Думки посеред тижня: що сталося з економікою – вперед в минуле?

Євген Пенцак (191) 28 Серпень'09

Теги: криза, ризик, інвестиції, інфляція, макроекономіка, Євген Пенцак

Отже, економісти пропустили початок кризи, не зуміли спрогнозувати масштаби її наслідків, не знають навіть зараз, як її пом’якшити. Завзяті критики сучасної економічної науки, Нобелівський лауреат Поль Кругман та професор економіки Каліфорнійського університету Бред Делонг (Brad DeLong), пропонують взяти на озброєння «пропахлі нафталіном» праці та думки Джона Кейнса (John Maynard Keynes) та Хаймана Мінскі (Hyman Minsky).

Для багатьох високо технологічних економістів це звучить, принаймні, дуже дивно. Хіба науковці-фізики, щоб розв’язати сучасну проблему повинні звертатися до праці Ньютона “Principia Mathematica”? П.Кругман і Б.Делонг стверджують, що ми живемо в «Темну епоху макроекономіки» (“Dark Age of macroeconomics”), коли втрачено здоровий глузд наших видатних економістів минулого.

Кейнсіанство втратило свою привабливість після нафтового шоку у 70-их, коли поради економістів, що слідували його принципам, призвели до стагфляції – неприємного поєднання інфляції та безробіття. Тоді нова хвиля економістів стала звинувачувати урядовців, що політика згладжування бізнес циклів приносить більше шкоди, ніж користі. Цих економістів, що вимагали побудови строгих економічних моделей для обґрунтування і впровадження урядової політики, стали називати соленими макроекономістами (brackish macroeconomists). Прийшла епоха математиків і фізиків у макроекономіку, епоха домінування динамічних стохастичних моделей загальної рівноваги (dynamic stochastic general equilibrium). Випускники топових західних шкіл заполонили ключові посади у центральних банках та інвестиційних компаніях. Але настала чергова криза 2007! Знову почалась критика. Одним з основних припущенням нових моделей була повнота (completeness) ринків - існує ціна на кожен товар за будь яких умов сьогодні і в майбутньому. Зрозуміло, що це далеко від теперішньої реальності.

Зокрема, П.Кругман, спираючись на праці Кейнса, запропонував здійснювати стимулювання економіки. Кажуть, що долар, витрачений на громадські роботи, генерує більше як долар ВВП, стимулюючи усі ресурси до виробництва. Проте «солені» економісти кажуть, що величина цього мультиплікатора, є сильно перебільшена радниками Барака Обами. Професор Лукас називає такий підхід «барахляною економікою» (“schlock economics”). Грегорі Манків (Greg Mankiw) пригадує подібні жорсткі дискусії між Робертом Солоу (Robert Solow), ще одним Нобелівським лауреатом, та Робертом Лукасом у 80-их.

Щоб підвести риску у цій непростій суперечці між відомими макроекономістами світу, Девід Коландер (David Colander), автор світових бестселерів з економіки, провів опитування PhD студентів топових західних програм на предмет того: «Що ви вивчили з макро?» або «Чи використовуєте ви динамічну стохастичну модель загальної рівноваги?» Відповідь, в основному, була лаконічна: «Ми вивчили багато хламу, подібного на це!» Яким чином будуються макроекономічні моделі? Спочатку у модель закладається концепція, головні взаємозв’язки між елементами моделі, визначаються ендогенні (на виході) на екзогенні (на вході) змінні, вказуються основні припущення моделі. Тоді економісти намагаються послабити вплив кожного припущення, а можливо у поєднанні декількох припущень, щоб зробити модель більш адекватною до реальності. Таким чином базова модель «обростає» супутніми моделями, які тестуються на предмет оптимальності. А що, коли базова модель неправильна? Чого тоді вартують супутні моделі?

Багато економістів тоді вирішили будувати моделі, використовуючи різноманітні правила поведінки економічних агентів та економічних інституцій. Вони запускали модель симулювання реальності і слідкували за тим, які типові сценарії розвитку майбутніх подій, вони можуть генерувати. Хто пригадує моделі кібернетики типу гри «Життя»? Це щось подібне. У грі «життя» учені вивчали можливу еволюцію розвитку людства в залежності від правил взаємодії різних груп індивідів.

Професор Кругман рекомендує звертатись до досвіду «старої гвардії» економістів, що не використовували стохастичних рівнянь, економетрики, а намагались «на пальцях» спрогнозувати наслідки урядової політики. Вперед у минуле, чи захистити завоювання сучасної економічної науки?

Роберт Лукас, один з основоположників сучасної аналітичної макроекономіки, міркує так: все залежить від того, що ви хочете отримати від макроекономіки! Якщо ви хочете передбачити падіння Lehman Brothers, то макроекономічна модель вам не допоможе. Бо якби була така модель, що прогнозувала за тиждень наперед падіння Lehman Brothers, то Lehman Brothers впав би на тиждень раніше!

Я вважаю, що треба тримати очі відкритими, реагувати на нову інформацію, пристосовувати її до показників найкращих існуючих моделей, і думати! Критикувати може кожен, а побудувати щось істотне, аргументоване – це вимагає високої концентрації спільних зусиль провідних фахівців з математики, фізики, психології, біології та інформатики. Нові, потрібні суспільству науки, а не «писанина», будуть виникати саме на стику цих фундаментальних дисциплін! Тому наша молодь повинна обирати саме їх при виборі майбутньої професії, а не концентуватись виключно на міжнародних відносинах, міжнародній економіці та юриспунденції. Час покаже, хто пожинатиме врожай, вже у недалекому майбутньому!



Прохання Адміністрації сайту:
Якщо Вам сподобалась ця статя, будь ласка, відправте її лінк своїм друзям та партнерам - підтримайте розвиток аудиторії проекту! Дякуємо.

Дивись також:

Думки посеред тижня: шлях до порятунку світової економіки

Останні події на світових фондових ринках заставили замислитись, як близько ми стоїмо до краю світового економічного провалля. Події 11 березня 2011 року, 4 серпня 2011 року впевнено вказують на те, що депресивне десятиліття початку третього тисячоліття буде мати ще більш депресивне продовження. Чи рухається світ у доброму напрямку у всіх розуміннях слова «добрий»? Чи може довго триматися макіяж, якщо наносити один шар пудри за іншим?

Додати коментар




RedTram Україна