Інтуїція та успішність, або Про користь від записок із залу

Теги: кризис, инвестиции, КИНТО, КУА, Сергей Оксанич

Давно помітив, що численні семінари та лекції, на які мене запрошують у якості «аксакала» вітчизняного фондового руху, додають багато наснаги на тривалий час наперед. А до того, вони дають імпульс замислюватися над речами, які не помічаєш, не фіксуєш щодня. Просто робиш. Коли ж рутинна діяльність доходить до автоматизму, вона перетворюється на рух заради руху, не передбачає творчого підходу, розвитку. Записки «із залу», на які не встигаєш дати відповідь протягом відведеного на лекції часу, ще довго лежать на робочому столі. Деякі з них можна порівняти хіба що з найдорожчим скарбом: ось вона, дефініція, знайшов!

Сергій Оксаніч, президент компанії КУА ВАТ "КІНТО"

Останній мій досвід спілкування – із студентами Інституту журналістики. Так співпало, що перший же комент на мій перший блог торкався теми професійності сучасних журналістів. Зокрема, йшлося про молодь, яка приходить із студентської лави до редакцій. Повірте, не все так погано. Я це зрозумів, поспілкувавшись із студентами (на лекції були представники практично всіх курсів). Просто і гравці великого бізнесу, і великої політики, і лідери думок з інших специфічних сфер повинні розуміти – нічого не виникає з нічого. Майбутніми зірками слід опікуватися, їх треба ростити, їх треба відчувати. Я також буду це робити, але це тема іншої розмови.

Один молодий хлопець поставив на перший погляд тривіальне питання: Ви успішний більшою мірою, інші – меншою. Чому? В чому полягає Ваш секрет як топ-менеджера? Зізнаюся, мені повезло, що часу на відповідь майже не лишалося. В мене не було готової розгорнутої відповіді! Велику роль в моїй роботі відіграє інтуїція. Але наскільки велику? І як сильно інтуїція може допомогти в керівництві компанії, зокрема, в питаннях антикризової діяльності?

Сучасне управління інвестиційним бізнесом – багатоаспектне і багатовекторне. На мій погляд, ми аж занадто захопилися розкладанням пасьянсу кризового «надбання». Складається враження, що сьогодні активно пишеться вітчизняна літературно-документальна героїка на тему «Криза: як це було», замість того, щоб займатися розробкою та невідкладною реалізацією плану виходу з неї. З позицій очікувань таких планів від владного Олімпу, поділюся досвідом: не варто чекати, є сенс починати вже зараз. Передусім, з себе. Антикризові дії на рівні особистості мають накладатися на відповідну поведінку на рівні компанії. І топ-менеджмент буде відігравати в цих процесах неабияку роль.

Припустимо, ви знайшли людину, в яку переселилася душа знаменитої Ванги, і прогнози якої вражають своєю точністю. Ви ставите перед шанованою провидицею завдання – змалювати якомога точніше план вашого життя (а відповідно, і життя вашого бізнесу) на найближчі три-п’ять років. Для людини, яка входить у стан медитативного трансу, це не складно, і за лічені хвилини ви отримуєте відповіді на питання, що хвилюють. Який вигляд, по суті, мають пророцтва? Це перспективний план дій, що будується у вигляді управлінського циклу на визначений період. Хто автор цього плану? Господь Бог? Провидіння? Не хочу нагадувати неодноразово переспіваний вислів класика про те, що книги наших доль вже давно написані, а нам лишається з більшим чи меншим ступенем успішності дочитати ці книги до кінця.

На жаль, пояснити феномен передбачень я не можу. Як не може, по суті, ніхто. Але знаю чимало колег із великого та середнього бізнесу, які користуються послугами подібних оракулів. Подейкують, що аналіз прогнозів Ванги, який начебто був зроблений після її смерті, вказав на «50 на 50» у співвідношенні «правда-неправда». Але на прикладі досвіду колег мені відомі випадки більш високого відсотку справдження прогнозів. Чим це можна пояснити? Не будучи спеціалістом у цій сфері, можу хіба що підтвердити свою віру в існування духовно-енергетичного інформаційного поля, функціональні можливості якого, з огляду на стрімкий розвиток глобалізаційних процесів, вірогідно, пожвавлюються. Не випадково ж  ідентичні за змістом ідеї спадають на думку вченим, які не підозрюють про існування один одного і живуть у різних куточках Землі; не дарма рух на підвищення чи на пониження акцій фондового ринку починається не з однієї операції, а з великої сукупності таких операцій одночасно. А феномен одночасності в різних сферах життєдіяльності дозволяє говорити про недоведений ще ніким закон парних явищ.

Таким дещо складним поясненням я розпочав аналіз інтуїтивної складової в ухваленні управлінських рішень, що стосуються інвестиційної діяльності. Підключаючись до вселенського інформаційного поля, що уособлює собою світовий абсолютний Разум, ми отримуємо інформацію (безпосередньо або через провідників) про те, як жити далі. Та на жаль, на цьому етапі я відчуваю неминучу кінцевість прогнозів, оскільки можу дізнатися лише про вже написане у Книзі Своєї Долі і аж ніяк не маю впливу на те, щоб дописати туди кілька сторінок або переписати те, що мені відверто не подобається. Заданість – ось проблема, з якою стикаєшся, покладаючись на подібні прогнози. Ти припиняєш бути творцем свого майбутнього, погоджуєшся з роллю того, кого ведуть. Звісно, в цей момент виникає питання: яке відношення це має до ухвалення управлінських рішень, що ґрунтуються на використанні інтуїції. Дуже просто: немає різниці, хто медіум – бабуся або ж ви самі з вашою інтуїцією та над-розвиненою здатністю її слухати, чути, розуміти або правильно інтерпретувати. Надто ризиковано навіть з позицій власного майбутнього. А якщо від твого управлінського рішення, що в результаті ґрунтується на почутому від внутрішнього голосу, залежать долі тисяч вкладників, рівень добробуту їх сімей… Залежить і твоя власна репутація. Врешті-решт, почуте може виявитися «нетверезим» або просто неправильно розтлумаченим…

Додам, що внутрішній голос великою мірою залежить від емоційного стану, з яким ми заходимо до акваторії управління.А він, як відомо, може бути і позитивним, і негативним.

На жаль, управлінець високого ґатунку не може обмежити до себе доступ інформації – він просто змушений постійно сканувати Інтернет, переглядати теленовини, читати якісну пресу. Саме тому інформація про кризу – підкреслюю, інформація про кризу, а не сама криза – в першу чергу вразила топ-менеджерів. Звістки про пожвавлення психічних розладів саме в цьому прошарку суспільства надходили з перших же днів. Повірте, людина високого управлінського рівня може звести рахунки з життям не тому, що їй раптом перестало вистачати на хліб насущний. Вона не витримує тягаря відповідальності – від неї залежать долі  багатьох і багатьох людей.

На жаль, сьогодні практично неможливо почути хороші новини. Переконаний, що інвестиції в позитивно сконструйовані повідомлення були б, з точки зору побудови загальнодержавної стратегії виходу з кризи, найперспективнішими. Не буду оригінальним, коли нагадаю, що криза у нас в голові. І чим довше ми будемо з нею носитися, візуалізувати її, тим довше вона керуватиме нашим життям. Я черпаю позитив із знань економічних законів: фондовий ринок раніше за всіх «лягає» під натиском непереборних сил, проте і першим піднімається в той час, коли кризове цунамі продовжує ще змітати з конкурентного середовища, наче сірникові коробки, чимало підприємств великого, середнього і малого бізнесу.

Отже, інтуїція та успішність – категорії взаємопов’язані. Знак тотожності між ними ставити, звісно, не можна, але й поля, що їх відокремлюють, надто тонкі. Я порівнюю інтуїтивні прояви зі спалахом вогню від сірника у темряві. Та рухатися вперед, освітлюючи собі дорогу лише світлом від сірникового вогню, не будеш. Чим складніший твій шлях, тим більше технічних засобів необхідно на його подолання. Згодиться все, навіть такі досягнення науки, як GPS-навігатори.

А щодо емоційного стану, про який я тут згадував… Щось, безперечно, має надихати. Чому б не ранкова запашна кава на вустах коханої жінки?..

За матеріалами http://blog.kinto.com/

Добавить комментарий




RedTram Украина