Транспарентність: від часів Соломона до наших днів

Теги: фондовый рынок, фондовая биржа, инвестиции, инвестор, акции, КИНТО, КУА, Сергей Оксанич

Коли компанія «КІНТО» обрала для себе ідеологію транспарентності, багато хто запитував, навіщо мені цей зайвий клопіт - відкривати секрети свого бізнесу. Чим менш відкритим є суспільство, тим простіше маніпулювати його громадянами. Чим більш заплутаними є схеми ведення бізнесу, тим більше шансів скористатися необізнаністю клієнта і збагатитися за рахунок його «цнотливості».

Сергій Оксаніч, президент компанії КУА ВАТ "КІНТО"

Натомість практично в усіх серйозних підручниках з мікроекономіки на різних прикладах математично доводиться: клієнта не можна дурити не лише тому, що це аморально, а і тому, що це невигідно. Бізнесові схеми, які спрямовані на стрімке та нечесне збагачення – прямий шлях до банкрутства в недалекому майбутньому. Хоча життя без виключень неможливе, тому математичні аксіоми інколи не спрацьовують.

Авторитетність компанії та механізми, що забезпечують її максимальну відкритість, це правила чесної гри. Як тільки потенційний клієнт їх відчує, він перетвориться на реального клієнта. А для того, щоб він став твоїм клієнтом назавжди, високий стандарт транспарентності має зберігатися протягом всього періоду співпраці.

Інвестиційний бізнес в Україні народився практично одночасно з нашою державою. Сімнадцять років триває активна медіа-підтримка політологічного лікнепу, основним змістом якого є становлення громадянського суспільства в нашій країні. Багато людей почали свідомо піднімати рівень своєї політичної активності, поступово формуючи власну громадянську позицію. Звісно, можна досхочу сперечатися щодо довершеності системи представницької демократії, але нічого більш ефективного, з точки зору управління, людство дійсно поки що не винайшло.

Інвестиційний бізнес в Україні – «однокласник» держави. Але ніхто системно, а тим більше за підтримки державних інститутів чи громадських організацій, не займався просвітництвом серед реальних або потенційних вкладників. Нікому просто не спадало на думку, що інвестиційний бізнес є необхідним елементом розвитку економіки. І транспарентність інвестиційної діяльності стала «приватною» справою компаній, що обрали для себе цю діяльність. Державі не потрібен був клопіт з вихованням культури інвестора: пояснювати механізми примноження капіталів ніколи не входило до кола її пріоритетних завдань.

Але транспарентність без медіа-ресурсу неможлива. Тому фондові компанії вперто йшли до редакцій друкованих ЗМІ, телеканалів, радіопрограм з пропозиціями піднімати в країні рівень фінансових знань, маючи на меті стратегічний план: через появу вітчизняного інвестора пожвавити роботу всього фінансового організму в державі. На жаль, в більшості випадків представники мас-медіа пропонували заплатити компаніям чималі гроші за рекламу своєї діяльності. Вони не переобтяжували себе розумінням стратегічного значення «ліквідації неписьменності» для розвитку своїх спеціалізованих ресурсів. Байдуже, що такий лікнеп розраховувався на перспективу, на майбутнього інвестора, який згодом дозрів би до розуміння сенсу інвестування у фондовий ринок, і вивів би таки економіку України, та й їхні мас-медійні ресурси, на якісно новий рівень.

Більшість компаній порахували витрати на рекламу і відмовилися від ідеї фінансового просвітництва за власний рахунок. Тому, «лишившись при своїх», пересічний громадянин досьогодні сприймає інвестиційну діяльність як «фестиваль у Каннах», як справу для обраних, втаємничених. Статистика лише вторить: інвестування - переважно чоловіча справа для тридцяти-тридцятип’ятирічних людей з вищою освітою. Воно й недивно, адже в інформації, що час від часу все ж виплескувалася на сторінки спеціалізованих медіа-ресурсів, здатні були розібратися представники саме підготовленої аудиторії.

Колись мені зустрілася дефініція, в якій відкритість (транспарентність) визначалася як максимальне інформування суспільства про всі рішення та дії, а також про їхню доцільність. При цьому, йшлося в дефініції, скорочення інформації припускається за необхідності дотримання вищих державних інтересів. Транспарентність, відносно тієї справи, якою я займаюся, має кілька рівнів.

Перший рівень – просвітницький - стосується процесів в інвестиційному середовищі – світовому і на рівні держави – в цілому. Я вже говорив про відсутність будь-якої зацікавленості з боку інститутів держави опікуватися інтелектуальним рівнем інвестора. Розробка і реалізація заходів у цьому контексті могла б стати потужною системою захисту населення від кримінальних схем.

Другий рівень належить самоорганізованим в різноманітні недержавні організації (асоціації, спілки, клуби) компаніям, що є гравцями на фондовому ринку країни. Це спосіб захистити молоду «індустрію» від «паршивих овець» у власному ж середовищі. «Цехи» за професійною ознакою почали створюватися ще в середньовіччі. Так, наприклад, львівський цех пекарів відправляв на дибу свого ж колегу, який порушував технологію випікання і годував міщан глевким хлібом. Іноді шкодую, що часи змінилися. Саме тому, що індустрія молода і саме тому, що від неї багато чого залежить в економіці. Значить, в майбутньому цілої країни.

Третій рівень віддано на відкуп окремим компаніями. Я не боюсь звинувачень у прихованій чи відвертій рекламі: компанія «КІНТО» була не лише піонером на фондовому ринку держави; їй довелося торити дорогу, розробляючи ідеологію спілкування з інвестором, всім тим, хто ішов за «КІНТО» - в тому числі своїм конкурентам.

Четвертий рівень – це рівень керівника компанії. До речі, Перший Незалежний Інвестиційний Блог – тому підтвердження.

Для себе я визначив не лише рівні транспарентності, а й рівні внутрішніх, мотиваційних потреб у ній. Так, перший рівень мотивації характерний для компаній, які виходять на біржовий ринок. Дії публічної компанії, що торгується на фондовій біржі, можна порівняти з високопрофесійним стриптизом. Красиво, вишукано, елегантно, продумано. Всім цікаво, наскільки досконалі жіночі форми у стриптизерки під блискучими клаптиками одягу, але нікому не спадає на думку цікавитися її системою травлення. Всім цікаві досягнення публічної компанії, але мало хто, крім аудиторів, заходиться розбиратися в усіх тонкощах того, як саме оприлюднені результати були досягнуті. Успішність стриптизерки визначається сумою зібраних в залі «преміальних». Рівень транспарентності та передбачуваності публічної компанії оцінюється надбавкою до біржової ціни на її акції.

Другий, уже вищий, рівень мотивації з’являється в представників фінансового сектору так званого «віртуального» бізнесу – банків, страхових та фондових компаній. Складові їхньої діяльності мають бути гранично прозорими та зрозумілими, інакше клієнту не спаде на думку навіть зазирнути до їхнього офісу. Та особливо транспарентними мають бути компанії з управління активами, що не можуть гарантувати певного розміру доходу чи запевняти у неймовірності збитків. Навіть складні банківська та страхова справи доступніші для сприйняття - мова, зазвичай, йде про чіткі умови договору: певні проценти, суми відшкодування тощо. Транспарентність КУА - це не просто стандарт, що встановлюється законодавцем і допомагає клієнтам зрозуміти динаміку інвестиційного процесу взагалі та стан власних інвестицій зокрема. Транспарентність КУА - це спільна філософія компанії з управління активами та клієнта, це своєрідний «суспільний» договір, який краще снодійного береже спокій клієнта тоді, коли гроші не вдома, а працюють на нього на фондовому ринку.

На завершення підніму настрій тим, хто ще не вирішив – потрібна йому транспарентність від КУА чи від будь-кого ще в цьому світі.

Етимологія слова «транспарентність» достатньо складна. Одні переконують, що слово пішло з французької і перекладається як ,i>прозорий, відкритий. Інші - що воно походить від латинських trans – прозорий та pareo – наскрізь, очевидно… Дуже цікавим видається мені пояснення з області медицини. Транспарентність (від латинської trans - пере, через та англійської parental - батьківський) – надзвичайно рідкісна здатність чоловіка до одночасного запліднення безлічі жінок. Не вірите? Перечитайте «Пісню пісень» з Біблії. У царя Соломона було «шістдесят цариць, і вісімдесят наложниць, і дівчат без числа». Пам’ятаєте анекдотичне «…а поцілувати?». Насправді, подейкують, це слова Цилі, 76-й наложниці царя. «А поцілувати?» - розчаровано шепотіла вона своєму коханому Соломону, який просто робив свою чоловічу справу.

Тож навряд чи й піонери інвестиційного руху в Україні дочекаються подяки за встановлення стандартів транспарентності в інвестиційній діяльності від своїх колег-початківців, які часто й густо забувають про те, що простий шлях веде до пекла.

Пусте. Були б здорові!

За матеріалами http://blog.kinto.com/

Добавить комментарий




RedTram Украина