Сергій Оксаніч
Президент компанії "КІНТО"
Народився 1955 року, коли країну переповнювали відлигові сподівання. Незважаючи на те, що молодість припала на «махровий» застій, ніколи не підтримував політичний курс керуючої та спрямовуючої.
З підліткового віку займався велосипедним спортом, досягнув результатів майстра спорту. Свою успішність у спорті спроектував на все своє життя, будучи впевненим, що перемагає лише той, хто більше за всіх цього прагне. Вищу освіту отримав у престижному столичному Наргоспі. Після ВУЗу був прикликаний до лав Радянської Армії. Вдячний строковій службі за перший досвід керівництва колективом. Потрапивши під випадковий артилерійський обстріл на навчаннях, зрозумів, що життя надто швидкоплинне і кожну його мить треба використовувати «на повну».
Повернувся до рідного Наргоспу, де згодом, попри свідому позапартійність, захистив кандидатську дисертацію та отримав посаду доцента. Поїздка до США на рік перевернула світогляд і дала орієнтири щодо розуміння своєї ролі у вітчизняному державотворенні. Великий інвестиційний бізнес розглядає з тих пір, як державотворчий процес. Вміння бути в потрібному місці в потрібний час (талан) помножив на непересічні знання економічної науки. 1992 року створив КІНТО. Робочі групи, перемоги, номінації, рейтинги, ТОПи, лауреатство, державні нагороди є невід’ємною частиною трудових буднів:).
Безмежно вдячний конкурентам за постійний стимул. Йде по життю з оптимізмом. І без особистої охорони.
Лист до фатального везунчика
Навряд чи знайдеться в світі хтось байдужий до власної долі. В словах «фатум» або «фаталізм» більшість відчуває приреченість та сумирну покірність. Начебто вони і праві, але лише в тому випадку, якщо від початку вважати свою долю занепалою та нещасною. А якщо доля (зірка, карма) щасливі?
Я сало на золото не міняю
Спершу відкоригую сам себе у попередньому блозі. Не лише за землю й жінок проливалися ріки крові. Метал жовтого кольору завжди зачаровував своєю магією, змушував не спати ночами, берегти накопичене, думати над шляхами його примноження, штовхав на авантюри та війни, зради та вбивства. А мрія й віра в можливість створення «філософського каменя», що перетворюватиме всі предмети навколо на золото, вартували життя багатьом фанатичним алхімікам, які, бідолахи, сотнями закінчували своє життя на вогнищах Святої Інквізиції.
Закопане в землю: "Диханіє спирає..."
Стільки людської крові, скільки пролилося її за право на землю, пролилося хіба що за право на жінку…
Ніколи не забуду вивчення шкільного програмного твору Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Радянська ідеологічна машина затаврувала цей твір потужним штампом «Комедія», і це автоматично означало, що ми мали сміятися над приватно-власницькими настроями поміщика Герасима Калитки. Нагадаю кілька найбільш показових цитат із цього «смішного» твору: «Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!». Або: «Як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки. Приобрiтав би тебе без лiку…». Плани поміщика: «Всю землю навкруги скуплю. Їдеш день. Чия земля? Калитчина. Їдеш два. Чия земля? Калитчина. Їдеш три. Чия земля? Калитчина… Диханiє спирає…».
Ще п'ятдесят грамів інвестицій, і Ви - нерухомість :)
Вкладання коштів у нерухомість завжди уявляється «зрозумілим» інвестуванням. Натомість цінні папери - акції та облігації - за відсутності у власника розвиненої уяви та розуміння ринкових процесів, не дають можливості осягнути, чим же саме ти володієш (для декого це все одно, що уявити безкінечність Всесвіту). Зате з нерухомістю – ніякої абстракції: до власних квадратних метрів можна доторкнутися, їх можна відчути, помацати. Майже кантівське: об’єктивна, так би мовити, реальність, яка дана нам у відчутті.
Манька Облігація та Джеймс Бонд були родичами?
Акції чи облігації? Що обрати та які ризики несуть власники цих інструментів? І наостанок - так що ж подібного між облігаціями та чоловіками?
Ризики, які ми обираємо
В Радянському Союзі для поняття «ризик» було віднайдено ГОСТ Р 51897-2002, який визначив це явище, як «поєднання вірогідності події та її наслідків».
Атака на кризу
Нерідко згадую байку про двох жаб, які, на біду, потрапили до відра з молоком і не могли звідти вилізти. Одна жаба зрозуміла марність своїх зусиль і, склавши лапки, померла. Друга плавала в молоці до знесилення, збила своїми, на перший погляд, слабими лапками молоко на сметану і вистрибнула на волю.
Я ♥ велику депресію
Що таке криза? Її виникнення, ідентифікація та розвиток. Об'єктивні та суб'єктивні чинники в цих процесах. Кризова динаміка з 1857 року до сьогодні в Україні та цілому світі.
Інвестиційний лікнеп.Частина третя
Про біржі навряд чи можна говорити як про чийсь геніальний одноосібний винахід. Свідчення про час їхнього створення є надто суперечливими. Начебто, в ІІ столітті до нашої ери в Стародавньому Римі купці збиралися в певному місці, аби отримати інформацію про ціни та певні товари, сформувати єдині підходи до торгівлі та визначитися з вимогами до якості збіжжя. Не дивно: розвиток товарно-грошових відносин весь час підштовхував колективний розум до усвідомлення необхідності не просто домовлятися, а робити це а) системно, б) прозоро, в) за уніфікованими правилами. Підхід, що включав ці три компоненти, був комплексним, він передбачав причинно-наслідковий зв’язок між стабільною позитивною репутацією та успішністю. Тобто репутація забезпечувала підґрунтя для успішності.
Дещо про біржовий Чорнобиль
В попередньому блозі я започаткував нову тему – інвестиційний лікнеп. Торкнувся Стародавньої Греції та першого видатного економіста Аристотеля. Звісно, сьогодні можна шкодувати або ні на тему того, що термін хремастика не прижився. Але принципового значення для нас цей факт сьогодні не має: хремастика Аристотеля живе без ідентифікації власної назви.
