Сергій Оксаніч
Президент компанії "КІНТО"
Народився 1955 року, коли країну переповнювали відлигові сподівання. Незважаючи на те, що молодість припала на «махровий» застій, ніколи не підтримував політичний курс керуючої та спрямовуючої.
З підліткового віку займався велосипедним спортом, досягнув результатів майстра спорту. Свою успішність у спорті спроектував на все своє життя, будучи впевненим, що перемагає лише той, хто більше за всіх цього прагне. Вищу освіту отримав у престижному столичному Наргоспі. Після ВУЗу був прикликаний до лав Радянської Армії. Вдячний строковій службі за перший досвід керівництва колективом. Потрапивши під випадковий артилерійський обстріл на навчаннях, зрозумів, що життя надто швидкоплинне і кожну його мить треба використовувати «на повну».
Повернувся до рідного Наргоспу, де згодом, попри свідому позапартійність, захистив кандидатську дисертацію та отримав посаду доцента. Поїздка до США на рік перевернула світогляд і дала орієнтири щодо розуміння своєї ролі у вітчизняному державотворенні. Великий інвестиційний бізнес розглядає з тих пір, як державотворчий процес. Вміння бути в потрібному місці в потрібний час (талан) помножив на непересічні знання економічної науки. 1992 року створив КІНТО. Робочі групи, перемоги, номінації, рейтинги, ТОПи, лауреатство, державні нагороди є невід’ємною частиною трудових буднів:).
Безмежно вдячний конкурентам за постійний стимул. Йде по життю з оптимізмом. І без особистої охорони.
Страшна казочка про колобка. Повний апгрейд. Частина четверта.
Минулого разу ми зупинилися на тому, що на Колобка напала підступна Лисиця і він прикотився до своїх Бабусі й Дідуся.
Страшна казочка про колобка. Повний апгрейд. Частина третя.
Колобок котиться, приспівуючи, лісовою стежкою. Він не помічає, що пейзаж стає впорядкованим, дерева підстрижені, трава місцями підфарбована. З-за кущів за ним спостерігають уважні очі товстих борсуків, у сірому непримітному хутрі, до вух яких вставлені міні-рації. Колобка «ведуть», передаючи один одному його маршрут пересування.
Страшна казочка про колобка. Повний апгрейд.Частина друга.
Котиться наш Колобок далі. В попередньому блозі він утік від кримінальника Ведмедя та занудного Зайця.Попереду на нього чекають несподіванки та пригоди. Він співає пісеньку, посміхається сонечку і набирає швидкість. Лісова стежка стає ширшою і виводить Колобка на галявину, посеред якої на пеньочку сидить сірий Вовк – в сірому костюмі від Brioni, краватці Stefano Ricci і грається золотим телефоном Vertu. Вовк кволо махає Колобку хвостом, аби не втратити свою статусність.
Страшна казочка про колобка. Повний апгрейд.
Одного ранку всім відомий Колобок прокинувся вранці, почухав потилицю і зрозумів, що прийшов час розпочатися його казці, і він мусить котитися світ за очі. Те, що на шляху Колобка траплятимуться всілякі перепони у вигляді різних, подеколи, недружніх персонажів лісової фауни, він, безперечно, знав. Але така вже його колобківська доля – котитися наперекір усьому, вірити в краще, сіяти добре та вічне…
Прес колобків - блін роботодавцю
Всі, хто хоч злегка вивчав теорію управління, напевно пам’ятають тему «Структура робочого місця», що присутня майже в кожному підручнику з менеджменту. Мова не про науково виміряні сантиметри, які мають відділяти ваші очі від екрану монітора. І не про те, звідки слід падати світлу на папери. Йдеться про співвідношення прав та обов’язків працюючих, обсягів повноважень, ресурсу та можливостей його використання.
Пенсія для рафінованого колобка
Коли писався цей блог, окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив позов тисячі приватних підприємців, які виступали проти зрівнювання звичайних фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців у сплаті пенсійних внесків. Таке рішення було ухвалено Кабміном в квітні цього року. Підприємці повстали проти цього і … виграли. Відтепер суб’єкт підприємницької діяльності (СПД) на старості отримуватиме свої чесно зароблені 40% від мінімальної пенсії. Дивно, але ця «перемога» чомусь нікому не здається Пірровою…
Нація колобків починає і виграє
Минулі блоги я присвятив темі пенсійної реформи. В цьому блозі я поставив собі за мету прояснити пересічному громадянину його фінансові можливості в непрацездатному віці, якщо замислитися над цим років за двадцять-тридцять. Звісно, нинішні пенсіонери не мали таких можливостей, тому їм не залишається нічого, як чекати на чергові копієчні перерахунки пенсійних виплат. Сумно.
Колобки по-українськи, або скрути лисиці дулю!
Український просвітитель-гуманіст, мандруючий філософ Григорій Сковорода підсумував колись своє життя словами: «Світ ловив мене – та не впіймав».
Дідусь старенький - йому все рівно...
В минулому блозі я торкнувся теми реформування пенсійної системи в нашій країні. Сьогодні продовжу, зосередившись на другому рівні пенсійної системи.
Від памперсів до пенсії
Протягом життя нам нерідко доводиться стикатися з поняттям «критичний вибір». Зазвичай, ми вкладаємо в це словосполучення розуміння того, що після ухвалення остаточного рішення нам навряд чи вдасться щось змінити або повернутися до стану, що передував нашому рішенню. В цьому сенсі віртуальний світ набагато досконаліший – більшість комп’ютерних програм передбачають можливість «відкотити» невдало встановлене оновлення soft на попередній рівень, розпочавши життя (правда, віртуальне) знову. На жаль, або на щастя – життя «в реалі» ми проживаємо лише один раз і без ніяких чернеток.
