Куди інвестувати мільйон, або частина третя про капітал, що не рухається
Квартира Льоні Голубка. Ранок. Льоня прокидається, дивиться в бік відкритого портфеля, що лежить на підлозі. Там порожньо. Навколо також ніяких слідів совеняти. Л ь о н я. Примариться ж таке...Лізе під матрац, де лежать його гроші. Бере декілька упаковок, викладає її на столічек. Ще раз заглядає в книжку «Як стати інвестором», гортає, перечитує.
(Казка для дорослих. Продовження. Попередні частини 30.03, 8.04, 14.04)
Чепурненький будинок в старому центрі міста.
Льоня тримає в руках газету з оголошеннями про продаж нерухомості. Заходить у під’їзд, піднімається старовинними сходами на третій поверх, дзвонить у двері.
Г о с п о д а р к в а р т и р и. Доброго дня, проходьте, пане Леоніде. Сподіваюсь, вам сподобається. Ось, дивіться…
Льоня ходить чистими просторими кімнатами з бездоганним ремонтом.
Г о с п о д а р к в а р т и р и. Сподіваюсь, тут вам буде комфортно жити.
Л ь о н я. Я не збираюсь тут жити. Ваша квартира мене цікавить суто з точки зору інвестиції. Планую здавати її – або як елітні апартаменти, або як офіс.
Г о с п о д а р к в а р т и р и. Правильно. Гроші повинні працювати і робити гроші… Тим більше, що ціна дуже вигідна, і ви за три-чотири роки відіб’єте вкладене.
Л ь о н я. До речі, а чому ви так мало просите?
Г о с п о д а р к в а р т и р и. Час тисне. Мушу терміново виїжджати у довгострокове відрядження за кордон. Не маю жодних планів на повернення найближчим часом. А гроші ж повинні працювати. Я також буду інвестувати, але поближче до свого нового місця проживання. (Льоня киває головою з розумінням). Тому просив би у вас завдаток сьогодні, а угоду можемо укладати…
Л ь о н я. Завтра вранці.
Льоня відраховує завдаток і передає його господарю квартири. Виходить.
Господар квартири зачиняє двері, дивиться на годинник. На його зап’ясті яскраве татуювання у вигляді пентаграми. Він дістає з кишені мобільний телефон.
Г о с п о д а р к в а р т и р и. Магістре, все за планом. Я отримав від нього завдаток…
Старий обшарпаний будинок, підготовлений під знесення.
Льоня уважно роздивляється споруду, тримаючи в руках все ту ж газету з оголошеннями про продаж нерухомості. Заходить у під’їзд, стрибає через одну аварійними сходами. Квартиру відкриває дід на інвалідному візочку.
Д і д на в і з о ч к у. Проходьте, проходьте… (Ледь промовляє слова, ліва частина його обличчя скошена судомою і не рухається).
Л ь о н я. А де ж ви збираєтесь жити, дідусю, якщо продасте своє житло? (роздивляється занедбаний побут хворого одинака).
Д і д н а в і з о ч к у. Та онучка мене до себе забирає. Я вже старий, упоратися не можу… Квартиру продам, гроші їй віддам. Будинок наш давно під знесення обіцяли. Але вже десятий рік поспіль не зносять, бо немає куди нас усіх переселити. Обіцяють нові комфортабельні квартири. Але я вже не доживу. Хотів онучці це житло передати, а вона каже, мовляв, діду, давай мені, краще, гроші, я сама визначуся, як ними розпорядитися… Та хіба тут багато виручиш грошей?..
Л ь о н я. Мене ваше помешкання влаштовує. У мене достатній інвестиційний горизонт. щоб дочекатися прибутків від реалізації майбутньої квартири.
Д і д на в і з о ч к у. Хай щастить, чоловіче, хай щастить…
Льоня лізе в кишеню за грошима, відраховує завдаток.
Л ь о н я. Завтра все облаштуємо в нотаріуса.
Д і д на в і з о ч к у. Та у нас тут сусід нотаріус, далеко й ходити не треба – я його покличу.
Дід на візочку зачиняє за Льонею двері. Двері стінної шафи відкриваються, з шафи виходить довгонога білявка, яку Льоня колись зустрів у супермаркеті. В неї на шиї масивна золота прикраса у вигляді пентаграми. Білявка відкриває вхідні двері, вивозить візочок з дідом на клітину біля сходів. Там його забирає чолов’яга в кепці, глибоко насунутій на очі.
Б і л я в к а. Дід, як завжди, був на висоті…
Білявка набирає номер на мобільному телефоні.
Б і л я в к а. Магістре, все пройшло успішно. Завдаток у мене. Завтра буде укладено угоду.
Білявка відкриває стінну шафу, заходить усередину. Її силует повільно розчиняється.
Багатоповерхівка у спальному районі.
Пізній вечір, темно. Льоня стоїть біля під’їзду, в руках тримає все ту ж газету, нервово поглядає на годинник. В полі зору з’являється чолов’яга в кепці, який нещодавно опікувався дідом на інвалідному візку. Він посміхається, здалека махає рукою.
Л ь о н я. Пане маклере, я можу засумніватися в солідності вашої фірми…
М а к л е р. Пробачте, стільки роботи! Попередній клієнт затримав. Не повірите: стільки бажаючих придбавати зараз житло! Якийсь бум. Криза доходить свого логічного закінчення, люди починають думати, куди і як інвестувати (вони разом ідуть до під’їзду). А ви, до речі, шукаєте квартиру для життя чи для перепродажу? Якщо плануєте перепродати після наведення косметичного ремонту, звертайтесь - допоможу (виходять із ліфту в темний коридор).
Л ь о н я. Нічого не бачу.
М а к л е р. Хтось лампочку викрутив. Це трапляється. Поставите двері-решітки і будете мати світло без обмежень.
Маклер відчиняє своїм ключем двері.
М а к л е р. Ось бачите, який ступінь довіри до нашої фірми: господарі залишають нам свої ключі.
Проходять у квартиру. Чисто, охайно, просторо. Льоня підходить до вікна в кухні. За вікном темрява. Він намагається розгледіти пейзаж, але йому це не вдається.
М а к л е р. Погодьтесь, ціна демократична. А район має гарну інфраструктуру, яка динамічно розвивається щороку. За генпланом розвитку міста, тут незабаром буде культурно-розважальний комплекс, паркінг на п’ятсот місць, басейн, тенісні корти. В центрі вже жити не модно – дорожні пробки, загазованість…
Льоня намагається роздивитися якість покриття підлоги, стелі, шпалери на стінах. Але в кімнатах темно, сороковатки світильників ледь освітлюють приміщення. Льоня знизує плечима і лізе до кишені за грошима.
Л ь о н я. Справді, ціна мене влаштовує. Як передати завдаток господарям?
М а к л е р. Можна через мене. Ми працюємо на засадах повної довіри.
Льоня відраховує гроші. Після того, як за ним зачиняються двері, маклер у кепці телефонує по мобілці.
М а к л е р. Магістре, я отримав завдаток. Все зрослося. Він чекав на мене майже годину…так, стало темно…він нічого не побачив. Угода і решта суми завтра.
Коментар фахівця.
До 2008 року наших співгромадян було досить важко переконувати в тому, що інвестування в нерухомість не є безумовно найвигіднішою та найнебезпечнішою з інвестицій. Криза дала зрозуміти, що нерухомість більше не приноситиме надприбутків, як це було в Україні протягом останніх 5-7 років. До кризи ціни на вітчизняну нерухомість зростали як на дріжджах, і квадратні метри купувалися не тому, що людям не було, де жити, а тому, що вони очікували подальшого зростання цін. Утворилася «бульбашка»: ціна зростала завдяки тому, що інвестори вірили, що завтра вона буде ще вищою. Фундаментальні чинники до уваги не бралися. Але ознакою того, що ринку нерухомості залишалося зростати недовго, була разюча розбіжність між орендною платою на житло та його вартістю. Тобто, якщо інвестор вирішив придбати житло з метою здачі його в оренду і таким чином «відбити» вкладене, процес затягувався на довгі-довгі роки. З 2000 до докризового 2007 року вартість житла зростала у 2-3 рази швидше, ніж орендна плата. Інвестор 2000 року окуповував свою інвестицію близько 7 років, а інвестор 2007 – вже 14-18 років. Так, з інвестиційного товару оренда швидко перетворилася на звичайну споживчу послугу.
Чому інвестиції в нерухомість не можуть бути пріоритетними для пересічного портфельного інвестора? А.Пошук покупця і продавця забирає тривалий час. Б.Юридичне оформлення покупки - досить марудний процес. В.Багато труднощів виникає під час оцінки нерухомого майна. Квартири не можуть бути біржовим товаром, тому що квадратні метри – не зерно першого, другого або третього класу; це «товар», який не можна уніфікувати, формалізувати та виставити на торги, тобто досить складно використовувати для короткострокових спекуляцій. Надто багато тонкощів по кожному об’єкту: починаючи від підлоги, що скрипить, до наявності чи відсутності сусідів, які «врубають» музику після опівночі…
(Продовження в наступному блозі)
За матеріалами KINTO
