Про глобальні інвестиції та інвестиційні ризики 2010-2011: що повинен знати кожен інвестор
В останній своїй книзі "Freefall" Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц зазначив: "Кажуть, що кожен, хто знаходився на межі життя та смерті, переоцінює пріоритети та цінності. Глобальна економіка якраз переживає стан клінічної смерті".
Дж. Стігліц підтримує ідею регулювання усіх фінансових ринків. Сьогодні точиться боротьба між двома школами: одна - за ліберальну економіку і вільні ринки, інша - за регульовані ринки. Якби не трапилася криза, такого протистояння не виникло б. Економісти "посипають голову попелом" і нарікають на те, що збудували не ту економіку. Потрібно докорінно змінити старі економічні теорії та сформувати нові підходи до економічних вчень.
До XIX століття усі економічні вчення були побудовані за принципом оптимізації – отримати якомога більше користі з невеликої кількості ресурсів. Але коли почали досліджувати поведінку людей, думки розійшлися - у XIX столітті з’явилися нові течії, які виникали переважно у Швейцарії. Виявилося, що економіка, про яку пишуть підручники і за якими вчаться економісти, є принципово неправильною, адже вона побудована за принципом оптимізації. Вчені взялися формувати моделі розвитку світової економіки і фондового ринку на основі того, як насправді приймаються рішення, і яка роль у цьому емоційного стану інвестора та його психологічних характеристик.
Останнім часом з’явилося немало книг, у яких автори проводять паралелі між квантовою фізикою і фінансовими ринками. Зокрема, у квантовій фізиці домінує принцип невизначеності Гейзенберга – неможливо одночасно виміряти з довільною точністю координати та імпульси квантового об'єкта. Відомий економіст, який написав багато фундаментальних робіт з фінансового менеджменту Стівен Рос, сформулював принцип невизначеності Гейзенберга у фінансах – спостереження аномалії наближає момент її зникнення.
Чим більше ми переконані, що фінансові ринки є ефективними, тим менше вони є такими. Цей фінансовий парадокс став актуальним особливо під час кризи. Як можна інтерпретувати цей вислів? Фінансовий аналітик, який слідкує за фінансовим ринком, розуміє, що всі інші аналітики так само аналізують ринок, і тоді втрачається сенс аналізувати ринок взагалі. Тобто чим більше людей аналізують ринок, тим у більшої кількості людей виникають думки про те, що, оскільки це роблять усі, можна аналізувати менше. Відбувається обвал ринку, після чого всі знову починають шукати недооцінені активи і завзято аналізувати ринок. Лише криза змушує думати нас над тим, що відбувається у світі фінансів. Остання криза є настільки масштабною, що її називають Великою Рецесією і порівнюють з Великою Депресією у США 1929-1933 років.
Джозеф Стігліц пише, що найбільший сюрприз кризового періоду - це те, що він став сюрпризом для багатьох. Сьогодні всі стверджують, що криза була передбачуваною і очікуваною, але ж у 2007 році мало хто цього очікував.
Останнім часом активно переглядають економічні концепції та теорії, а також фінансові ринки. Такі аномальні події у фінансах називають "Чорними Лебедями" [за книгою "Чорний лебідь", автор: Талеб Насім Ніколас, 2007)]. Чорні Лебеді – це непрогнозовані події, які характеризуються потужним впливом на дійсність. Коли вони виникають, людська природа знаходить їм пояснення і намагається відновити логіку розвитку. Логіка Чорного Лебедя полягає у наступному: те, чого ви не знаєте, є значно важливішим від того, що ви знаєте. Практично усі великі відкриття людства були лише Чорними Лебедями, а не результатом стратегічного планування.
Сьогодні тільки лінивий не критикує діяльність Президента Барака Обами. Нещодавно Насім Талеб, який виступав у Монреалі перед інвесторами, зауважив: "Обама оточив себе людьми, які не здатні вирішувати проблеми - лише загострювати їх. Замість того, щоб лікувати у хворої людини рак хірургічним способом, ви даєте йому транквілізатори. У такому випадку пацієнт одразу починає почуватися краще, але його захворювання тільки загострюється. Люди повинні використовувати фінансові ринки не лише з метою збільшення капіталів". Це має стати дозвіллям, задоволенням, щоб перевірити власне розуміння розвитку світової економіки. Протягом тривалого часу інвесторів вводили в оману: фондові ринки завжди регулярно зростають. Але якщо проаналізувати 10-річну історію динаміки цін на фондових ринках, виявиться, що це не так. Ризик – завжди більший, ніж про це говорять інвесторам [За матеріалами Bloomberg news, 25/09/10].
Читаючи аналітичні огляди і фінансову пресу, треба дивитися ширше, аналізувати грунтовніше і, використовуючи метод аналогії, розвивати своє уявлення щодо того, як у подальшому буде змінюватися світ. Розглянемо задачу, яка це наочно демонструє.
В одному зі спогадів часів Першої світової війни капітан Брага писав, що після битви його представили до нагороди перед всім полком і вручили медаль, на якій було написано: "Бравому капітану Бразі за хоробрість. Перша світова війна. Полк №8". Чи говорив правду бравий капітан Брага?
Звісно, що ні, оскільки після закінчення Першої світової війни такого терміну не існувало. Другу світову війну заздалегідь не планували. Дуже часто таким шляхом ідуть аналітики у фінансовій літературі, автори підручників із фінансового менеджменту та розробники інвестиційних стратегій. Після завершення певні події закладають у модель, яка стверджує, що три роки тому інвестиції були неправильними. Питання полягає у тому, яку інформацію закладати у цю модель. Якщо включити події, які відбулися, зрозуміло, що дії в минулому кваліфікуються як неправильні. Але тоді незрозуміло, які події відбудуться у майбутньому. Для вирішення цієї задачі весь період доступу інформації розбивають на кілька підперіодів і тестовий період. Після цього відбувається калібрування і тестування на наступних етапах. Однак більшість книг з інвестиційного менеджменту різними шляхами обходять ці "делікатні" моменти.
Змінилася швидкість роботи сучасних комп’ютерів - те, що раніше рахували кілька годин, сьогодні можна порахувати за кілька секунд. Люди повертають себе у 60-ті роки, використовуючи сучасні алгоритми, і критикують інвесторів за вибір неправильної стратегії. Люди не зважають на часовий, інформаційний і технологічний розриви. Читаючи літературу, цей факт варто враховувати, оскільки перенесення інформації з минулого на сучасність призводить до невиправданих втрат.
Інвестиції – це просто спосіб вибору альтернатив
Інвестиційні фонди
Низьковитратні інвестиційні фонди – це стратегія розвитку фонду "ФінАрт Перший". Кожен інвестор в міру своїх можливостей вносить частину капіталу в один фонд, яким управляє певна група людей. Ці люди обдумують, як краще скласти інвестиційний портфель, виходячи зі збалансованої стратегії оптимальної диверсифікації Марковиця. Цю стратегію знають і використовують усі світові інвестори та фонди. Вона як базовий фон для побудови спеціалізованої стратегії. За аналогією з кулінарією, це основа для піци – гарно випечене тісто, до якого кожен інвестор додає свої спеції.
До речі, стосовно стратегії Марковиця. Нещодавно аналітики провели дослідження – вони порівняли діяльність хеджфондів (10, 20 і 30 років тому) з діяльністю консультативних компаній, що займаються інвестуванням. Виявилася, що протягом 10-20-30 років інвестування стратегія, яку придумав Нобелівський лауреат Гарі Марковиць у 50-ті роки XX століття, завжди домінує або не програє високотехнологічним стратегіям. Це обов’язково треба враховувати, але пам’ятайте, що така стратегія не передбачає частого ребалансування (не частіше, ніж раз на місяць).
В інвестиційному бізнесі працює концепція довірчого управління - інвестор довіряє управління своїм капіталом групі професійних аналітиків, визначаючи горизонт інвестування, свої уподобання, ризикованість та ліквідність інвестиційного портфеля. Команда інвестиційних аналітиків докладає максимальних зусиль, щоб досягти запланованої ефективності управління, збалансованої на ризик та побажання інвестора. Інвестор повинен розуміти, що, сподіваючись на вищу прибутковість, його портфель буде більш ризиковим і періодично демонструватиме зростання та спадання.
Побудова інвестиційного портфеля. Інвестиційний портфель, як правило, будується на принципах глобальної диверсифікації (географічна та галузева) та фокусування на перспективних активах. У його створенні використовуються сучасні аналітичні моделі побудови інвестиційного портфеля з одночасним контролем за його ризиками.
З психологічної точки зору, досить цікаво працювати з різними категоріями інвесторів і аналізувати, як вони відчувають ринок і поведінку портфеля. Ситуація нагадує лікаря і пацієнта. Тут треба відчувати нижню больову межу пацієнта - так, наприклад, в одного інвестора нижня больова межа -2%, тоді як інший почувається спокійно при -15%. Це залежить від того, який відсоток загальних заощаджень кожен з інвесторів вклав у фондовий ринок. Чим більше капіталу на певній стороні, тим легше переживаєш падіння.
Індивідуальне ставлення до ризику дозволяє кластеризувати усіх інвесторів. Кожна особистість має свій природжений набір схильностей і упереджень, що виражаються у відчуттях, пріоритетах, звичках та реакціях. Ця залежність характеризується коефіцієнтом, який називають "відразою до ризику". Вкладаючи гроші, управляючий фондом чи персональним портфелем хоче знати коефіцієнт, який відповідає ступеню ризикованості інвестора. Насправді інвестиційна діяльність, яка пов’язана з інвестуванням у фонди і персональним інвестуванням, є простою: особисті характеристики накладаються на ринкові, і тоді лікар виписує рецепт – які активи тримати, щоб інвестору було комфортно.
Треба пам’ятати про асиметрію інформації. Ви бачите перспективи на одних ринках, а ваш клієнт – на інших. Досить часто емоційний стан клієнта визначає його вподобання. Коли інвестор вбачає загрозу в глобальному ринку чи якійсь екстремальній події, йому складно щось порадити, тож з такими клієнтами краще не працювати.
Оптимальна персональна інвестиційна стратегія
Як виявилося, професійні управляючі інвестиційними фондами у минулому мали справу не лише з інтелектуальними, але й спортивними іграми, тобто були спортсменами – шахістами, тенісистами тощо. Вони отримували насолоду від поразки суперника. Таким типовим суперником в інвестиційному бізнесі є фондовий індекс.
На розвинених фондових ринках інвестори добре знають: "Нічого безкоштовного не існує – за все треба платити". Тоді виникає питання - чим інвестор платить за прибутковість? Відповідь така: ризикованістю свого портфеля. Хтось хоче ризикувати, тому будує агресивну стратегію інвестування. Комусь подобається інвестувати поступово. Хтось фіксує прибутковість, а хтось - ризик. Треба скласти оптимальний портфель активів: для заданого рівня прибутковості – мінімальний ризик, для заданого рівня ризику – максимальна прибутковість. Коефіцієнт неприйняття ризику для певного інвестора дозволяє вибрати оптимальний профіль "ризик-прибутковості".
Ризик, як лотерея, - сьогодні невідомо, якою буде ціна золота завтра. Якби ми знали, що відбудеться із золотом (останні два тижні спостерігалася золота лихоманка на всіх фондових ринках), ми б усі активи перевели у золото. А оскільки не знаєш, що буде завтра, потрібно діяти, як в лотереї, – набирати різні активи, де кожен актив - як лотерея (рис.1).
Рис.1 Ризик інвестування
[розкид значень на діапазон значень]
Індексна стратегія. На рис.2 синім кольором позначені точки, дозволені ринком. Зрозуміло, що кожен інвестор прагне обирати зони високої прибутковості при тому самому діапазоні ризику, де він може отримати найвищу прибутковість. Фактично усі інвестори "розташовані" на прямій.
Рис.2 Індексна стратегія
Останнім часом більшість теорій не працюють, адже стандартні теорії базуються на аналізі попередніх даних без урахування погляду на майбутнє.
Ризик-менеджмент
Хто хоче обмежитися теперішнім,
не знаючи минулого,
той ніколи його не зрозуміє
Вільгейм Лейбніц
Древні греки стверджували, що у майбутньому може відбутися набагато більше подій, ніж відбувається насправді, тому менеджмент ризику для них втрачав будь-який сенс. Саме тому у давньогрецьких вчених відсутнє поняття "ймовірність". Це одна зі стратегій ризик-менеджменту - laissez-faire, або let it be: нехай все йде своїм ходом, нехай здійснюється воля Божа. Це не завжди неправильна стратегія. Генрі Блоджер, старший інвестиційний аналітик Merrill Lynch, пише: "За роки, що минули після мого виходу з бізнесу, я проаналізував факти і зі здивуванням побачив таку невтішну картину – під час моєї роботи на Wall Street уся енергія, гроші, інтелект, витрачені на відбір добрих та поганих акцій, були витрачені марно. Результат був такий же, як і результат низьковитратних інвестиційних фондів".
Грамотний ризик-менеджмент, по суті, є наукою про відбір альтернатив. Ще одним крайнім проявом управління ризиками є стратегія позбутися усіх ризиків (наприклад, продати бізнес, продати акції та корпоративні облігації, залишивши лише державні короткотермінові облігації США). Проте деколи витрати на попередження ризику є більшими від вартості того, що ми намагаємося захистити. Інші стратегії ризик-менеджменту – це щось середнє між тим, щоб нічого не робити і захищатись від усіх можливих ризиків.
Ризик-менеджмент племен алакалуфів. Відомо, що індійці племен алакалуфів та ямана, які проживали на Вогняній землі, навіть при від’ємній температурі ходили практично голі. Єдиним одягом у них був шматочок тюленячої шкіри з ремінцем. Яку частину тіла вони прикривали цим шматочком шкіри? Їхня стратегія нагадує те, що ми сьогодні називаємо короткозорим інвестуванням. Вони прикривали частину, яка найбільше мерзла. Відігрівши змерзлу частину, шматок шкіри прикладали до іншої частини тіла.
Еволюція ризик-менеджменту. Хіба так багато змінилося у підходах з управління ризиками за тисячоліття розвитку людства? Розглянемо, як еволюціонували концепції ризик-менеджменту.
- Погодні умови визначали шляхи розвитку цивілізацій - люди воювали за родючіші землі з кращими погодними умовами, закликали богів, приносили жертви, щоб уникнути втрат від непередбачуваних несприятливих погодних факторів. Позбутися впливу погодних умов - це концепція страхування.
- Потім первісні люди навчилися видобувати, зберігати і застосовувати вогонь для своїх потреб. Це зменшило залежність людини від погодних умов (концепція хеджування). Люди розширили територію свого проживання, урізноманітнили своє харчування (концепція диверсифікації).
- Первісна людина позбулася залежності від больових відчуттів, коли винайшла такі знеболювальні рослини, як мак, тютюн, коноплю тощо. Зараз інвестори намагаються позбутися ризику больових відчуттів втрат (наркотики, антидепресанти).
- Первісні люди жили родами, які очолювали жінки. Жінки несли відповідальність за продовження роду. Домінував матріархат з полігамією як нормою життя. Жінку обожнювали, нею захоплювались, жінкам присвячували твори мистецтва.
- Пізніше людство винаходить лук і стріли, що призводить до розвитку мисливства, вшанування тваринного світу. На наскельних малюнках замість зображень жінки з’являються зображення тварин.
- Чоловіки, як вправніші мисливці, починають здобувати в племенах повагу. Рід вже не відіграє ключової ролі в існуванні людини. Окрема людина забезпечує собі самостійне існування, а чоловік утверджує свою провідну роль.
- Люди поступово переходять від полігамії до моногамії, починають шанувати своїх нащадків, особливо тих, від яких вони отримали у спадок велике багатство (створення фондів безпеки, заощадження).
- Надалі відомих предків оголошують богами; на їхню честь будують храми (благодійні фонди Сороса, Баффета, Гейтса).
Розвиток світової економіки: думки експертів
Біда не приходить одна. Ринки обвалюються групами.
Після поганого вівторка з великою ймовірністю
приходить ще гірша середа.
На кризах заробляють і втрачають найбільший капітал.
Бенуа Мандельброт, "Не(слухняні) ринки"
У книзі "Freefall" Джозеф Штігліц стверджує наступне:
- Криза показала не тільки тріщини і недоліки у функціонуванні світової фінансової та економічної системи, але й продемонструвала серйозний провал у моральних цінностях нашого суспільства: надто багато людей стали паразитувати на праці інших.
- Повністю підірвано почуття довіри у людей, особливо до фінансового сектору: схеми Понзі, інсайдерська торгівля, хижацьке кредитування, використання кредитних карт для викачування грошей з людей, що не вміють правильно розрахувати свої потреби.
- Ми будуємо матеріалістичне суспільство, в якому приватна користь домінує над суспільними цінностями. Ми повинні зрозуміти, яке суспільство будуємо, чого ми хочемо досягти, щоб відповідно сформувати економічну та фінансову систему. Світова фінансова система дала великий збій, не виконавши своєї основної функції – оптимального перерозподілу капітальних ресурсів.
- Ще більших втрат зазнало суспільство через дуже поганий перерозподіл людських ресурсів, унікальних талантів. У цьому суспільстві найкращі голови не йдуть працювати лікарями, вчителями, науковцями, а йдуть в економіку, фінанси, юриспрунденцію.
- Людина не повинна споживати - вона має служити людству і від цього отримувати задоволення.
- Усі повірили в чудодійний еліксир, фінансове диво. Відносини між позичальником і боржником було зруйновано. Сек’юритизація допомагала диверсифікувати ризики, але з’являлася недосконала асиметрична інформація, яка повністю руйнувала ефект диверсифікації.
- Wall Street – лабораторія Франкенштейна. Банки продукували нові продукти, але не могли впоратися з управлінням створених монстрів. Найгірше сталося, коли пенсійні фонди почали наповнювати свої активи цими інструментами. І, нарешті, самі банки повірили у свої творіння.
- Ймовірність сповільненого розвитку економіки США є доволі високою, тому високі шанси повернення до негативної динаміки.
Нуріель Рубіні, професор Нью-Йоркського університету, певен, що "золота" бульбашка скоро лопне. "На світовому ринку виникає спекулятивний попит на золото через невпевненість у розвитку світової економіки", - зазначає він.
У період кризи все змінюється: минуле стає менш надійним помічником у прогнозуванні майбутнього, волатильність часто різко зростає, а некорельовані позиції стають корельованими.
Оскільки ніхто не може передбачити майбутню ситуацію на світовому і українському фондовому ринках, потрібно бути готовим як до ситуації росту, так і стрімкого падіння, тобто постійно "тримати руку на пульсі".
Що можна сказати про ризики? Так, вони є …Ще ніхто не міг жити поруч з драконом і не зважати на його існування.
Джон Толкієн, Гобіт
За матеріалами innovations.com.ua
Прохання Адміністрації сайту:
Якщо Вам сподобалась ця статя, будь ласка, відправте її лінк своїм друзям та партнерам - підтримайте розвиток аудиторії проекту! Дякуємо.
Дивись також:
Думки посеред тижня: індуктивні та дедуктивні методи дослідження фондових ринків
Дуже часто мені доводиться дискутувати про застосовність тих чи інших фінансових теорій до поточного аналізу ринків, здійснення на його основі прогнозів та інвестиційних рішень. Ще частіше мені доводилось спостерігати за суперечками теоретиків і практиків на фінансовому підґрунті. Мене завжди дивувало, чому вони сперечаються? Науковці та дослідники використовують загальноприйняті моделі, що описані в усіх класичних підручниках, їх знає кожен магістр з фінансів. Чому висновки цих моделей не подобаються практикам?
