http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/ Читайте в розділі аналітичні матеріали Євгена Пенцака стосовно актуальної ситуації на ринку http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5860.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5860.html Дуже часто мені доводиться дискутувати про застосовність тих чи інших фінансових теорій до поточного аналізу ринків, здійснення на його основі прогнозів та інвестиційних рішень. Ще частіше мені доводилось спостерігати за суперечками теоретиків і практиків на фінансовому підґрунті. Мене завжди дивувало, чому вони сперечаються? Науковці та дослідники використовують загальноприйняті моделі, що описані в усіх класичних підручниках, їх знає кожен магістр з фінансів. Чому висновки цих моделей не подобаються практикам? Mon, 12 Sep 2011 11:38:11 +0300 Виявляється, вся справа в тому, які методи досліджень ви сповідуєте. Теоретики, які закінчили престижні західні університети, далі в процесі роботи використовують дедуктивні методи, тобто роблять висновки, виходячи з постулатів та законів деякої загальноприйнятої теорії, тобто від загального до конкретного. На противагу їм, практики щодня «сидять в ринку», але на теорії не можуть заробити грошей. Вони вигадують карколомні логічні ланцюжки міркувань, спостерігають за різними розрізненими явищами і пробують по них побудувати цілісну картину ринку. Такий підхід до формування умовиводів називається індуктивним, тобто коли ми з окремих спостережень, шматочків інформації пробуємо сформувати загальний висновок. Давайте станемо посередині між теоретиками і практиками і проаналізуємо, що відбулося за останній тиждень на фондових ринках світу. Які основні новини вплинули на поведінку ринків? Що нам очікувати у короткотерміновому та довготерміновому майбутньому? Яку стратегію інвестування слід обрати? Не просто інвесторам приймати рішення в умовах такої високої волатильності. Згідно до дедуктивної системи умовиводів, потрібно обрати одну з фундаментальних моделей оцінки капітальних активів, що побудована гіпотезі ефективності фінансового ринку. Тобто, ми не можемо визначити в даний момент часу напрямок руху фондового ринку і окремих акцій, а можемо лише управляти портфелем, балансуючи між ризиком та доходністю. Такий підхід до інвестування визнаний у науковому світі найбільш раціональним і рекомендованим для непрофесійних інвесторів. Дослідження показали, що протягом останніх 30 років стратегія оптимальної диверсифікації, яку розробив ще Гарі Марковиць надійно працювала, виправдовуючи очікування інвесторів. За один місяць відбулось падіння німецького фондового індексу DAX приблизно на 13%, американський S&P500 та британський FTSE100 індекси пережили карколомні коливання +/-5% протягом деяких днів місяця, зокрема, й у минулому тижні. У нашій компанії P&S ми розробили декілька стратегій глобальної оптимізації, що ґрунтується на фундаментальних фінансових законах. І уважно слідкуємо за їх результативністю, тобто вони знаходяться у тестовому режимі. Ми можемо впевнено сказати, що останніх півроку такі стратегії вже не виправдовують себе, їх результативність є навіть нижчою від прибутковості базових американських індексів S&P500 та Dow Jones Industrial Average. Це означає, що ми вступаємо в нову епоху, коли ламаються старі усталені закони ринкової економіки, а нові – нам ще треба відшукати. Індуктивними методами, звичайно. Ці індуктивні методи ґрунтуються на логічному використанні доступної та очікуваної інформації. Минулого тижня ринки очікували рішення німецького конституційного суду щодо правомірності надання фінансової допомоги Німеччини країнам Єврозони. Позов подали провідні шість економістів Німеччини. Суд визнав це рішення правомірним, але при умові погодження цих дій з парламентом. Європейські ринки відреагували на це рішення з полегшенням і виросли на 3,5%-5%. Слідом за європейськими виросли й американські індекси на 3%-4%. Сьогодні уряд Німеччини дав зрозуміти Греції, що своїх зобов’язань стосовно зменшення дефіциту бюджету потрібно дотримуватись, інакше – допомоги не бачити. А це означає – пряма дорога до грецького дефолту вже цього тижня. І починається ефект доміно, соціальні невдоволення, і єврозона розвалюється, як будиночок з карт. Міністр фінансів США Тімоті Гейтнер каже, що якраз зараз Європа має нагоду показати свою політичну єдність і рішучість у діях. Якщо ні, то ми будемо свідками спочатку падіння європейської валюти, а потім і розвалу самого Євросоюзу. І не виключено, що першим з нього вийде найсильніший гравець – Німеччина. Другою важливою подією тижня є оголошення Бараком Обамою плану подолання безробіття у США у четвер пізно ввечері. Проте очікування експертів виявились вірними – нічого нового ми не почули. Буде розігруватись карта зменшення податкового навантаження для людей з малими доходами, збільшення соціальних виплат при втраті роботи, державні інвестиції у інфраструктурні проекти. При цьому радники президента слідуватимуть стандартній макроекономічній логіці – збільшення доходів населення за рахунок зменшення податків, зростання зайнятості населення за рахунок отримання нових робочих місць від запуску нових інфраструктурних проектів збільшать споживання та витрати населення, а це на другому колі дозволить фірмам створити нові робочі місця і маховик економіки США закрутиться. Проте опоненти в Конгресі з республіканської партії не дадуть Б.Обамі здійснити цей план в повній мірі, аргументуючи тим, що вже в економіку країни «влито» безпрецедентну суму, а зрушень жодних немає. Рівень безробіття є надзвичайно високим – 9,1%. Тобто, знову бачимо, що дедуктивні методи переконання, що будуються на класичних макроекономічних моделях не спрацьовують. Що ж робити? Обережно ставити на падіння світової економіки, надійно захищаючи свої інвестиційні портфелі пут опціонами на провідні світові індекси. Така стратегія себе добре виправдала протягом останнього місяця. Як правильно підібрати кількість пут опціонів, їх страйки, час до виконання і т.п. заслуговує теми окремої розмови. Але й потрібно вчасно буде вийти з цієї гри. Все відбудеться, як у відомій весільній забаві: грає музика, зупиняється і хтось залишається без стільця. Всім бажаю пильно стежити за своїм стільцем і вчасно вийти з гри, щоб поніжитись у тихій відпочинковій гавані, спостерігаючи за несамовитими бурями фінансового світу! http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5754.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5754.html Останні події на світових фондових ринках заставили замислитись, як близько ми стоїмо до краю світового економічного провалля. Події 11 березня 2011 року, 4 серпня 2011 року впевнено вказують на те, що депресивне десятиліття початку третього тисячоліття буде мати ще більш депресивне продовження. Чи рухається світ у доброму напрямку у всіх розуміннях слова «добрий»? Чи може довго триматися макіяж, якщо наносити один шар пудри за іншим? Wed, 17 Aug 2011 11:16:02 +0300 Так і в світовій економіці: США «прикрились» рішенням про нову стелю боргових зобов’язань, і ринки заспокоїлись. Європейський Центральний банк викупив частину боргових зобов’язань проблемних європейських країн, і знову спокій. На кілька місяців … Надасть МВФ черговий транш у 1,5 млрд. доларів Україні, і ще 6 місяців можна жити спокійно. Два попередження від глобальних ринків ми отримали цього року. Третє – може бути фатальним! Я не фаталіст. Але робити щось треба. Пригадуєте байку про двох жабок, які попали у банки з молоком. Жабка, яка постійно працювала лапками, збила сметанку, а потім і масло утворилось. Вона врятувалась, а жабка, яка опустила лапки – не врятувалась. Де ж шукати порятунку? Томас Фрідман, оглядач New York Times пише у відкритому листі до Барака Обами: «З мільйонів американських дітей нам потрібно отримати не просто геніїв, а людей, яких хвилюють інновації та підприємництво. Нам потрібно більше Jobs, Steve Jobs, Jobs, Jobs». Т.Фрідман переконаний, якщо ми хочемо знизити рівень безробіття, то жодна економічна програма QE чи черговий порятунок інвестиційного банку не допоможе. Потрібно швидко збільшувати кількість стартапів. А для цього потрібні розумні, талановиті та натхненні молоді люди, що, вміло ризикуючи, візьмуть на себе відповідальність. В одному з містечок штату Каліфорнія, Пасо-Роблес, при вході на відомий винний завод лежать каміння з вапняку, взяті з місцевого ґрунту. Виявляється, щоб вижити в кам’яному ґрунті, кореням винограду доводиться докладати значних зусиль, щоб дістатися до води. В результаті виноград володіє більш насиченим смаком, звідки й бере свій початок чудове вино. Ті самі сили, що діють на корені винограду й діють на молодих підприємливих людей, що стикнулися з безжалісним ринком праці. Не потрібно нарікати на середовище. Потрібно його змінювати своєю натхненною працею, слідуючи основним принципам натхненного інноватора Стіва Джобса: Робіть те, що любите Залишіть слід у Всесвіті Дайте імпульс своєму мозку Продавайте мрії, а не продукти Нічого зайвого, простота – це найбільша геніальність! Створіть золотий стандарт роботи з клієнтами Хвилюйте людей, розповідайте історії Геніальні рецепти успіху – дуже прості: Сміливо слухайтесь свого серця та інтуїції. Вони якимось чином вже знають, ким ви хочете стати. Стів Джобс. Йдіть за своїм щастям і Всесвіт відкриє вам двері навіть там, де були тільки стіни. Джозеф Кемпбел «Сила міфу». Для того, щоб конкурувати у світовій економіці знань, де винагороджуються інновації та винахідливість, потрібно навчитись думати інакше у підході до своєї освіти та до вибору професії. Як ви думаєте, чому Стів Джобс залишив на першому році навчання престижний коледж? Чому Біл Гейтс залишив Гарвард? Та тому, що сучасні університети не вчать творчості. Якщо хочеш навчитись плавати, то стрибай у воду. Якщо хочеш навчитись творити, то твори. Так поступають світові лідери. Почніть мріяти … Уява – це початок творчості. Ви уявляєте то, що хочете, ви бажаєте те, що уявляєте, і насамкінець, ви створюєте те, що бажаєте Джордж Бернард Шоу Ви можете мріяти, творити, будувати найкраще місце у світі, але щоб зробити мрію реальністю, потрібні люди. Волт Дісней Потрібно ставити перед собою великі цілі. Відбувається ефект Пігмалеону: що більші сподівання, тим краще вони самореалізуються. Слабка ідея породжує слабкі зусилля. Найбільш цінним продуктом для людей є враження, надія, ідея. Ідея повинна бути конкретна та лаконічна (до 10 слів). Ідея починається у нас самих. Дозвольте собі мріяти у великих масштабах. Дайте імпульс своєму мозку. Хто такі творчі люди? «Це – люди, здатні пов’язувати між собою непов’язувані речі. Що більш різноманітні наші знання та досвід, тим більше зв’язків може утворювати мозок. Свіжа інформація ініціює нові асоціації, у декого це призводить до виникнення нових ідей», - каже Стів Джобс. До життя потрібно відноситись так, як роблять малі діти – з цікавістю, зі здивуванням, з потребою засвоювати щось нове. Не запитуйте споживачів, чого вони хочуть. «Якби я запитав своїх клієнтів, чого вони хотіли, то отримав би відповідь: «Дуже швидкого коня»», казав Генрі Форд. Йдіть і творіть. Світ не закінчується в Україні. Дайте можливість вашим ідеям реалізуватися. Дозвольте вашій ідеї піднімати вас о 6-ій зранку і працювати до пізньої ночі. Це – не лише рецепт персонального успіху, але й секрет успіху для всієї країни. Геніальних вам ідей! http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5728.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5728.html Щось зовсім нове відбувається у фінансовому світі. Інвестори перестали реагувати на повідомлення голів центробанків. Монетарна політика вже не може здолати високий рівень безробіття. З різних джерел поступає інформація, що інвестори віддають перевагу сидіти в готівці, ніж входити у ринок акцій. Потенціал зниження рейтингів боргових зобов’язань європейських країн також не дає спокійно спати крупним інвесторам, а ще більше - глобальним інвестиційним фондам. Як генерувати інвестиційний дохід? Thu, 11 Aug 2011 18:51:35 +0300 Алан Сінаї, економіст Decision Economics Inc., каже: “Відбувається щось зовсім нове і невідоме нам. Ні монетарна ні фіскальна політика не дають нам підказки, що робити, як це було традиційно. Домогосподарства змінили традиційний спосіб витрат на споживання ”. ФРС зараз орієнтується в основному на показники огляду Thomson Reuters/University of Michigan щодо очікувань майбутніх доходів споживачів. А вони – зовсім невтішні. Більшість споживачів не бачить ознак жодного зростання доходів на найближчий час.Таких поганих показників не було протягом останніх 30 місяців. На превеликий жаль, не видно, що може покращити макро показники американської економіки найближчим часом. Важливо пам’ятати, що можливо ми наближаємось до моменту біфуркації, коли зворотного ходу ринків не буде. Фінансову систему потрібно буде піднімати з руїн. Досвідчені аналітики рекомендують зранку проговорювати мантру: «Друга хвиля рецесії може статись» і повторювати її англійською «The Second Wave of Recession May Be Happening», щоб вберегти свій інвестиційний капітал від надмірного падіння. Переглядаючи світові економічні бестселери фокусуюсь на думці – найбільш стабільні економіки – це економіки таких країн світу: Швейцарії, Канади та Австралії. Автори здебільшого радять диверсифікувати свої заощадження саме у валютах цих країн, поєднувати з золотом і уникати ризикового ринку акцій. Я вирішив прогнати такий портфель, щоб перевірити його інвестиційну привабливість. Ми бачимо, що доходність такого золото-валютного портфеля у рази перевищує доходність індексу S&P500. Приведу також композицію цього портфеля: Вклавши 100 000 доларів у таку стратегію, інвестор за рік «з хвостиком» зміг би заробити 23 000 чистого прибутку. Так що пасивні золотовалютні стратегії у сучасному світі можуть бути також високодохідними! Гроші у готівці володіють ще однією чудовою властивістю – високою ліквідністю, тобто можливістю перетворити їх у будь-який фінансовий інструмент або товар. Цього не можна сказати про всі інші фінансові інструменти. Ще одне велике падіння фондових ринків світу і почнуться проблеми з борговими зобов’язаннями великих світових корпорацій, почнеться нова хвиля падінь на ринках нерухомості. Тоді й інвестори, що зараз сидять на спекулятивних грошах, і зможуть заробити небачені прибутки та отримати нові можливості: дві квартири за ціною однієї, громадянство однієї з європейських країн, престижне авто з 50% дисконтом і т.п. Настали тепер часи, коли той, хто не ризикує, може пити добре шампанське! http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5213.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/5213.html Український інформаційний фон: уряд планує завершити кризу в Україні в середині 2012 року, максимум до 2022 року Україна увійде до Європейського Союзу, розкручується маховик будівництва нового житла, щоб в липні – грудні вийти на докризові показники, та реалізації інфраструктурних проектів … Fri, 01 Apr 2011 14:45:35 +0300 І, взагалі, рекомендую багато сміятись. Принаймні цим ви не зашкодите економіці України, настрій собі та іншим піднімете. Читайте твори розумних і досвідчених людей. Звідти пробивається істина. Вимкніть телеканали, закрийте глянцеві журнали, подивіться навколо … і смійтесь … Коли вже не залишилось сили ні плакати, ні сміятись, гумор пробивається крізь сльози. Карл Краус Про серйозні речі завжди краще говорити жартома. Вільгейм Буш Є розумні книги, які на 600 сторінках містять стільки ж інформації, скільки можна почерпнути з хорошого анекдоту. Станіслав Єжи Лєц Є люди, які стверджують, що все, що робиться з серйозним виглядом, є розумним Георг Крістоф Ліхтенберг Американці завжди приймають правильні рішення, але після того, як перепробують усі неправильні. Уїнстон Черчиль Давайте більше сміятись, бо реально є над чим. Щоб ви не робили – смійтесь. Це рекомендує відомий бізнес-консультант з ведення переговорів та медіації Ед Ватцке у своїй новій книзі «Цілком можливо ця історія не має до вас жодного відношення …». Але, повірте, має і до кожного. Автор знаходить лаконічні відповіді на велику кількість питань, які ми часто собі задаємо. Зокрема, він ділиться з нами наступними відкриттями. Що таке бізнес? Бізнес надає нам можливість протягом нескінченних розмов вирішити проблеми, яких би у нас не було, якби ми не займались бізнесом. До речі, це саме відноситься до одруження. Що жінки насправді хочуть від чоловіків? Жінки завжди хочуть «Більше». Діловий партнер каже товаришеві: «У тебе ростуть роги, пора вже щось вирішувати. Усі над тобою сміються». «Це ще як подивитись. Краще я буду на 50% у добрій справі, ніж на 100% - у поганій». Що таке ділова етика? У вашому магазині клієнт помилково заплатив за товар на 100 доларів більше. Продавець, який тільки пройшов тренінг з ділової етики, біжить до менеджера, повідомляє про випадок і просить поради, як діяти в рамках ділової етики. Менеджер повчальним тоном говорить: «Ділова етика не полягає в тому, щоб віддати клієнту 100 доларів, а у тому - чи мені поділитись 100 доларами з тобою, чи все забрати собі!» Бажаю вам бути на 100% у добрих справах! http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/3877.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/3877.html Мене завжди захоплювала думка про те, що робить людей успішними? Що таке успішність? Я знаю багато талановитих людей, які так і не змогли реалізуватись, яких не змогли оцінити по достоїнству у суспільстві. Тоді їх емоційне невдоволення результатами своєї праці призводить до «ступору» інтелектуального. Сучасні дослідження з нейробіології показують, що в процесі прийняття рішень емоції відіграють більшу роль, ніж логіка. Thu, 24 Jun 2010 14:15:27 +0300 Використовуючи магнітно-резонансну томографію (МРТ), вчені визначили зони мозку, які відповідають за наші емоції, раціональність, мораль, що робить нас здібними до навчання, що дозволяє отримувати задоволення від роботи. Наш мозок сам створює досвід під дією різноманітних внутрішніх процесів, які там протікають. І тому кожен живе у своєму ментальному світі, який він для себе будує. Усі навколо мають свою власну картину світу, і тому наші дії по відношенню до них не завжди призводять до бажаного результату. Читаючи багато сучасних досліджень в галузі ефективного прийняття бізнес-рішень, я прийшов до висновку, що їх консолідуючою ідеєю є те, що логіка – це лише засіб підтвердити ті висновки, які ми й так вже зробили на підсвідомому рівні. Відомо, що процес вирішення складних наукових чи практичних проблем розпадається на два етапи: аналіз та синтез. Аналіз полягає в розбитті складної проблеми на ряд простіших, а синтез – це об’єднання рішень простих проблем у вирішення вихідного завдання. Логіка відповідає за аналіз, а інтуїція та наші емоції – за синтез. Отже, в залежності від поставлених цілей ми повинні вміло використовувати ці функції нашого мозку для досягнення цілей і задоволення від нашої діяльності. Головна гіпотеза сучасної наукової думки полягає в тому, що ми здатні бачити об’єктивну картину світу. А з іншого боку, нейробіологія стверджує, що всі наші знання про світ – це наша особиста версія цього світу. Така парадигма визначає наш спосіб мислення і прийняття рішень. Хоча парадигми є стійкими утвореннями в мізках людей, але й вони зазнають «квантових» змін в процесі еволюції людства. Класичним прикладом такої скачкоподібної трансформації парадигм мислення можна вважати трансформацію знань людини про будову Всесвіту в епоху Відродження. До ХVІ ст. загальноприйнятим і науковим вважалось знання про те, що Земля є центром Всесвіту, а Сонце і усі решта планети рухаються навколо неї. Спочатку теорія зазнавала великої кількості правок, щоб пояснити відхилення руху планет від запланованих траєкторій. А потім стара парадигма була цілковито зруйнована Миколою Коперніком, який у центр Всесвіту поставив Сонце. Можливо з останніми відкриттями нейробіології настав час змінити нашу парадигму мислення, прийняття рішень щодо споживання, інвестування тощо. Це дозволить докорінно змінити наше уявлення про світ, в якому ми живемо, змінить людські системи цінностей, спрямовані на егоїзм та тотальну конкуренцію в бізнес-середовищі. Кажуть, що коли Аристотель поглянув на мозок людини, йому здалось, що це пристрій для охолодження крові. Але сьогодні достеменно відомо, які зони мозку відповідають за обробку різних даних, що надходять з органів відчуттів, за накопичення інформації, спогади, вищу розумову діяльність тощо, в цілому нагадуючи роботу комп’ютера. Проте на відміну від комп’ютера, мозкова мигдалина виробляє почуття, які можуть змінювати відтінок та пізнавальні операції мозку. Думка знаходиться не в клітині, а у зв’язках між клітинами. Електричний заряд досягає кінця нейрону, вивільняє хімічні з’єднання (нейромедіатори), які рухаються по жолобу (синапсу), наповненому рідиною, до наступного нейрона, який отримує сигнал. Хімічний склад синапсу пояснює, чому повторення є таким важливим для оволодіння навиками, звичками і служить передумовою формувань певних стереотипів. Різноманітність зовнішніх стимулів призводить до формування нових нейронних мереж, що розширюють наше мислення. Виявляється, що ідеї більш високого рівня (цінності та глибинні судження) визначають ідеї більш низьких рівнів. І тому, зміни на більш високих рівнях нейронних мереж є більш стійкими і цілісними, ніж зміни на низьких рівнях. Тому когнітивна терапія, орієнтована на зміну способу мислення, є більш ефективною, ніж лікарські методи, спрямовані на вплив на синапси, чи методи, спрямовані на зміну поведінки, зокрема, батога та пряника. Якщо говорити просто з практичної точки зору, якщо ми виберемо правильно головну ідею, то усі інші процеси мислення підпорядкуються цій ідеї, і ми досягнемо успішного результату. Наше мислення – це наша реальність при екранізації того самого літературного твору. Біда у тому, що ми не знаємо що це за твір. І ще глибше запитання: чи цей твір існує? Наші фільми повинні мати внутрішній зміст для нас. Для цього здоровий глузд людини відіграє функції внутрішнього редагування цієї картини. Таким чином з’являються парадигми мислення, що призводять до різноманітних політичних, соціальних, наукових та релігійних поглядів. Для того, щоб ці різні парадигми могли утримуватися в нашому мозку достатньо тривалий час, потрібно запускати мисленні процеси, які би їх постійно «пробивали» та «очищали». Це досягається з допомогою розказування історій собі, близьким, партнерам по бізнесу, клієнтам …, тобто історія – це спосіб утримання нашого попереднього досвіду, що задає напрямок думок для логічного опрацювання. Тому так багато працювали ідеологічні режими фашистської Німеччини та комуністичного СРСР, розповідаючи історії, які змінювали вроджені гуманістичні парадигми мислення людей. Останні два тисячоліття людство багато вправлялось в тренуванні логічного мислення, що є лише завершальним етапом при прийнятті рішення. Але логічному мисленню передує інтуїція, парадигма мислення, що ґрунтується на історії світу та власному досвіді. Тому нам дуже важливо зрозуміти, які історії є найбільш життєздатними, що сприяють креативності, посиленню задоволення від життя людини. Прикладами таких стійких, надихаючих життєвих історій є світові релігії. Кожна з таких релігій оперує історіями життя їх провідників, а «божі заповіді» чи правила служать лише їх коротким резюме. Людині важко зрозуміти нові правила поведінки, бо вона пропускає їх через логічне мислення. Людина намагається через одновимірні проекції парадигми мислення відновити її багатовимірний (нескінченновимірний) оригінал. А зробити це для нетренованого мозку буває дуже складно. І тут на допомогу приходять історії, які передаються з уст в уста з незначними модифікаціями та інтерпретаціями їх носіїв. Таким чином з’являється історія, що дозволяє людям мати спільні погляди на різні проекції парадигми. Мені здається, що настав час писати нову історію для людства, яка би інтегрувала в собі частину існуючих парадигм, а від інших людство могло би відмовитись. Зокрема, це могло би стосуватися сучасних парадигм економічного мислення, що є лише окремою проекцією утилітарності сучасного світу. Уявіть собі, що у «новій економіці» ми не намагатимемося максимізувати своє споживання, а навпаки щодня стримувати його, отримуючи задоволення від «нарощення» нейронних мереж у нашій голові, переходячи з найнижчих рівнів самоусвідомлення до найвищих? Такі нові парадигми цілком би змінили спосіб функціонування світової економіки, фондових ринків світу, пройшла би тотальна переоцінка вартості різних активів. Раз такі думки вже давно приходять в голову багатьом мислителям світу, то можливо ми вже стоїмо на цьому шляху? Життя – це лише система функціонування взаємопов’язаних посудин. Тому давайте не сильно розчаровуватись від фінансових втрат, які є лише сигналом того, що слід заглянути на приріст в інших наших «посудинах». (За мотивами книги Чарльза Джекобса Нейроменеджмент или Почему не работает мотивация методом кнута и пряника) http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/3050.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/3050.html Економістів можна поділити на дві категорії: "поетів" та "сантехніків". Перші озвучують радикально новий підхід до аналізу економічних явищ та побудови прогнозів, а другі "підрихтовують" економічні моделі перших до зрозумілого для теоретиків аналітичного вигляду. Tue, 05 Jan 2010 11:00:50 +0200 Колись я запитував одного з найвідоміших фінансових аналітиків сучасності, Крістіана Гур’єру (Christian Gourieroux): "Крістіан, де Ви черпаєте ідеї для своїх теорій та нових інвестиційних моделей?" Крістіан відповів з посмішкою: "Тільки не в топових журналах. Там дуже важко знайти первинну ідею. Вона, як правило, вже добре відома у вузьких колах, а у статті лише "вилизана" для публікації. Більше 50% статей взагалі не вартують уваги для аналізу. А 5% публікацій справді надихають. Особливо люблю читати публікації молодих економістів та аналітиків. З них віє свіжістю думки. Це діаманти, які потрібно добре полірувати, щоб довести ці ідеї до практичного використання." Безумовно, що однією з таких перлин сучасної економічної думки у свій час був Роберт Шилер (Robert Shiller). Хоча, чому був? Він і сьогодні залишається одним з найвидатніших "поетів" економіки, і водночас майстерним "сантехніком". Прошу не плутати сантехніків від економіки від наших доморощених сантехніків від політики. Роберт навчався в МІТ (Мічиганський Технологічний Інститут) у таких світил, як Пол Самуельсон, Франко Модільяні та Роберт Солоу, працював разом з Томом Саржантом. Ще наприкінці 1970-их Роберт Шилер почав боротьбу з ортодоксальними економічними теоріями. У своїй книзі "Ірраціональний оптимізм" (Irrational Exuberance) він показав, що для прогнозування цін на акції потрібно враховувати психологію поведінки різних груп інвесторів, що поклало початок розвитку так званої поведінкової економіки. Р.Шилер міркує так: "Мені здається, економісти у своїх оптимізаційних моделях, як правило, приписують людям ті чи інші думки, яких у них насправді ніколи й не було. Тому потрібно знати, що люди говорять про свої міркування. Це дуже цікава тема для дослідження." Він вирішує взнати, що відбувається в головах приватних та інституційних інвесторів під час кризи. Роберт проводить опитування під час найбільшої в історії фондових ринків кризи 1987 року, а потім аналізує падіння ринку нерухомості у США у 1988 році на 40% після фондової кризи. Чи не нагадують Вам ці події сучасну фінансову кризу? Цікаво, про що думають українські інвестори зараз? Криза у повному розпалі, що вони планують робити сьогодні, завтра? Хто почне продавати свій бізнес і тікати у "теплі краї"? Хто почне скуповувати "недооцінені" бізнеси? Коли на їх думку відродиться ринок нерухомості? "Мене вражає, що часто економісти будують моделі, в яких люди оперують певними кількісними показниками. Проте насправді, люди не мислять такими категоріями, вони використовують зовсім іншу систему координат", - говорить Роберт. Р.Шилер вірить: "У найближчі роки ми станемо свідками великої кількості фундаментальних інновацій в області фінансів та соціального страхування, які запропонують учені всього світу, натхненні теорією фінансів та швидким поширенням інформаційних технологій." Роберт Шилер планує створити нову світову фінансову систему, що допускає вимірювання не лише індексу споживчих цін, інфляції, ВВП, але й набагато ширшого спектру індексів, що впливають на прийняття рішень інвесторів та їх поведінку. Як на мене, то побудувати велике число індексів не так вже й складно. Створити загальний вільний доступ до цієї інформації у нашу епоху Інтернету також можливо. Але як вкласти у голови людей моделі раціональної поведінки? Наприклад, сьогодні в новинах кажуть, що долар з високою ймовірністю опуститься до позначки 7 грн., а можливо й 6,5 грн. у найближчий час зразу після виборів. Швидкими темпами зменшується дефіцит торгового балансу України. Зростає попит на продукцію металургії та хімічної промисловості на світових ринках, зростатиме експорт і валютний дохід українських компаній, а тому долар стрімко дешевшатиме. Мені телефонують знайомі. Порадь, що робити. Треба рятувати заощадження! У нас люди звикли завжди щось рятувати, щоб держава не подбала швидше за них. Але проблема зарита з іншого боку. Державі потрібно повертати державний борг, комерційним банкам і компаніям здійснювати платежі за євробондами у твердій валюті. При подальшому укріпленні гривні в Україну попливуть імпортні товари. Для усіх цих виплат потрібні будуть долари і євро. Тобто попит на них забезпечений. Але чи буде достатня пропозиція? Питання залишається відкритим. У міру погіршення економічної ситуації в Україні населення навпаки зменшує своє споживання і відкладає покупки довготривалого користування, квартири, машини тощо. Якщо долар падатиме відносно гривні, то я не бачу мотивації населення України бігти і здавати його за поточним курсом. Той, хто тримає долари, очікує за них щось придбати у майбутньому. Ціна цього щось буде прив’язана до долара. Зараз долар не втрачає своєї купівельної спроможності. Тому сенсу їх позбуватися на сьогоднішній момент я не бачу. За оцінками експертів, зараз на руках у населення перебуває від 30 до 50 мільярдів доларів, майже вдвічі більше, ніж резервів НБУ. Саме населення України диктуватиме, що станеться з курсом гривні у майбутньому. При цьому може виникнути два сценарії: "послухав і зроби навпаки" - населення, передчуваючи великі проблеми української економіки, ще більше скуповуватиме іноземну валюту і вона зросте у ціні; одна частина населення почне «скидати» долари, а інша їх скуповуватиме, при цьому долар буде залишатися на позначці поблизу 8 грн. Я не бачу сценарію, за якого гривня могла би суттєво зміцнюватись відносно долара після виборів, скоріше навпаки! Різні погляди на одну проблему! Подивимось, що підкине нам майбутнє! На мою думку, долар буде в межах 9 грн. – 9,6 грн. http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/3018.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/3018.html Вирішив повернутись до класики і почитати думки одного з найвидатніших економістів сучасності, Роберта Аумана (Robert Aumann), Нобелівського лауреата 2005 року. Важко зараз сказати, хто за професією Роберт Ауман, математик чи економіст, чи просто вчений раціоналіст. З раннього дитинства Роберт захоплювався математикою. Найбільше в коледжі він полюбляв курси, де не було жодних теорій, тобто курси, побудовані з одних вправ і задач, що спонукали до творчості. Mon, 28 Dec 2009 09:33:57 +0200 На думку Аумана, головне для досягнення успіху, щоб були друзі-однодумці, кафетерій та існував клуб по інтересах. Побутує такий жарт: -Хто такий справжній науковець? -Той, хто вливає в себе кілька філіжанок кави, а на виході отримує доведення або нову теорію. Після коледжу Ауман вивчав алгебраїчну топологію в Масачусетському технологічному інституті у професора Уайтхеда. Роберт завжди захоплювався простими та зрозумілими постановками задач. "Школяр може зрозуміти постановку останньої теореми Ферма, але щоб її вирішити потрібні зовсім інші методи. Школяр може зрозуміти, що таке просте число, але щоб зрозуміти, що таке розподіл простих чисел, потрібно розуміти теорію функцій комплексної змінної, гіпотезу Рімана і … Ще одним спільним аспектом усіх цих проблем є їх абсолютна непотрібність. Це "чистої води" математика", - любить казати Ауман. Згадав один анекдот про математиків, який часто розповідають і про аудиторів великої четвірки. Двоє чоловіків летять на повітряній кулі. Раптом зривається сильний вітер і зносить їх в сторону. Летять вони над полем і бачать чоловіка, що якраз там прогулювався. Зривається нова хвиля вітру, і чоловіки з усіх сил кричать: -Де ми знаходимось? Чоловік задумався на хвильку, а потім крикнув навздогін повітряній кулі, що віддалялася: -На повітряній кулі! -Цей чоловік напевно математик (аудитор), - сказав один з чоловіків на повітряній кулі. -Чому? -По перше, перед тим, як відповісти, він задумався. По друге, його відповідь була абсолютно точною. По третє, його відповідь є нікому не потрібною. Роберт Ауман любить жартувати над собою: "На магістратурі я зайнявся ще однією непотрібною наукою – теорією вузлів. В результаті я досягнув цілі: а) дав відповідь на цікаве запитання; б) запитання допускає зрозуміле формулювання; в) відповідь містить глибоке та складне доведення; г) відповідь абсолютно непотрібна, оскільки є чистою математикою." Проходить 50 років, Роберту Ауману телефонує його внук, який навчається в медичному інституті: -Дідусю, ти не міг би мені пояснити, що таке коефіцієнти зачеплень вузлів? -Чому ви вивчаєте вузли? Яке відношення вони мають до медицини? -Деколи ДНК в клітині завузлюються. У залежності від характеристик вузла це може призвести до захворювання на рак. Тому, нам необхідно знати, що таке вузли. Хіба не вражає, через 50 років нікому непотрібна наука стала в пригоді медикам для виявлення ракових захворювань! На механіко-математичному факультеті Львівського державного університету я захоплювався нескінченно вимірною топологією під керівництвом відомого математика Михайла Зарічного. Пройшло 10 років і, вивчаючи моделі управління облігаційним портфелем, я побачив, що нескінченно вимірне моделювання є основним інструментарієм сучасного фінансового аналітика. На момент написання роботи, я вважав, що ця наука за своєю природою не може пригодитися людству для практичного використання. Таких прикладів є дуже багато. Наприклад, не було би теорії ігор Джона Неша, якби не було відомої математичної теореми Брауера про нерухому точку. Все в цьому світі має своє призначення. Усі відомі результати відкриваються людству у певній послідовності, згідно до свого плану. Так, ніби вищі сили з нами грають у певну гру. На моє переконання, існує віртуальний простір ідей, який об’єднує інтелект мільярдів людей, через який функціонує людський розум. Проте повністю задачу з теорії вузлів вирішив математик Папакірякопулос, який працював над нею 18 років. Він весь цей час отримував мінімальну стипендію, сидів в бібліотеці, думав над проблемою і більше нічим не займався. Кажуть, що його доведення проблеми було неймовірно красивим. Після цього про Папакірякопулоса більше ніхто не чув, і тепер його порівнюють з квіткою, що зацвіла один раз на 18 років. Роберт Ауман продовжував дивувати. Раптом він захопився проблемами холодної війни на початку 60-их. У 1960 році у США почали масово будувати бомбосховища на випадок ядерної війни. Фахівці з теорії ігор забили на сполох: такі дії можуть бути сприйняті росіянами, як підготовка до агресії. Чому будівництво бомбосховищ може сприйматися, як агресія? Все просто. Чому ви будуєте сховища? Тому, що ви боїтесь ядерної атаки. Чому ви боїтесь ядерної атаки? Тому, що ви самі збираєтесь атакувати і готуєтесь до зворотної реакції. Якщо ж ви не будуєте сховищ, то ви не думаєте про власний захист, а тому не збираєтесь атакувати. Ви бажаєте мирно співіснувати. Отже, будівництво бомбосховищ зменшує потенційні втрати під час війни, але збільшує ймовірність її настання. Ауман почав дослідження таких "народних" явищ як альтруїзм та помста. Він виявив, що така поведінка може виявитись раціональною в довгостроковій перспективі. Згодом його аргументація стала відомою під назвою "народна теорема". Роберт почав працювати у групі дослідників зі сторони США, що займались аналізом Женевської угоди з Радянським Союзом щодо реалізації програми роззброєння. Проблема тепер полягала в асиметрії інформації: американці не знали скільки озброєнь є у СРСР, а росіяни не знали скільки озброєнь є в США. Р.Ауман займався дослідженнями впливу поведінки однієї сторони на знання іншого. Щоб краще зрозуміти наведу приклад з гри в карти. Кидаючи карту на стіл (дія) ви доносите інформацію супротивнику (знання), які карти можуть бути у вас на руках. Роберт вперше почав вирішувати проблеми ефективного використання інформації: у якій послідовності і в яких обсягах її потрібно відкривати конкурентам з максимальною вигодою для себе. Роберт Ауман будує ігрову модель захисту комп’ютерів від хакерів, займається застосуваннями теорії ігор у біології, починає вивчати ірраціональні економічні моделі людської поведінки, оптимальні системами голосування, стійкі до маніпуляцій. Аумана цікавлять економічні закони з теорії права, судова система, поведінка поліції та правопорушників. Якось Роберта запитали: -Чи немає ще одного гравця Бога чи ще чогось, що не піддається осмисленню з раціональної точки зору – ще одного крупного, але нераціонального гравця? -Кожен гравець повинен слідкувати за своїми діями. Ми не можемо диктувати свою волю Небесам, як реагувати на певні дії людини, а тому й безперспективно це обговорювати. Як людина віруюча я повинен спитати себе, як я поступлю. Я не можу обговорювати раціональність чи ірраціональність Бога. Роберт Ауман продовжує ставити прості питання, на які немає простих відповідей. Якщо немає прямого застосування проблем, яким він знайшов вирішення, то це не біда. Значить ще не прийшов їх час. Потрібно бути на фронті нових досліджень, ставити нові проблеми та успішно їх вирішувати! Це, справді, надихає! Існує три правди: моя правда, твоя правда, і просто правда Китайська приказка http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/2270.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/2270.html Сьогодні я вирішив просто звернути увагу читачів на свіжі та цікаві думки відомих економістів, а саме Кеннета Рогоффа (професор економіки і державного управління Гарвардського університету, колишній головний економіст МВФ) та Джозефа Стігліца (Нобелівський лауреат з економіки). Wed, 16 Sep 2009 12:26:36 +0300 Кеннет Рогофф: 1. "Нас постійно запевняють у тому, що уряди не потраплять у стан дефолту. Насправді, уряди в усьому світі оголошують дефолти з дивовижною регулярністю - або відкрито, або за допомогою інфляції. Наприклад, навіть США значно знизили свій борг за рахунок інфляції у 1970 роках, а також зменшили вартість долара у золоті з 20 доларів за унцію до 34 доларів за унцію у 1930-х роках". Висновок для українців: тримати кошти в доларах та євро так само небезпечно, як повністю сидіти у гривні. 2. "Сьогодні гарні новини полягають у тому, що криза буде стримуватися до того часу, поки тримається урядовий кредит. Погані новини полягають у тому, що швидкість, з якою накопичується урядовий борг, може призвести до другої хвилі фінансової кризи протягом декількох років. Найбільше побоювань викликає величезна залежність Америки від іноземних позик, особливо китайських - дисбаланс, який, імовірно, посіяв сьогоднішню кризу". Висновок для українців: якщо китайці почнуть зливати американські зобов’язання, то долар не втримає жодна сила; вся сировинна база світу опиниться в китайських руках. Останні 15 років Китай посилено готує собі менеджмент у різних частинах земної кулі. Я тепер розумію, чому китайці припинили будувати Велику Китайську Стіну - вони планують економічно захопити весь світ. 3. "Азіати визнають: якщо вони продовжать накопичувати паперовий борг, то ризикують повторити досвід європейців, які постраждали тридцять років тому, коли накопичили борги США, які згодом розтанули через інфляцію". Висновок для українців: пора придивитись до реальних активів – невеличкий заводик, фабрика, фірма, земля, нерухомість; та золота. Бен Бернанке: 4. Найгірший період рецесії після Великої депресії 1930-их ймовірно, що закінчився. Проте зростання може не бути таким сильним, щоб швидко здолати безробіття і досягнути рівня, меншого за 9% . Висновок для українців: ми прив’язані до американської економіки, якщо почнеться зростання, то воно відобразиться на українському фондовому ринку. Тому потрібно швидко інвестувати в український ринок. 5. 4 вереcня в рамках офіційного візиту в Україну, у НаУКМА перебував Лорд Мер Лондонського Сіті (The Lord Mayor of the City of London) пан Ян Лудер. Мені довелося модерувати сесію питань – відповідей стосовно перспектив розвитку світової економіки і зростаючої ролі Лондону, як світового фінансового центру. Ян Лудер звернув особливу увагу на так званий Baltic Dry Index (BDI), як основного індикатора ділової активності у Британії. Baltic Dry Index (BDI) відслідковує ціни на морські перевезення суден різної вантажопідйомності сировинних матеріалів (вугілля, залізна руда, зерно …) по 26 основних маршрутах . Кожного дня тисячі людей телефонують брокерам і запитують, скільки коштуватимуть різноманітні морські перевезення, наприклад, 100 тис.тон залізної руди з Сан Франціско до Гон Конгу. BDI опосередковано вимірює глобальний попит та пропозицію на перевезення сировинних матеріалів. BDI вважають одним з основних економічних індикаторів майбутньої економічної активності. Якщо керуватися цим індексом, то червень 2009 подавав великі надії на покращення світової економіки і початок виходу з кризи. Проте у серпні BDI повернувся до своїх березневих значень. Висновок для українців: рецесія у Європі продовжується? Євро буде падати у 2010 році, щоб збільшити європейський експорт. http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/2085.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/2085.html Отже, економісти пропустили початок кризи, не зуміли спрогнозувати масштаби її наслідків, не знають навіть зараз, як її пом’якшити. Завзяті критики сучасної економічної науки, Нобелівський лауреат Поль Кругман та професор економіки Каліфорнійського університету Бред Делонг (Brad DeLong), пропонують взяти на озброєння «пропахлі нафталіном» праці та думки Джона Кейнса (John Maynard Keynes) та Хаймана Мінскі (Hyman Minsky). Fri, 28 Aug 2009 09:45:17 +0300 Для багатьох високо технологічних економістів це звучить, принаймні, дуже дивно. Хіба науковці-фізики, щоб розв’язати сучасну проблему повинні звертатися до праці Ньютона “Principia Mathematica”? П.Кругман і Б.Делонг стверджують, що ми живемо в «Темну епоху макроекономіки» (“Dark Age of macroeconomics”), коли втрачено здоровий глузд наших видатних економістів минулого. Кейнсіанство втратило свою привабливість після нафтового шоку у 70-их, коли поради економістів, що слідували його принципам, призвели до стагфляції – неприємного поєднання інфляції та безробіття. Тоді нова хвиля економістів стала звинувачувати урядовців, що політика згладжування бізнес циклів приносить більше шкоди, ніж користі. Цих економістів, що вимагали побудови строгих економічних моделей для обґрунтування і впровадження урядової політики, стали називати соленими макроекономістами (brackish macroeconomists). Прийшла епоха математиків і фізиків у макроекономіку, епоха домінування динамічних стохастичних моделей загальної рівноваги (dynamic stochastic general equilibrium). Випускники топових західних шкіл заполонили ключові посади у центральних банках та інвестиційних компаніях. Але настала чергова криза 2007! Знову почалась критика. Одним з основних припущенням нових моделей була повнота (completeness) ринків - існує ціна на кожен товар за будь яких умов сьогодні і в майбутньому. Зрозуміло, що це далеко від теперішньої реальності. Зокрема, П.Кругман, спираючись на праці Кейнса, запропонував здійснювати стимулювання економіки. Кажуть, що долар, витрачений на громадські роботи, генерує більше як долар ВВП, стимулюючи усі ресурси до виробництва. Проте «солені» економісти кажуть, що величина цього мультиплікатора, є сильно перебільшена радниками Барака Обами. Професор Лукас називає такий підхід «барахляною економікою» (“schlock economics”). Грегорі Манків (Greg Mankiw) пригадує подібні жорсткі дискусії між Робертом Солоу (Robert Solow), ще одним Нобелівським лауреатом, та Робертом Лукасом у 80-их. Щоб підвести риску у цій непростій суперечці між відомими макроекономістами світу, Девід Коландер (David Colander), автор світових бестселерів з економіки, провів опитування PhD студентів топових західних програм на предмет того: «Що ви вивчили з макро?» або «Чи використовуєте ви динамічну стохастичну модель загальної рівноваги?» Відповідь, в основному, була лаконічна: «Ми вивчили багато хламу, подібного на це!» Яким чином будуються макроекономічні моделі? Спочатку у модель закладається концепція, головні взаємозв’язки між елементами моделі, визначаються ендогенні (на виході) на екзогенні (на вході) змінні, вказуються основні припущення моделі. Тоді економісти намагаються послабити вплив кожного припущення, а можливо у поєднанні декількох припущень, щоб зробити модель більш адекватною до реальності. Таким чином базова модель «обростає» супутніми моделями, які тестуються на предмет оптимальності. А що, коли базова модель неправильна? Чого тоді вартують супутні моделі? Багато економістів тоді вирішили будувати моделі, використовуючи різноманітні правила поведінки економічних агентів та економічних інституцій. Вони запускали модель симулювання реальності і слідкували за тим, які типові сценарії розвитку майбутніх подій, вони можуть генерувати. Хто пригадує моделі кібернетики типу гри «Життя»? Це щось подібне. У грі «життя» учені вивчали можливу еволюцію розвитку людства в залежності від правил взаємодії різних груп індивідів. Професор Кругман рекомендує звертатись до досвіду «старої гвардії» економістів, що не використовували стохастичних рівнянь, економетрики, а намагались «на пальцях» спрогнозувати наслідки урядової політики. Вперед у минуле, чи захистити завоювання сучасної економічної науки? Роберт Лукас, один з основоположників сучасної аналітичної макроекономіки, міркує так: все залежить від того, що ви хочете отримати від макроекономіки! Якщо ви хочете передбачити падіння Lehman Brothers, то макроекономічна модель вам не допоможе. Бо якби була така модель, що прогнозувала за тиждень наперед падіння Lehman Brothers, то Lehman Brothers впав би на тиждень раніше! Я вважаю, що треба тримати очі відкритими, реагувати на нову інформацію, пристосовувати її до показників найкращих існуючих моделей, і думати! Критикувати може кожен, а побудувати щось істотне, аргументоване – це вимагає високої концентрації спільних зусиль провідних фахівців з математики, фізики, психології, біології та інформатики. Нові, потрібні суспільству науки, а не «писанина», будуть виникати саме на стику цих фундаментальних дисциплін! Тому наша молодь повинна обирати саме їх при виборі майбутньої професії, а не концентуватись виключно на міжнародних відносинах, міжнародній економіці та юриспунденції. Час покаже, хто пожинатиме врожай, вже у недалекому майбутньому! http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/2056.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/advices/thoughts/2056.html Що робити з макроекономікою та фінансовою теорією коли вони не допомагають у вирішенні проблем? Викинути на смітник? Можливо?! Спочатку потрібно знайти крайнього! Або сказати хто винен! Wed, 26 Aug 2009 14:31:29 +0300 У середині 90-их потрібно було рятувати макроекономіку та фінансову теорію як економічні дисципліни. У цей час увагу економістів полонили поведінкові фінанси. Їх засновниками вважають Ричарда Талера з Чиказького університету та Андрея Шлейф ера з Гарвардського університету. Усі, хто у цей час відкидали ідею, що ціни активів можуть сильно відхилятися від їх фундаментальної вартості, вважали «зхибнутими». Проте Майрон Шоулз стояв на своєму: «Щоб сказати, що щось не працює (гіпотеза ефективності фондового ринку), ми повинні мати щось, щоб це замінити. Поки що у нас немає нової парадигми, щоб замінити ефективність ринків». Він казав, що поведінкова економіка – це добре, але вона реально не показує в загальному як поведінка впливає на ціни. Далі, економісти стали «латати» макроекономіку, як поєднання раціонального і поведінкового. Ендрю Ло (Andrew Lo) з Масачусетського технологічного інституту висловив думку, що фінанси еволюціонують: інвестори роблять помилки і на них вчаться, якщо не працюють старі стратегії, то їм на зміну приходять нові. Що повинні робити центральні банки країн, щоб зменшити волатильність ринків та послабити вплив бульбашок? Без поведінкової економіки зрозуміло, що при видачі кредитів на купівлю нерухомості потрібно було вимагати сплату більшого першого внеску, краще аналізувати кредитну спроможність позичальника і т.д. Але регулятори все проґавили, у тому числі й НБУ. Ще одна небезпека нас чекає зі сторони використання однакових моделей інвестування для різних інвесторів. Якщо модель вказуватиме, що потрібно продавати, то продавати стануть усі, ціни падатимуть ще більше, а модель продовжуватиме рекомендувати продаж і т.д. Подібна ситуація стається, коли модель вказуватиме купувати. Добре, що в Україні інвестори мало користуються фінансовими моделями! Всі торги йдуть на інсайдедрській інформації! До жахливих наслідків також призводить моральний ризик! Наприклад, в Україні вкладники знали, що банківська система регулюється Нацбанком. Тому, вони думали, що НБУ контролює рівень ризику комерційних банків на належному рівні, тобто ймовірність їх дефолту є практично нульовою. Насправді, все виявилось не так. У 15-20 банків було введено тимчасову адміністрацію, щоб обмежити права кредиторів банку (вкладників депозитів) на свої законні права. Скільки ж має пройти років, щоб відновити довіру населення до комерційних та державних банків України? Що ж робити з макроекономікою та фінансовою теорією? Викинути на смітник? Можливо?! Спочатку потрібно знайти крайнього! Або сказати хто винен! А потім будуть думати, що робити далі. Правий був Володимир Висоцький у своїй пісні: Слон сказал, не разобрав : "Видно, быть потопу!.." В общем, так : один Жираф Влюбился - в Антилопу! Поднялся галдеж и лай, - Только старый Попугай Громко крикнул из ветвей : "Жираф большой - ему видней!" … ...Пусть Жираф был неправ, - Но виновен не Жираф, А тот, кто крикнул из ветвей : "Жираф большой - ему видней!" Залишалось «забити останній цвях» у макроекономіку, що дала серйозні тріщини і пробоїни. Звинувачення посипалися на основоположників сучасної аналітичної макроекономіки, Роберта Лукаса (Robert Lucas), Роберта Баро (Robert Barro) та Томаса Саржа (Thomas Sargent): «висмоктані з пальця аргументи», «всюди місять прості аналітичні помилки», «дарма трата коштів і часу» у американських та британських університетах. Добив останній Нобелівський лауреат з економіки, Поль Кругман, всиловивши думку, що останні 30 років макроекономіки були щонайменше непотрібними, а то й дуже шкідливими. Можливо й він не мав на увазі видатних економістів сучасності: Р.Лукаса, Р.Баро та Т.Саржа? Принаймні мені слабо віриться! Але публічна дискусія розпочалася і потрібна була гідна відповідь. І відповідь не забарилася. Від самого Роберта Лукаса! Але про це наступного разу.