Думки посеред тижня: що сталося з економікою – знайти крайнього!

Євген Пенцак (191) 26 Серпень'09

Теги: нерухомість, банківська система, НБУ, інвестування, макроекономіка, Євген Пенцак

Що робити з макроекономікою та фінансовою теорією коли вони не допомагають у вирішенні проблем? Викинути на смітник? Можливо?! Спочатку потрібно знайти крайнього! Або сказати хто винен!

У середині 90-их потрібно було рятувати макроекономіку та фінансову теорію як економічні дисципліни. У цей час увагу економістів полонили поведінкові фінанси. Їх засновниками вважають Ричарда Талера з Чиказького університету та Андрея Шлейф ера з Гарвардського університету. Усі, хто у цей час відкидали ідею, що ціни активів можуть сильно відхилятися від їх фундаментальної вартості, вважали «зхибнутими». Проте Майрон Шоулз стояв на своєму: «Щоб сказати, що щось не працює (гіпотеза ефективності фондового ринку), ми повинні мати щось, щоб це замінити. Поки що у нас немає нової парадигми, щоб замінити ефективність ринків». Він казав, що поведінкова економіка – це добре, але вона реально не показує в загальному як поведінка впливає на ціни. Далі, економісти стали «латати» макроекономіку, як поєднання раціонального і поведінкового. Ендрю Ло (Andrew Lo) з Масачусетського технологічного інституту висловив думку, що фінанси еволюціонують: інвестори роблять помилки і на них вчаться, якщо не працюють старі стратегії, то їм на зміну приходять нові. Що повинні робити центральні банки країн, щоб зменшити волатильність ринків та послабити вплив бульбашок? Без поведінкової економіки зрозуміло, що при видачі кредитів на купівлю нерухомості потрібно було вимагати сплату більшого першого внеску, краще аналізувати кредитну спроможність позичальника і т.д. Але регулятори все проґавили, у тому числі й НБУ.

Ще одна небезпека нас чекає зі сторони використання однакових моделей інвестування для різних інвесторів. Якщо модель вказуватиме, що потрібно продавати, то продавати стануть усі, ціни падатимуть ще більше, а модель продовжуватиме рекомендувати продаж і т.д. Подібна ситуація стається, коли модель вказуватиме купувати. Добре, що в Україні інвестори мало користуються фінансовими моделями! Всі торги йдуть на інсайдедрській інформації!

До жахливих наслідків також призводить моральний ризик! Наприклад, в Україні вкладники знали, що банківська система регулюється Нацбанком. Тому, вони думали, що НБУ контролює рівень ризику комерційних банків на належному рівні, тобто ймовірність їх дефолту є практично нульовою. Насправді, все виявилось не так. У 15-20 банків було введено тимчасову адміністрацію, щоб обмежити права кредиторів банку (вкладників депозитів) на свої законні права. Скільки ж має пройти років, щоб відновити довіру населення до комерційних та державних банків України?

Що ж робити з макроекономікою та фінансовою теорією? Викинути на смітник? Можливо?! Спочатку потрібно знайти крайнього! Або сказати хто винен! А потім будуть думати, що робити далі. Правий був Володимир Висоцький у своїй пісні:

Слон сказал, не разобрав :

"Видно, быть потопу!.."

В общем, так : один Жираф

Влюбился - в Антилопу!


Поднялся галдеж и лай, -

Только старый Попугай

Громко крикнул из ветвей :

"Жираф большой - ему видней!" …


...Пусть Жираф был неправ, -

Но виновен не Жираф,

А тот, кто крикнул из ветвей :

"Жираф большой - ему видней!"

Залишалось «забити останній цвях» у макроекономіку, що дала серйозні тріщини і пробоїни. Звинувачення посипалися на основоположників сучасної аналітичної макроекономіки, Роберта Лукаса (Robert Lucas), Роберта Баро (Robert Barro) та Томаса Саржа (Thomas Sargent): «висмоктані з пальця аргументи», «всюди місять прості аналітичні помилки», «дарма трата коштів і часу» у американських та британських університетах. Добив останній Нобелівський лауреат з економіки, Поль Кругман, всиловивши думку, що останні 30 років макроекономіки були щонайменше непотрібними, а то й дуже шкідливими. Можливо й він не мав на увазі видатних економістів сучасності: Р.Лукаса, Р.Баро та Т.Саржа? Принаймні мені слабо віриться! Але публічна дискусія розпочалася і потрібна була гідна відповідь. І відповідь не забарилася. Від самого Роберта Лукаса!

Але про це наступного разу.



Прохання Адміністрації сайту:
Якщо Вам сподобалась ця статя, будь ласка, відправте її лінк своїм друзям та партнерам - підтримайте розвиток аудиторії проекту! Дякуємо.

Дивись також:

Думки посеред тижня: шлях до порятунку світової економіки

Останні події на світових фондових ринках заставили замислитись, як близько ми стоїмо до краю світового економічного провалля. Події 11 березня 2011 року, 4 серпня 2011 року впевнено вказують на те, що депресивне десятиліття початку третього тисячоліття буде мати ще більш депресивне продовження. Чи рухається світ у доброму напрямку у всіх розуміннях слова «добрий»? Чи може довго триматися макіяж, якщо наносити один шар пудри за іншим?

Додати коментар




RedTram Україна