 млрд. дол. - це те, що залишилося від 38-мільярдних золотовалютних резервів і 4,5-мільярдного траншу МВФ. До речі, радість чиновників із приводу того, що перший транш дотепер не торкнуть, не зовсім зрозуміла, адже він просто враховується в розмірі збіднілих ЗВР країни.

18 млрд. "зелених" "пішло" усього лише за півроку. Чергова швидка допомога у вигляді другого траншу в розмірі 2,8 млрд. дол. на цьому тлі лише трохи згладить і відстрочить проблеми, але не вирішить їх.

Як видно, економіку країни і її громадян чекає "веселий" вересень. А те дно економічної кризи, що, за словами чиновників, ми намацали у квітні, швидше за все, - помилкове. За матеріалами Дзеркало Тижня

RedTram Україна