http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/ Статті про ситуацію на ринку інвестування в Україні та світі. Вибір інвестиційних інструментів - аналітика. http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/6174.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/6174.html Останнім часом ціни на золото зростають, але були періоди, коли ціни падали. Наприклад, в період з 1980 по 1985 року ціни на золото на світовому ринку впали на 65%, а потім з 1985 по 1988 рр. а знову пішли вгору і зросли на 66%. Але був ще період 1995-2000 рр., коли ціни повільно і мляво знижувалися. У цей час ціни скотилися з 400 дол. до 300 дол. за тройську унцію. Якщо згадати початок нового століття, то за період з 2000 по 2005 рр. ціни на золото з 300 дол. зросли всього на 425 дол. І лише починаючи з кінця 2007 року почалося запаморочливе зростання. Fri, 25 Nov 2011 12:13:51 +0200 Ціни на золото можуть зрости до 3-5 тис. дол. Дійсно, ціни на золото можуть зрости до 3-5 тис. дол. за тройську унцію. У перерахунку на 1 грам це буде 780-1300 грн. Але, ніхто не готовий сказати, коли це відбудеться, через рік чи через десять років. Прогнозуючи ціни на майбутнє, доводиться враховувати одну дуже важливу обставину. Хоча долари США вже давно не прив'язані до золотого стандарту, але тісний взаємозв'язок між цінами на золото і курсом долара США все ж залишився. Якщо в умовах України знецінення гривні оцінюють як динаміку курсу долар/гривня, то знецінення самого долара оцінюють вартістю ціни на золото. У міру того, як уряд США друкує все більше нових грошей, і зростає ціна на золото. Динаміка цін на золото на світовому ринку, як ніщо інше показує процес знецінення долара. Тому, чим більше уряд США буде друкувати нові купюри, тим швидше можна буде побачити ціну золота на рівні 5000 дол. Але, якщо керівництво США почне стримувати емісію долара, то заповітну цифру в п'ять тисяч доларів доведеться ще довго чекати. Золото - це "тиха гавань" в умовах світової кризи Це вже давно не відповідає дійсності. Інвестиції в золото за рівнем ризику еквівалентні інвестиціям в акції або інші ризикові активи. Та обставина, що попит на золото зріс під час кризи, не має нічого спільного з надійністю золота. Просто світові спекулянти час від часу змінюють свої "улюблені іграшки". Раніше їм дуже подобалися похідні на іпотечні цінні папери, акції ІТ компаній, акції країн Південно-Східної Азії та СНД, а тепер - золото. Але, як тільки вони знайдуть нову "улюблену іграшку", вони з таким же азартом будуть продавати золото. Втім, вже частково почали. У зв'язку з тим, що на поточний момент операції з єврооблігаціями Італії, Іспанії, а особливо Греції дозволяють отримати високий дохід, міжнародні спекулянти частково розпродують золото і вкладають гроші в нові "іграшки". Тому й ціна на золото на світовому ринку на поточний момент становить 1700-1800 дол. і ніяк не може дорости до 2000 дол. за тройську унцію. Видобуток золота падає, а попит на золото з боку ювелірної продукції зростає, тому і ціни на золото зростають Це достовірна інформація. В середньому щорічно видобувається близько 2,5 тис тонн золота. При цьому в останні роки обсяги видобутку золота зростають, а не падають. У 2010 році видобуток золота в усьому світі склав 2,652 тис. тонн, що на 4% більше, ніж у 2009 році. У 2010 році ювелірна промисловість та інші сектори виробничої діяльності використовували 2,584 тис. тонн золота, що на 16% більше, ніж у 2009 році. При такому методі порівняння дійсно може здатися, що золота у світі не вистачає. Але помилка цього порівняння полягає в тому, що не враховується специфіка золота, яке не тільки видобувається з шахт, а й виробництво шляхом вторинної переробки золотого брухту. У 2010 році за рахунок переробки золотого брухту було вироблено 1,5 тис. тонн. Варто завжди пам'ятати, що у світі в обігу перебуває близько 150 тис. тонн золота, яке фактично не схильне до знищення. Тому дефіциту на золото не існує і крім того, якби не скупка золота з метою інвестування, то швидше за все в світі спостерігався б надлишок золота, а це обвалило б ціни до дуже низького рівня. При всіх успіхах ювелірної промисловості попит на її продукцію не може так швидко зростати, як попит на інші товари для населення. Уряди різних країн скуповують золото в свої золотовалютні резерви, що гарантує високу ціну Останнім часом справді помітний підвищений інтерес урядів багатьох країн, пов'язаний зі скупкою золота для своїх резервів. У золотовалютних запасах різних країн на поточний момент перебуває близько 20% всього видобутого золота на планеті. Першість тримають США, на їхніх рахунках понад 8 тис. тонн. В інших країна - менше. В Німеччині - 3,4 тис. тонн, Франція та Італія мають по 2,5 тис. тонн. Близько 3 тис. тонн золота володіє МВФ. Приблизно близько 1 тис. тонн у Швейцарії та Китаї. Решта країн мають золота менше тисячі тонн кожна. В цілому ж загальні запаси золота в золотовалютних резервах всіх країн світу оцінюються в 30 тис. тонн. Завдяки тому, що це золото зберігається в державних сховищах, це забезпечує необхідну рівновагу на світовому ринку золота. Але ніхто не може бути впевненим, що будь-яка з країн, яка володіє великими запасами золота, не вирішить розпродати частину запасів. Час від часу це відбувається. Золото - це не більше ніж один з інвестиційних активів, але при цьому на відміну від грошових знаків, золото не можна використовувати для зовнішньоекономічних операцій. Тому й доводиться урядам окремих країн, щоб погашати свої борги або закуповувати товари за кордоном, розпродавати золото зі сховищ. А це може призвести до істотного обвалу цін на золото. Падіння цін на золото на світовому ринку в кінці 80-х багато в чому було викликане розпродажем СРСР свого золотого запасу. Останнім часом попит на золото серед інвесторів постійно зростає За перші два квартали 2011 року на світовому ринку з метою інвестицій було куплено близько 660 тонн золота. Якщо порівняти з 2009 роком, то це дійсно зростання (тоді з метою інвестування було куплено близько 500 тонн золота). Але в 2010 році за перші два квартали було куплено золота з метою інвестування майже 795 тонн. На світовому ринку не існує стійкого попиту. Попит на золото дуже істотно залежить від безлічі факторів. А останнім часом, ще від багатьох суб'єктивних факторів, типу зміни уряду в окремій європейській країні або заяви поважного американського політика. Золото багато скуповують фізичні особи з метою накопичення багатства За приблизними оцінками, близько 70% всього золота, що купується населенням, припадає на країни Азії. Найголовнішими покупцями в Азії є індуси. На них припадає близько 24% всіх покупок золота в світі. Уряд Індії подумує про введення обмежень на закупівлю золота населенням, бо купуючи дорогоцінний метал, населення менше грошей розміщує в комерційних банках, що дуже негативно впливає на економіку країни в цілому. В Китаї теж останнім часом зростає попит, що пов'язано багато в чому зі специфікою економічного життя. Збільшені доходи китайців за останній час дозволили їм все більше і більше накопичувати грошей на майбутнє, а умови контролю з боку ЦК КПК, купівля золотих зливків дозволяє китайцям уникнути цього контролю. Тому не варто дивуватися, що при оцінці майбутніх цін на золото деякі аналітики велику увагу приділяють аналізу динаміки доходів і китайців та індусів, вважаючи, що якщо ці доходи будуть зростати, то, швидше за все, це буде стимулювати і попит на золото в світовому масштабі. Але, якщо доходи будуть знижуватися, це буде дуже негативним сигналом для всього світового ринку. Р.S. Не можна беззастережно стверджувати, що ціни на золото будуть тільки зростати і воно є дуже надійним і безризиковим активом. Ціни на золото можуть і зростати, але можуть і падати, а можуть вперто протягом декількох років істотно не змінюватись. При цьому золото було і є досить ризиковим активом і з ним потрібно працювати, як з ризиковим активом. Обов'язково купувати, але тільки невелику частину своїх, і бути готовим чекати роки й роки, поки ціни не зростуть до потрібного рівня. Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру За матеріалами FINANCE.UA http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/6100.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/6100.html Інвестиційна тема - одна з найбільш заяложених в інформаційному просторі - вже давно всім неабияк набридла. Здебільшого через відсутність на цій ниві хоч якихось значущих результатів. Рахунок у заявах чиновників про потреби сфер економіки, для яких є нагальними якісне оновлення та модернізація, вже давно пішов на десятки мільярдів доларів окремо і на сотні мільярдів - спільно. Реально ж залучувані в країну інвестиції залишаються мінімум на два порядки меншими. І якісного поліпшення ситуації в найближчому майбутньому, судячи з останніх "досягнень" як у зовнішньому, так і у внутрішньому просторі, годі й чекати. Tue, 08 Nov 2011 12:12:25 +0200 Українська дійсність: ракурс ззовні Головний експерт-оцінювач адекватності здійснюваної в країні макроекономічної політики, як відомо, - Міжнародний валютний фонд. Звісно, безрезультатність переговорів про відновлення фінансування під час роботи в Києві останньої місії фонду (перебувала в Україні з 25 жовтня по 4 листопада ц.р.) прогнозувати було нескладно. Та все ж таки розвінчання надій, хоч і слабких, на досягнення компромісу і позитивного рішення в переговорах розчарувало. Як і інформація про вкрай низький рівень порозуміння сторін. Особливих надій на результативність термінового візиту до Вашингтона відповідальних за цей переговорний напрям віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка і міністра фінансів Федора Ярошенка покладати теж, мабуть, не варто. Значно більш критична, ніж у попередника, позиція щодо України нинішньої першої особи МВФ Крістін Лагард вже не перший місяць відчувається і за значно жорсткішою тональністю заяв і за значно меншою готовністю фонду до тих чи інших компромісів. Значущість цих компромісів була б на порядок нижчою, якби владі вдалося досягти консенсусу і нормального взаєморозуміння зі співвітчизниками і національним бізнесом. Однак і тут, попри неабиякі зусилля або імітацію бурхливої діяльності, результати в основному розчаровують. Про те, що план задекларованих реформ поки що виконується лише наполовину, на засіданні Кабміну 2 листопада заявив президент Янукович. Із 79 законопроектів, які мали подати до парламенту, на сьогодні внесено лише 39. Як уже повідомляло DT.UA, під час останнього засідання комітету з реформ голова адміністрації президента Сергій Льовочкін розкритикував присутніх за те, що виконавча влада виконує не більше 30% розпоряджень президента і реалізує приблизно таку ж частину ініціатив. В опублікованому нещодавно черговому рейтингу умов для ведення бізнесу (Doing Business 2012) групи Світового банку Україна вкотре скотилася на кілька сходинок вниз - зі 145-го місця на 152-ге. І позаду України серед усіх держав колишнього СРСР залишився тільки Узбекистан (166-та позиція). Серед передовиків - Грузія (16-та), Латвія (21-ша), Естонія (24-та), Литва (27-ма), Казахстан - 47-й. Росія торік теж зуміла зміцнити свої позиції на чотири пункти, піднявшись на 120-те місце. Представники СБ були дипломатичними: реформи в Україні теж ідуть, але, на жаль, надто повільно. І можна, звісно, шкодувати, що чимало з ухвалених в Україні в регуляторній сфері законів виявилися не врахованими в дослідженні через запізніле набрання чинності, щось потрапило в розряд неврахованих через особливості та недосконалість методології рейтингу, а щось - у результаті упередженості та суб’єктивності оцінок місцевих експертів, які брали участь у його складанні. Так, навіть якщо не враховувати настільки неоднозначного нормативного документа, як Податковий кодекс, з поданих у 2010-2011 роках з ініціативи Держкомпідприємництва 22 законодавчих ініціатив парламент затвердив 15. Із них 11 виявилися неврахованими рейтингом. Уже проведене скасування більш як 35 тис. із чинної несусвітньої тьми (58,6 тис.) регуляторних актів теж заслуговує на всіляку похвалу. Зниження з 93 до 23 кількості дозвільних документів і процедур у галузі будівництва (час їх проходження скорочено вшестеро) теж напевно матиме ефект після повної імплементації. Значне спрощення багатьох інших процедур у сферах регуляторної політики в цілому, відкриття та ліквідації бізнесу, дозвільної системи та ліцензування, державного контролю і технічного регулювання теж певною мірою полегшить життя підприємцям. Та факт залишається фактом - для потенційних зовнішніх інвесторів, які орієнтуються на оцінки групи Світового банку, українське регуляторне середовище для підприємств легального сектора залишається однією з найбільш обтяжливих у світі. І зсередини Як, втім, і для потенційних внутрішніх приватних інвесторів, які, судячи з оцінок про перебування у тіньовому оберті близько 70-90 млрд. дол., теж могли б надати потужного імпульсу розвитку "світлої" частини економіки, зростанню бюджетних надходжень і підвищенню зайнятості. Цього року IFC (Міжнародна фінансова корпорація) провела вже третє за рахунком дослідження бізнес-середовища на основі опитування вітчизняних підприємців. Вибірка включила 1636 підприємств і 415 приватних фірм. Результати, підсумовані в звіті "Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес", свідчать, що дотримання лише трьох регуляторних процедур (у сфері дозволів, перевірок і технічного регулювання) обійшлося приватному сектору України торік вцілому мінімум у 7,2 млрд. грн. Висновки дослідження свідчать, що регуляторні процедури останнім часом все ж таки істотно спрощуються. Так, скорочується кількість необхідних дозволів і час на їх отримання, при цьому дедалі частіше застосовується принцип мовчазної згоди у цій сфері. Однак, попри це, дозвільна система залишається занадто обтяжливою і обійшлася українському бізнесу мінімум у 1,8 млрд. грн. Окрім того, регуляторна реформа серйозно буксує через неналежне виконання законів та їх надто повільну імплементацію. На процедури технічного регулювання українські підприємства витратили торік 2,2 млрд. грн. Перевірки ж наглядових і контролюючих органів, за підрахунками IFC, 2010 року обійшлися вітчизняному бізнесу в 3,2 млрд. грн. Хоча б раз на рік перевіряльники приходять до трьох чвертей (74%) підприємств, а тривалість перевірок (у середньому 14 днів) залишається надто високою порівняно з більшістю сусідів (у Грузії - шість, Білорусі - дев’ять, Узбекистані - десять днів). Треба сказати, що частота перевірок усе ж таки поступово знижується - їх середньорічна кількість на одному підприємстві торік становила 4,5 порівняно з 5,5 у 2008-му, 6,5 - у 2006-му, 9 - у 2004-му. При цьому найбільш активними контролюючими органами залишаються податкова служба (перевірила торік 46% підприємств), пожежний нагляд (39%) та санепідемстанція (29%). Ця ж "чудова" трійка опинилася і в першій п’ятірці структур, які найчастіше приходять до підприємців із перевірками. Санепідемстанція приходить на середньостатистичну фірму в середньому 2,4 разу на рік, Держкомветмедицини - 2,4, пожежний нагляд - 1,9, податкові органи - 1,9 і Держспоживстандарт - 1,4 разу. Дії податківців (причому далеко не завжди в рамках і відповідно до норм Податкового кодексу) є і одним із головних чинників, які змушують приватних підприємців іти в тінь. Заяви, що таких виявилося як мінімум третина, можуть бути спростовані офіційною статистикою податкових служб, але від цього реальна ситуація все одно не покращиться. Висновки: нове повторення багаторазово пройденого Напевно, мало для кого секрет, що одним із головних завдань ініційованих в останні півтора року в Україні податкових і регуляторних нововведень була спроба змусити напівлегально працюючих СПДшників перейти на більш цивілізовану та прозору форму існування малих підприємств шляхом створення повноцінних юридичних осіб. На це були спрямовані і заборонні податкові нововведення для єдиноподатників, та ініційована ревізія регуляторного середовища разом із податковими послабленнями для новостворюваних фірм. Однак виявилося, що жити за законом в Україні все ще занадто складно, тому й розпочався масовий перехід підприємців на нелегальне або напівлегальне становище. А відбувається так із цілої низки причин. По-перше, недосконалість і суперечливість самого регуляторного та фіскального поля роблять практично нереальним повне виконання багатьох закладених у ньому норм. Тим більше що чимало з нормативних актів саме з цією метою (складності виконання) і створювалися. А як ви накажете уповноваженому посадовцю жити і годувати сім’ю при зарплаті, орієнтованій на прожитковий мінімум, яка до реальних життєвих стандартів далеко не дотягує? От і виходить, що на всі претензії та вимоги пожежників, санепідемстанції, митників та безлічі інших підприємницьких наглядачів їм простіше відповідати, так би мовити, неформально, значно заощаджуючи при цьому сили, нерви, час і кошти. Тих, хто висунувся і протестує, система кругової чиновницько-владної поруки швидко ламає і нагинає до потрібного стану. І треба сказати, що хабарно-відкатна система поборів у багатьох найбільш привабливих "галузях" (на митниці і в МВС, податковій і багатьох інших контролюючих і правоохоронних органах) набула дуже стрункої централізованості та системності значно раніше від офіційної вертикалі влади. Тотальна і всепроникна корупція (що теж сотні тисяч разів говорено) - проблема номер один Української держави. І без її розв’язання завдання переходу з розряду бананових республік у категорію повноцінних членів європейської чи іншої цивілізованої спільноти не вирішуване в принципі. Згідно з висновками IFC, корупція залишається невіддільною ознакою українського бізнес-середовища. Так, якщо 2008 року у використанні неофіційних способів вирішення питань з держорганами зізналися 35% опитаних підприємств, то 2010-го - вже 45%. Якщо 2008-го подарунки держслужбовцям, чиї рішення могли вплинути на їх діяльність, доводилося дарувати кожному п’ятому (20%), то 2010 року - кожному четвертому (25%) підприємству. Середня частка доходів підприємств, витрачених на корупцію 2008-го, становила 6%, 2010-го - вже 10%. Однак і ці оцінки можуть виявитися серйозно заниженими (у потуранні корупції ми не любимо зізнаватися), хоча кожному, напевно, доводилося це робити тією чи іншою мірою. Про верховенство права сказано теж незліченну кількість разів, але закон і досі не тільки як дишель використовується, а й застосовується дуже вибірково. Законами нехтують усі, починаючи від гаранта Конституції та суддів і закінчуючи останнім дрібним крамарем. На жаль, і самі закони дуже часто з його порушенням створюються - в обхід законодавцями необхідних регламентів і процедур. І, нарешті, одна зі "свіженьких", але вже дуже чітко окреслених тенденцій. Надійні гарантії захисту прав власності в Україні останнім часом можуть бути забезпечені (як для олігарха, так і для невеликого підприємця в якійсь глушині) лише за умови передачі контрольного або блокуючого пакета прав власності в руки найбільш впливових користувачів владної вертикалі або їх уповноважених представників практично на всіх її рівнях. Перефразовуючи добре відомий рекламний слоган: якщо ви володієте хоч скількись успішним бізнесом - ми вже прийшли до вас. І якщо в тіні чи підпіллі ще є (хоча й марна) надія сховатися, то у легального бізнесу шанси навіть теоретично незначні. Запитання - навіщо тоді задумувати і створювати, мучитися, піднімати і плекати своє бізнес-дітище, коли його потім, якщо воно виживе і виросте, все одно заберуть? За матеріалами Дзеркало Тижня http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/6027.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/6027.html Сьогодні більшість українців не мають чіткого фінансового плану. Ми витрачаємо дуже багато часу, щоб спланувати різноманітні аспекти нашого життя, такі як кар'єра, шлюб і виховання дітей, але більшість з нас не здатні створити найпростіший план для досягнення фінансових цілей. Fri, 21 Oct 2011 16:01:34 +0300 Хочете машину? Або більшу квартиру? Якщо ви припинили гадати про те, наскільки здійсненними є ваші фінансові цілі і врешті вирішили діяти, ми зможемо вам допомогти. У цій статті ми забезпечимо вас покроковим керівництвом для досягнення фінансового успіху. Крок 1. Порадьтеся з сім'єю Більшість подружжя воліють не спілкуватися один з одним про свої фінансові цілі. Однак перш ніж, засукавши рукава, приступити до розрахунків, варто поговорити зі своєю половиною про ваше фінансове майбутнє. Як мінімум необхідно обговорити цілі, цінності і той спосіб життя, який ви хочете підтримувати. Візьміть два листочки паперу, і нехай кожний з вас напише про своє бачення фінансових цілей. Потім порівняйте результати. Це буде хорошим стартом. Крок 2. Опишіть своє поточне становище Ще до того моменту, як ви почнете хвилюватися про те, чого ви хочете досягти, ви повинні зрозуміти, де ж ви в даний момент. На цьому етапі треба скласти короткий звіт про власний капітал, який необхідний для чесного визначення вашого рівня достатку. Зробити це можна, просто підрахувавши вартість своїх активів (те, чим ви володієте) і пасивів (те, що ви заборгували). Після того як ви віднімете пасиви з активів, отримаєте ту суму, яка символізує ваш капітал. Звіт про власний капітал - важливий інструмент, за яким можна проаналізувати, як буде змінюватися ваш достаток в майбутньому. Наприклад, якщо капітал має тенденцію до зниження, то таким чином ви знижуєте свій достаток і віддаляєтеся від досягнення своїх цілей. Якщо він підвищується, ви перебуваєте на шляху до збагачення і досягнення поставлених фінансових цілей. Крок 3. Відстежуйте свої витрати Ключем до створення сильного фінансового плану є розуміння того, скільки в даний момент ви витрачаєте, а скільки відкладаєте у вигляді заощаджень. У середовищі фахівців з особистих фінансів цей процес називається відстеженням грошових потоків. Він дає можливість отримати якийсь довірчий інструмент контролю, який полегшить впровадження маленьких чи великих фінансових змін у ваше життя. Люди бояться аналізувати свої витрати. Але не відкладайте цей важливий процес в довгий ящик. Управління грошовими потоками дасть вам ключ до контролю власних фінансів. Воно надасть вам відмінне розуміння тих інструментів, які створюють довгострокову вартість. Особисто веду записи в електронній таблиці Excel, тому що це допомагає мені своєчасно реагувати, якщо витрати виходять з-під контролю. Це не завжди просто, але це працює. Важливою особливістю цього завдання є визначення того, як ви закінчуєте свій фінансовий місяць або квартал: з надлишком грошей чи з їх дефіцитом. Надлишок означає, що ви живете за коштами, а дефіцит - що ви витрачаєте більше, ніж заробляєте. У випадку з дефіцитом вам необхідно скоротити витрати або збільшити дохід, щоб досягти раніше позначених фінансових цілей. Що зазвичай виходить, коли люди починають відстежувати свої витрати? Вони переживають шок. Тому що, наприклад, якщо сім'я складається з двох осіб, у яких є і кредитні, і дебетові картки, дуже складно побачити повну картину, якщо не розписати її в електронній таблиці. Подібний підхід робить можливим побудову правильної системи обліку фінансів вашого домашнього господарства. Крок 4. Скоректуйте видаткову частину Придивіться: можливо, ваші витрати виявилися вищими від доходів? Якщо це так, то ви живете не по кишені. Вам необхідно скоротити видаткову частину до того прийнятного показника, який не буде призводити до збільшення кредитного навантаження. Це не означає, що ви повинні карати або обмежувати себе в чомусь. Якщо ви вирішите обмежити себе в їжі і харчуватися чотири рази на тиждень гречкою, щоб купити через 10 років квартиру в Києві, це тільки ваш вибір. Варто лише бути чесним із самим собою у відповіді на питання: чому, роблячи це, ви так і не досягаєте поставлених цілей. Один мій приятель зумів заощадити близько 40 тис. гривень на щорічну відпустку з сім'єю, просто використовуючи кілька довгих уїк-ендів (травневі свята і День незалежності), які вони провели в автоподорожі по Україні. Задоволення було стільки ж, а от витрати - на порядок нижчі. Якщо за підсумками коригування видатків ви вийшли в плюс, це дуже добре. Тепер ви можете без зволікання приступити до розподілу грошей на досягнення різних фінансових цілей. Крок 5. Визначте свої цілі в житті Фінансові цілі самі по собі не виникають. Вони - логічний наслідок ваших відповідей на запитання: де ви хочете бути через 5, 10 і 20 років, де ви хочете жити після виходу на пенсію і коли ви плануєте припинити працювати. Один з підходів - постаратися візуалізувати, яким саме буде ваше життя через 10 років, якщо все піде саме так, як ви задумали. Частина людей, коли намагаються уявити майбутнє, бачать себе в будинку за 10 млн доларів де-небудь в елітному котеджному містечку під Києвом. У той же час очікування більшості є більш реалістичними - наприклад, це підтримка поточного якості життя після виходу на пенсію, що могло б захистити від фінансових катастроф і дати свободу робити те, що подобається, проводити більше часу з сім'єю і друзями. Подумайте про те життя, яким б ви хотіли жити в майбутньому, і як треба його організувати сьогодні, щоб цього досягти. Основне ваше завдання - структурувати фінанси. Крок 6. Розробіть стратегію Як тільки ви зрозумієте, куди йти, вам буде необхідний план, як туди добратися. Звичайний шлях - витрачати менше, ніж ви заробляєте, і інвестувати залишок грошей. Варто бути обережним - якщо ви визначили для себе адекватні фінансові цілі, але в даний момент у вас є якісь борги, необхідно розібратися з ними, перш ніж почати інвестувати в майбутнє. Консультанти в сфері особистих фінансів настійно радять працювати над погашенням боргів, навіть якщо вони були взяті під цілком прийнятні відсоткові ставки, а сам позичальник не є класичним марнотратом. Думайте про інвестування після того, як погасите всі свої борги. Крок 7. Скоротіть податки Щоб знизити податкове навантаження на доходи вашого інвестиційного портфеля, варто зрозуміти, яким чином система оподаткування доходів загрожує різними джерелами інвестиційного доходу. Наприклад, виплати за облігаціями і дивідендний дохід всередині України оподатковуються за певними ставками податків, а дохід за депозитами взагалі звільнений від будь-яких податкових зобов'язань. У свою чергу, дохід, який ви можете отримувати з-за кордону внаслідок інвестування в цінні папери або валюти інших країн, зазвичай декларується за стандартною ставкою ПДФО. Крок 8. Створіть інвестиційну політику Кожен професійний фінансовий план включає особливу інвестиційну політику, яка рекомендує прийнятний портфель вкладень в залежності від толерантності до ризику і фінансових цілей. Крім цього, вона складається з низки правил, які роблять вас більш дисциплінованим інвестором. Політика допомагає вам дотримуватися планів і уникати спокуси змінити курс навіть у разі волатильності ринків. Чим довший ваш часовий горизонт і вища толерантність до ризику, тим більшою буде частка інвестицій в акції (шляхом прямого придбання або вкладень у ПІФи). Якщо ви вже недалекі від виходу на пенсію і для вас важливий стабільний дохід у сукупності з гарантіями безпеки, портфель головним чином має складатися з банківських депозитів. Частину депозитів у цьому випадку краще диверсифікувати за рахунок іноземної валюти і золота, щоб забезпечити мінімальний захист від інфляції. В інвестиційній політиці зазвичай чітко наводять очікувану річну прибутковість вашого інвестиційного портфеля. Для України це, як правило, близько 10-12%. Крок 9. Складіть заповіт Кожна доросла людина, яка має якісь активи, сім'ю, дітей, повинен мати заповіт. Чіткий і актуальний заповіт - це єдина гарантія, що ваші активи будуть розподілені відповідно до ваших побажань. Якщо у вас немає заповіту, ви віддаєте законодавству можливість "розрулювати" ці питання замість вас. Крок 10. Напишіть фінансовий план Типовий фінансовий план має п'ять основних частин. Перша частина містить опис того, де ви перебуваєте в даний момент, яка ваша поточна ситуація. У другій описуються ваші основні фінансові цілі або те, де ви хотіли б опинитися в майбутньому. Третя частина - це просто звіт про власний капітал. Четверта складається зі списку кроків, які необхідно зробити для досягнення цілей. Вона складається з доходів і витрат, огляду страхових продуктів, які ви використовуєте, розділу пенсійного планування і розділу з нерухомості. І остання, п'ята частина - це ваша інвестиційна політика, яка розповідає, як і куди інвестувати ваші гроші. Безумовно, саме по собі складання фінансового плану - лише частина роботи, адже вам необхідно чітко слідувати задуманому. У той же час ви неодмінно відчуєте, що в процесі зведення воєдино плану змінилися деякі ваші уподобання щодо витрат та інвестицій. Щоб залишатися в курсі справ, вам варто хоча б раз на рік переглядати та оновлювати фінансовий план. Найкраще робити це напередодні якихось великих подій, наприклад економічної кризи, весілля або пошуку нової роботи. Гроші та сімейні фінанси насправді не такі вже й страшні речі, коли ви починаєте ними займатися. Як тільки ви по-справжньому будете залучені в процес управління своїм фінансовим планом, він стане основою вашого емоційного і фінансового благополуччя. За матеріалами Банки.ua http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5879.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5879.html У проект державного бюджету України на 2012 рік, затвердженого 14 вересня Кабінетом міністрів, уряд заклав ціну на російський газ по $415, інфляцію на рівні 7,9% і курс гривні в 8 грн/долар. Фокус.ua представляє 12 основних показників проекту Держбюджету-2012 Thu, 15 Sep 2011 11:51:01 +0300 1. Скорочення дефіциту. Проект Держбюджету передбачає скорочення дефіциту з 4,6% ВВП в 2011 році до 2,5% ВВП. Документ побудований на прогнозі зростання ВВП 5,5%, інфляції 7,9% і курсу гривні на рівні 8 грн/$1. У Нацбанку вже погодилися, що макроекономічна основа проекту досить реалістична. 2. Зростання доходів і витрат. Проект передбачає зростання доходів на 12,5% до 334 мільярдів гривень. Також заплановано зростання витрат до 373,1 мільярдів гривень. У Міністерстві фінансів очікують, що податкові надходження в бюджет складуть 288,6 млрд. грн, що на 14,2% вище за план 2011 року. Проте їх частка у ВВП знизиться на 0,4 відсоткового пункту - до 19,2%. 3. Докапіталізація Нафтогазу. Кабмін планує в 2012 році направити 12 мільярдів гривень на докапіталізацію НАК "Нафтогаз України" за рахунок облігацій внутрішньої державної позики. Кошти будуть направлені на фінансування різниці в ціні закупівлі "Нафтогазом" імпортного газу і його продажу підприємствам комунальної енергетики. 4. Стабільні тарифи на газ для населення. Уряд України у переговорах з Міжнародним валютним фондом відстоює збереження цін на газ для населення на поточному рівні. У Кабміні заклали в проект Держбюджету на 2012 рік погашення різниці в ціні. 5. Подорожчання російського газу. Проект державного бюджету на 2012 рік передбачає ціну імпортованого природного газу розміром $414-416 за 1 тисячу кубометрів. Як відомо, ціна російського газу в першому кварталі 2011 року зросла до 264 доларів за 1 тис. куб. м. За даними прем'єр-міністра України Миколи Азарова, ціна газу для України до четвертого кварталу 2011 року досягне 388 дол за 1 тис. куб. м. 6. Відшкодування ПДВ. Проект Держбюджету передбачає відшкодування ПДВ розміром 45,8 мільярдів гривень. Цього року планується відшкодування ПДВ на суму понад 40 мільярдів гривень. 7. Приватизація на мільярди. Уряд планує в 2012 році отримати від приватизації 10 мільярдів гривень. Відповідний показник закладено в проекті Держбюджету на 2012 рік. 8. Підвищення зарплат. Спільно з профспілками чиновники ухвалили рішення про підвищення з грудня 2012 прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 14% - до 1098,1 гривень. Крім того, в бюджеті створені резерви для впровадження нових розмірів мінімальної заробітної плати та підвищення окладів працівникам бюджетних установ. Йдеться про 16,2 мільярдів гривень. 9. Урізування фінансування чиновників. Відповідно до проекту бюджету, витрати на утримання Кабінету міністрів України будуть скорочені більш ніж на 50%. Також будуть скорочені витрати на утримання Верховної Ради і адміністрації президента України. 10. Молодіжне будівництво. Проектом бюджету передбачено виділення 250 мільйонів гривень на молодіжне будівництво. За такого фінансування держава має можливість збільшити попит на будівництво житла, вважають у Кабміні. Крім того, на реформування житлово-комунальної сфери буде виділено 1,7 млрд. гривень. 11. Капітал на медицину і освіту. Проект державного бюджету України передбачає збільшення витрат на освіту та охорону здоров'я. Зокрема, наступного року зростуть витрати бюджету: на освіту на 12,2 млрд. грн і складуть 92,6 млрд. грн; на охорону здоров'я на 6,9 млрд. грн і складуть 53 млрд. гривень. Також бюджетом передбачено видатки на реалізацію національного проекту "Нове життя" - нова якість охорони материнства і дитинства" - 110 млн. грн. 12. Євро-2012. Для завершення підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в 2012 році в проекті Держбюджету на наступний рік передбачено 7,4 млрд. грн. За матеріалами Фокус http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5794.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5794.html 24 серпня Україна святкувала своє 20-річчя. Події, що відбувалися на ювілеї, продемонстрували, що за весь час незалежності політична нація так і не сформувалась. Українці віддали перевагу концертам та відпочинку на морі і дачах пишним святкуванням чи політичним баталіям. Fri, 26 Aug 2011 11:48:34 +0300 Самі по собі Ювілейний День незалежності країна відзначила без військового параду. Влада пояснила, що скасування параду було покликане бажанням заощадити гроші. І в той же час виділила гроші на будівництво вертолітних майданчиків для президента. Але дивно навіть не це. А те, наскільки спокійно звістку про скасування параду сприйняло саме українське суспільство. Для порівняння, парад на День перемоги в Росії щорічно викликає бурю суперечок. Так, на останньому параді поведінка президента РФ Дмитра Медведєва (він приймав парад сидячи) розгнівала громадян. В Україні ж складається враження, що День незалежності - одне з "рядових" свят. Втім, як показують соціологічні опитування, багато громадян нашої країни цей день і святом навіть не вважають. Так, згідно з опитуванням, проведеним Центром Разумкова, 24 серпня святом не вважає 49,8% українців! І лише 37,4% впевнені - День незалежності - "червоний" день календаря... Та й розуміння того, чим же має бути свято, у влади, опозиції і народу досить сильно відрізняється. Влада вирішила багато не мудрувати і практично повторила сценарій святкування Дня незалежності при президенті Вікторі Ющенку. Були все ті ж вінки до пам'ятників Михайлу Грушевському і Тарасу Шевченку, і звичний молебень за Україну. Тільки, очевидно, з огляду на віросповідання президента, молилися тільки православні і в іншому місці - Києво-Печерській Лаврі. Потім були святкові заходи біля пам'ятника князю Володимиру. А ввечері на Майдані Незалежності влаштували святковий концерт. На Хрещатику встановили 4 сцени і 10 ігрових локацій. Тут і український "соловейко" Софія Ротару, і ті групи, які свого часу "з Україною в серці" підтримали Юлію Тимошенко. Що змусило їх взяти участь в таких заходах? Вони ж напевно знали, що центр столиці перекритий не тільки через святкування, а й для того, щоб перешкодити проведенню акції протесту опозиції (яка багатьма сприймалася як акція підтримки все тієї ж Тимошенко)... Опозиція, у свою чергу, пророкувала мало не революцію, теж нічого нового не вигадала. У програмі "святкування": бійки з міліцією та покладання квітів до тих самих пам'ятників, що і президент. І, звичайно, пафосні промови. "Не буде в незалежній Україні парламентів, де сидить однорукий "смотрящий", а депутати натискають на 10 кнопок, граючи в піаніно. Не буде мерів ні космонавтів, ні доп, ні геп", - кричав на мітингу народний депутат Анатолій Гриценко. "27 квітня нас було 4 тисячі, а зараз - 15 тисяч", - говорив Гриценко. Здавалося б, ці самі "15 тисяч" могли б, "просочившись" (згідно з рекомендаціями лідерів мітингу) на концерт, істотно зіпсувати гарну телекартинку. Але яка така Україна, яка політична боротьба, коли співає Ротару або Потап з Настею? У результаті, концерт на Майдані нагадував сотні таких же концертів, що проводяться то в День Києва, то в честь чергового свята, то на честь популярної комп'ютерної гри. Протестів і криків на Майдані не було. Було багато пива і "слабоалкоголки". Мешканці та гості столиці продемонстрували: День незалежності - не особливий день, а лише привід відпочити. А до формування єдиної політичної нації "українцям" ще далеко. Держава без народу Після подій 2004-го року і політики, і журналісти, і діячі культури навперебій почали запевняти: ми спостерігаємо народження єдиної політичної нації - українців. Проте на дворі 2011 рік, а красномовні результати соцопитувань говорять самі за себе. Виявилося, що у громадян України катастрофічно мало того, що б їх об'єднувало. Історія, мова - одвічно болючі теми. Навіть такі нейтральні символи, як український прапор і герб, і ті змушують українських громадян битися один з одним. Найяскравішим символом стану справ у державі є святкування Дня прапора 23 серпня у Харкові. Там, серед інших міст, проходила акція "Прапор об'єднує". На якій і Партія регіонів, і Українська народна партія розтягнули по своєму прапору України. В результаті - бійка і один порваний прапор розміром 45 на 30 метрів, який, до речі, пошила вдова шахтаря. І сміх, і гріх. На цьому пригоди з державною символікою не закінчилися. Група FEMEN в день незалежності вирішила помститися за "вандалізм і мародерство наших недогетьманів, їх байдужість до суверенності України і ненависть до багатостраждального народу", викосив газон у вигляді герба України напроти будівлі Кабінету міністрів. Чи треба говорити, що в будь-який інший цивілізованій країні за таке ставлення до державної символіки "світить" доволі серйозний штраф. І це в кращому випадку. Француз чи британець, будь він хоч тисячу разів не згоден з політикою рідного уряду, не додумається до "світлої думки" спалити або розірвати національний прапор. Повага до національної символіки часто викликає і повагу до спільної історії. У тих же США є прекрасні музеї і меморіали, присвячені воїнам Конфедерації. У Франції під Тріумфальною аркою в Парижі, де палає вічний вогонь, є меморіальна табличка пам'яті тих солдатів, які загинули в Алжирській війні 1954-1962 років. І незважаючи на те, що зараз у Франції живе досить багато тих, з ким воювали загиблі французькі солдати, ніхто не додумався осквернити цю табличку. А тих, хто осквернив Вічний вогонь - всього двоє, один з них пізніше повісився у своїй майстерні. Повага інших неможлива без поваги самого себе. Чи можуть поважати себе ті, хто б'є людей похилого віку, які вийшли відстояти сквер для своїх онуків? А ті, хто, маючи всі повноваження зупинити такі події, мовчки спостерігає? Чи має повагу до себе та людина, яка після того, як влада на тлі подорожчання всього і вся йде на "святковий концерт"? Чи має повагу до себе студент, який стоїть на мітингу на підтримку чинного уряду, який охороняє міліція, після того, як у тій же міліції вбили Ігоря Індила? І, нарешті, чи має повагу до себе та людина, яка йде під прапорами "опозиції", яка свого часу вчинила з рядовим українцем так, як чинить нинішня влада? "Відмазувати" від тюрми "мажорів", які вбивають пересічних українців, почали не при Януковичі. Бити у відділеннях міліції теж почали не при Януковичі. Врешті, рейдерські захоплення підприємств, приміщень бібліотек, знесення скверів тощо теж почалися не з 2010 року. Після всього цього не дивні події 9-го травня у Львові, заклики протиборчих сторін відокремити або Донбас з Кримом, або Західну Україну. За минулі 20 років на території під назвою "Україна" так і не сформувалося те, що робить її країною - єдиний народ, українська політична нація. І якщо француз, будь він арабом, чорношкірим, нащадком італійських мігрантів, все одно на питання про те, хто він, гордо відповість - "француз", то громадянин України згадає в першу чергу про свою етнічну приналежність - не виключено - при першому ж зручному випадку змінить своє громадянство. За 20-річчя існування незалежної України в ній не з'явилося найголовнішого - народу. І це сумний підсумок нещодавнього ювілею. За матеріалами Подробности http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5749.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5749.html Спроба вивести з гри найбільш впливові фігури в правлінні виробника марганцевої руди та феросплавів "ОМ Holdings Ltd." стала черговим епізодом у боротьбі співвласника "Приватбанку" Геннадія Боголюбова за контроль над цією компанією. Попередні дії дніпропетровського підприємця виявилися безуспішними - незважаючи на багатий досвід участі "Привату" в корпоративних конфліктах. Tue, 16 Aug 2011 12:44:50 +0300 Нагадаємо, що пакет 11,38% акцій "ОМ Holdings" Г.Боголюбов придбав ще в 2008 році і ця угода була сприйнята існуючими власниками як спроба недружнього поглинання. Подальші дії нового міноритарного акціонера підтвердили правильність цієї оцінки. Так, офшорна компанія "Stratford Sun Ltd.", на яку були зареєстровані акції, що належать Г.Боголюбову, спробувала збільшити частку в статутному фонді "ОМ Holdings" до 25%, претендуючи при цьому на 33% місць у її раді директорів. Але збори акціонерів компанії встигли внести до свого статуту зміни, які перекреслили ці плани. Очевидно, що такий розвиток подій був для співвласника групи "Приват" неприємною несподіванкою - адже в "ОМ Holdings" немає великого мажоритарного акціонера, який володіє контрольним пакетом. А "розчавити" дрібних власників і нав'язати їм свій диктат спочатку здавалося завданням з розряду "простіше простого". Але власники "ОМ Holdings", сінгапурські інвестори, проявили дивовижну згуртованість і виступили проти дніпропетровського агресора єдиним фронтом. Більше того, діючи з типово азіатською витонченістю, вони через деякий час змусили захищатися самого Г.Боголюбова. Спочатку в травні 2010 року вони висунули зустрічну пропозицію про придбання частки в австралійській гірничорудній компанії "Consolidated Minerals", власником якої є підприємець із Дніпропетровська. Той погодився на угоду у вигляді обміну, що дозволяє отримати акції "ОМ Holdings" на величину вартості ConsMin, основним активом якої є рудник Woodie Woodie на заході Австралії з річною продуктивністю 1 млн тонн марганцевої руди. В рамках переговорів про можливість злиття сторони в червні 2010 року навіть уклали угоду про конфіденційність. Вона дозволила сінгапурським бізнесменам отримати детальну інформацію про діяльність ConsMin, яка перестала бути публічною з 2006 року, після її придбання Г.Боголюбовим. Також вони виграли час для підготовки відповідних дій. На те, що "ОМ Holdings" на чолі з головою правління Лоу Нгі Тонгом не має наміру об'єднуватися, вказує той факт, що термін угоди про конфіденційність закінчився 1 січня 2011 року, а ніяких подальших кроків до операції з купівлі-продажу ConsMin так і не було зроблено. Зате у квітні нинішнього року збори власників "ОМ Holdings" схвалили додаткову емісію акцій з розміщенням на Гонконгській фондовій біржі. У разі реалізації цього рішення компанія отримала б додатково 406-498 млн дол. (в залежності від ціни розміщення) на розвиток нових проектів, насамперед у Південній Африці, де в 2010 році була придбана частка в копальні Tshipi Borwa. Заодно приблизно вдвічі зменшилася б частка ConsMin в акціонерному капіталі, убезпечивши таким чином інших власників "ОМ Holdings" від домагань "Привату". Але Г.Боголюбову вдалося заблокувати небажаний для нього сценарій, оскарживши рішення акціонерів "ОМ Holdings" у федеральному суді Австралії. Втім, "ОМ Holdings" заявила про намір все ж провести розміщення на Гонконзькій біржі після закінчення судових розглядів у Сіднеї. А зараз сторони відновили статус-кво, при якому вплив "Привату" на прийняття стратегічних рішень в рамках компанії зведено до нуля. Це підтверджується низкою кроків, що були зроблені за останній час керівництвом "ОМ Holdings" і викликали різку критику з боку ConsMin. Крім згаданої купівлі 26% частки в "Ntsimbintle Mining Ltd.", якій належить 50,1% акцій в проекті "Tshipi Borwa", це придбання 16% акцій "Northern Iron Ltd.", Основним активом якої є залізорудна шахта "Сюдварангер" на півночі Норвегії. Також в 2010 р. "ОМ Holdings" купила 11% акцій "Show River Resources Ltd.", яка займається геологічним вивченням родовищ марганцевої руди в Західній Австралії і Гані, пошуком золота й залізної руди у Швеції та Норвегії. На ці придбання було витрачено 165,3 млн дол. (у тому числі 90 млн дол. залучено у вигляді кредиту), тому невдоволення Г.Боголюбова в даному випадку легко зрозуміти. Адже вкладати кошти, які обчислюються сотнями мільйонів доларів, у розширення бізнесу він і його давній партнер Ігор Коломойський якось не звикли. Не секрет, що філософія управління активами у "Привату" в переважній більшості випадків базується на моделі соковижималки. Вона передбачає використання існуючих можливостей компанії аж до повного матеріального зносу основних фондів, без будь-яких інвестицій у розвиток. Підтвердження цьому - ситуація на Дрогобицькому і Надвірнянському НПЗ, які кілька років перебувають під загрозою закриття через невідповідність пального, що на них випускається, європейським стандартам. Тим не менш "Приват" так і не вклав кошти в модернізацію, що дозволяє поліпшити якість пального, а заодно збільшити глибину переробки нафтової сировини. Можна згадати і Алапаєвський металургійний завод в Російській Федерації, який акціонери "Привату" купили в 2004 році, а вже в 2005 закрили і відтоді так і не запустили - аж до продажу в лютому нинішнього року нового власника. Треба відзначити і ПАТ "Укрнафта", яка кілька років перебуває під операційним контролем "Привату". Компанія скорочує видобуток нафти через поступове вибування виснажених свердловин - за відсутності інвестицій у пошуково-геологічні роботи, необхідні для підтримки виробничих показників. Так, якщо в 2008 році зменшення було незначним, на 3,3% до попереднього періоду, то вже в 2009 - на 7,6% і далі в 2010 - на 12%, тобто падіння йде по наростаючій. Незважаючи на це, компанія, в якій структурам "Привату" належить близько 43% акцій, у січні-червні нинішнього року не подала жодної заявки на отримання ліцензій для розробки нових перспективних ділянок, за даними Державної служби геології і надр України. А тут сінгапурські бізнесмени з "ОМ Holdings" говорять про плани інвестувати величезні кошти в пошук нових родовищ марганцевих руд в Австралії та Африці. Зокрема, в поточному році оголошено про наміри істотно збільшити розвідані запаси на західноавстралійському руднику Bootu Creek і на Tshipi Borwa. Звичайно ж, така стратегія викликала неприховане роздратування у дніпропетровських міноритаріїв. Інша річ, що їхнє невдоволення ніяк не позначається на діяльності "ОМ Holdings". Такої думки дотримуються і фінансові гравці. Так, вони відзначають наявність корпоративного конфлікту всередині компанії, але не очікують якихось серйозних змін в результаті зазіхань на операційний контроль з боку Г.Боголюбова. Так, після зборів акціонерів, які 20 квітня затвердили рішення про подвійний лістинг (тобто розміщення додемісії акцій на Гонконзькій фондовій біржі), вартість цінних паперів "ОМ Holdings" на початок травня на Австралійській фондовій біржі впала всього на 0,23 AUD, або на 16%. Опубліковані результати за II квартал також свідчать про правильність стратегії, обраної пулом сінгапурських співвласників "ОМ Holdings". Наприклад, у квітні-червні видобуток марганцевої руди на проекті Bootu Creek зріс на 46% до аналогічного періоду 2010 року, до 265,54 тис. тонн. При цьому відвантаження руди склало 260,75 тис. тонн. Збереження такої динаміки на Bootu Creek дозволить компанії в поточному році впевнено переступити межу в 1 млн тонн руди. Нагадаємо, що в 2010 там було видобуто 920 тис. тонн. Крім того, на феросплавному заводі Qinzhou в Китаї, який належить "ОМ Holdings", в II кварталі збільшено випуск феромарганцю на 30% до аналогічного періоду минулого року, до 21,36 тис. тонн, а також марганцевого агломерату на 16%, до 67,9 тис. тонн. Коментуючи досягнуті показники, головний виконавчий директор "ОМ Holdings" Пітер Тот підкреслив, що завод Qinzhou знаходиться на шляху до досягнення мети - отримати в 2011 році 60 тис. тонн феромарганцю і 240 тис. тонн марганцевого агломерату. Ці дані повністю спростовують твердження Г.Боголюбова про неефективність менеджменту компанії, нібито нездатного принести прибуток своїм акціонерам. Таким чином, шанси "Привату" на зміщення Лоу Нгі Тонга і незалежного директора Тан Пенг Чина можна вважати близькими до нуля. Старший аналітик компанії "Astrum Investment Management" Юрій Рижков у коментарі МінПрому зазначив, що пакет у 11,38% акцій не дає міноритарію права на прийняття рішень про призначення або звільнення членів ради директорів компанії. На його думку, Г.Боголюбов може замінити Лоу Нгі Тонга і Тан Пенг Чина лише у випадку, якщо отримає підтримку інших членів ради директорів. Експерт нагадав про схожу конфліктну ситуацію, яка виникла в 2009 році у зв'язку зі спробою структур "Привату", що володіли на той момент понад 10% акцій, ввести двох своїх представників у раду директорів швейцарської гірничорудної компанії "Ferrexpo AG". Тоді більшістю голосів ініціатива "Привату" була заблокована, а основний акціонер Костянтин Жеваго запропонував І.Коломойському і Г.Боголюбову продати свою частку в "Ferrexpо", якщо їх не влаштовує політика компанії та її результати. Між тим сінгапурські власники "ОМ Holdings" готують дніпропетровському підприємцю новий удар. Вони заявили про намір провести реструктуризацію холдингу і виділити в окрему компанію гірничорудний і феросплавний бізнес. У такому випадку Г.Боголюбов ризикує залишитися частковим співвласником лише трейдерської компанії "ОМ Materials", зареєстрованої в Папуа - Новій Гвінеї. За матеріалами МінПром http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5734.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5734.html Банки можуть зазнати багатомільйонних збитків у разі схвалення Верховною Радою законопроекту № 9045 про скасування комісійних зборів за послуги банківських автоматів. Учасники ринку незадоволені ініціативою депутата Андрія Шевченка, яка може призвести до подорожчання інших банківських продуктів. А в гіршому випадку - до повного зникнення мереж банкоматів через нерентабельність. При цьому парламентарії-колеги пана Шевченка також виступили проти цього документа, побоюючись, що на тлі передвиборної гонки проект можуть схвалити у зв'язку з його привабливістю для виборців. Fri, 12 Aug 2011 09:55:50 +0300 Законопроект № 9045 (від 05.08.2011) "Про внесення змін до закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає доповнення ст. 55 новим абзацом такого змісту: "банкам забороняється вилучати з клієнтів комісійну винагороду при знятті особистих коштів". "Мінфін" намагався додзвонитися автору законопроекту Андрію Шевченку, однак він так і не взяв трубку мобільного телефону. Як з'ясувалося, зараз розмір комісії з використання банкоматів, а це в основному транзакції, пов'язані з отриманням готівкових коштів (у 80% випадків це заробітна плата), становить від 0,2% до 1,5%. Якщо клієнт користується банкоматом мережі одного банку, а сама картка належить іншому банку, то ставка може доходити до 2%. За даними НБУ, станом на червень 2011 року, кількість активних платіжних карт в Україні перевищила 32 млн. шт. при загальній кількості 51,4 млн. шт. При цьому кількість банкоматів за I півріччя поточного року збільшилася на 3,4% (на 1,009 тис. автоматів) до 31,172 тис. Колеги Андрія Шевченка негативно відреагували на його ініціативу, яка, на їхню думку, може прибрати з ринку банкомати і повернути епоху черг біля кас. "Банківську систему не змусиш працювати собі в збиток. Адже комісія - це не такі вже й великі гроші. Інша справа, якби держава взяла на себе частину цих витрат", - заявив народний депутат, заступник голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, банківської справи, податкової та митної політики Микола Катеринчук. Нардеп вважає, що законопроект розроблений під вибори і розрахований на виборців. "Але у нас мало хто розбирається в цьому, тому за законопроект можуть і проголосувати", - побоюється Микола Катеринчук. При цьому він додав, що комфортною комісією є 0,2% від суми операції. "Можна законодавчо закріпити і 0,1-0,15%", - зазначив він. Також, за його словами, правильним було б прибрати додаткові комісії при використанні картки одного банку в банкоматах іншого. "Цю надбавку я б вирівняв, і всі б були на ринку в рівних умовах, але вбивати банківські автомати - це неправильно", - резюмував він. При цьому народний депутат Василь Горбаль (екс-президент "Укргазбанку") не вірить в майбутнє цього законопроекту. "Це не та проблема, яку потрібно вирішувати законодавчим шляхом. Є певні технології платіжних систем, плюс є певні фінансові компанії, у яких бізнес - це виключно інкасація і установка банкоматів" - розповів він. Тому, за його словами, ринок і банки повинні самі домовлятися між собою про рівень комісій. "Інакше банки будуть закладати втрати від скасування комісії у вартість інших послуг. А в гіршому випадку перестануть взагалі займатися установкою нових банкоматів", - твердить пан Горбаль. - Банкомат і робота з його встановлення коштує певних коштів, які повинні окупатися". З ним погоджується голова правління "Українського процесингового центру" (UPC) Антон Романчук. "Навіть якщо цей проект схвалять, міжбанківський інтерчендж (комісія, яку банк-еквайєр платить банку-емітенту карти) залишиться на колишньому рівні (у дружніх банкоматних мережах ця плата становить 0,6-0,8%, а в інших банкоматах - 1, 5-2%)", - сказав він. - Ця плата все одно тим чи іншим чином ляже на власника картки". Отже, банкам доведеться переглядати свою тарифну політику, щоб підвищити інші комісії і плати, пов'язані з платіжними картами. Учасники банківського ринку стверджують, що через відмову від комісії банки можуть зазнати більших збитків, оскільки в розвиток банкоматних мереж вже вкладено десятки мільйонів доларів, які частково окупаються за рахунок комісії, що стягується за зняття готівкових клієнтами. Тому в разі введення заборони банкам доведеться шукати альтернативних шляхів повернення інвестицій за рахунок тарифікації інших або суміжних послуг. "Додатковим заходом може стати встановлення банками значних обмежень на кількість та суму операцій зняття готівки в банкоматах протягом доби", - розповів заступник голови правління ПУМБ Дмитро Крепак. Як повідомили "МФ" в UPC, один банкомат коштує близько $15 тис. Відповідно, закупівля мережі з 100 банкоматів обійдеться банку в $1.5 млн. Це одноразова інвестиція. Є також витрати на утримання банкомату: його амортизація, підтримка, завантаження готівкою, оплата роботи обслуговуючого персоналу і т.д. Щомісячні витрати на утримання банкомату залежать від кількості транзакцій, які проходять через даний АТМ (automatic teller machine - ред.). Чим більша кількість транзакцій - тим менших витрат зазнає банк на обслуговування однієї транзакції. Вартість утримання банкомата, через який проходить близько 2000 транзакцій на місяць, буде становити порядку 13-13.5 тис. грн. З іншого боку, за словами пана Крепака, в довгостроковій перспективі цей захід може збільшити довіру клієнтів до банків і платіжних картках. "Клієнти не будуть знімати всю зарплату, знаючи, що вони можуть зняти гроші безкоштовно в будь-якому зручному для них банкоматі в будь-який час", - припускає банкір. - А також це привчить клієнтів розплачуватися банківськими картами в магазинах і ресторанах, а не знімати за 1-2 рази всі свої гроші". За інформацією Антона Романчука, сьогодні спостерігається зростання кількості банківських карт. Зокрема, якщо в 2008-2009 рр. банки закривали зарплатні картки скорочених співробітників, згортали випуск кредитних карт, закривали неактивні картки, то з початку цього року багато хто вже повертаються до випуску кредитних карт. "Вже до кінця 2011 року прогнозується їх масовий випуск", - зазначив він. Василь Горбаль впевнений, що потрібно проводити законодавчі дії, спрямовані на стимулювання ринку безготівкових розрахунків, для того, щоб українські банки могли встановлювати більшу кількість банкоматів. "Необхідно, щоб у людей було менше необхідності користуватися готівкою, як це практикується в Європі. Це дозволить ринку диктувати динаміку розвитку безготівкових розрахунків. І тоді вже будуть знижуватися тарифи", - вважає парламентарій. За матеріалами Мінфін.com.ua http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5686.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5686.html Компанії з українськими активами вперше перенесли свої розміщення на Варшавській фондовій біржі. Попит на Україну впав? Tue, 02 Aug 2011 09:46:38 +0300 Польщі вдалося побудувати те, до чого так прагне Росія, і те, про що так мріють в Україні - створити регіональний фінансовий центр. Сюди тягнуться емітенти з усієї Європи: тільки в II кварталі на ній пройшло 55 IPO (хоча й зовсім невеликих, причому 13 - на головному майданчику і 42 на альтернативній NewConnect). Це не тільки більше, ніж у попередньому I кварталі (45), але й більше, ніж у Лондоні і Франкфурті разом узятих. Українці також із задоволенням йшли до Варшави. Тільки з початку року там розмістилися п'ять компаній з вітчизняними активами. Однак липень показав, що Польща вміє і розчаровувати. Вперше за п'ять років з моменту першого розміщення українського емітента відразу дві компанії - Vioil і Valinor - перервали свої розміщення, відклавши їх на невизначений час. Невже польські інвестори розчарувалися в українських активах? Причина 1. Переоцінка "Невдача Vioil говорить про те, що польські інституційні інвестори, які в невеликих угодах з Україною становлять 60-80% від попиту на акції в процесі IPO, готові купувати лише якісні історії за розумною ціною на тлі інтенсифікації попиту на акціонерний капітал і нестабільної ринкової ситуації", - вважає керівний директор інвестиційно-банківського підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Макар Пасенюк. Vioil ж маркетувати свою історію в ціновому діапазоні $400-500 млн., тоді коли справедлива вартість компанії, на думку ICU, десь в межах, що не перевищують $250-300 млн. Причина 2. Боргова криза Втім, багато інвестбанкірів вважають, що причиною відстрочки розміщень стала боргова криза в Європі та США. Саме на липень припав пік чергових грецьких проблем. З трьох обговорюваних варіантів два передбачали вибірковий дефолт. Та й інформація з США залишала багато запитань. Все це не було приводом для довгострокових покупок акцій. "У нормальних умовах функціонування ринку оцінка Valinor в 5,5 P/EBITDA досить адекватна. Однак з початку червня донині індекс WIG Ukraine впав майже на 12%. Таким чином, для українських компаній, які планують розміщення на Варшавській фондовій біржі, склалася несприятлива кон'юнктура. Щоб зацікавити інвестора, компанії змушені розміщуватися з дисконтом. А це, як видно, не входило в плани Valinor", - коментує аналітик консолідованої інформації ІГ "Альтера Фінанс" Тетяна Пруцкова. Навіть якщо враховувати той факт, що оцінка Vioil близько 9,5 P/EBITDA досить завищена по відношенню до середньої 6-7 P/EBITDA на ВФБ і по відношенню до українських компаній, які вже котируються на цій біржі, то, на думку Тетяни Пруцкової, така оцінка була цілком досяжна. Приміром, компанія Ovostar, яка встигла розміститися на ВФБ на початку червня зараз котирується з показниками P/EBITDA в 10,7. Не на боці емітентів був і сезон відпусток. Глава інвестиційно-банківського напрямку ІК "Фенікс Капітал" Володимир Носов зазначає, що історично липень - не найсприятливіший період для проведення IPO, і компанії, які зважилися на операцію цього місяця, йшли на певний ризик. За його словами, незважаючи на те що підстави для такого ризику були (ціни, за якими розмістилися попередні емітенти з України, свідчили, що операцію можна провести навіть у липні), ні нові компанії, ні їхні консультанти не розраховували, що в цей час на ринку будуть розміщуватися й інші емітенти з України. Сьогодні версія з несприятливими зовнішніми факторами значиться як офіційна причина перенесення розміщень. Тому компанії, які не відчуваючи гострої необхідності в залучених засобах, відклали свої розміщення на більш сприятливий період. Причина 3. Чинні акції та перенасиченість Польські аналітики висувають й іншу версію низького попиту на акції Vioil і Valinor. Інвестори на ВФБ завжди досить насторожено ставилися до компаній, які пропонували до продажу чинні акції, а не виключно папери нової емісії, що могло припускати поступовий вихід власників з бізнесу. Приміром, Valinor планувала розмістити як мінімум 17,435 млн. акцій, але лише 8,203 млн. нових акцій. Іншими словами, інвесторам пропонувалися майже рівні частки старих і нових акцій. Причому кошти, виручені від продажу акцій додаткової емісії, планувалося направити на розвиток компанії, решту мали отримати власники бізнесу - основний акціонер Кирило Подільський і менеджери. Схожа ситуація склалася і з компанією Vioil. Остання планувала розмістити близько 31,9 млн. акцій, з них 26 млн. - нових (30,2% новоствореного статутного капіталу) та 3,3 млн. - чинних, що перебувають у власності міноритарного акціонера компанії Асхата Сагдієва (володіє 9,99% -им пакетом). Близько 2,6 млн. акцій, що належать головному акціонерові компанії та голові ради директорів Віктору Пономарчуку (володіє 90%), планувалося запропонувати в рамках опціону менеджера. Проте прихильників цієї версії не так багато. Більшість експертів як основну причину бачать перенасиченість пропозицій схожих компаній з циклічного сектора, який, у свою чергу, стоїть на історичному максимумі. Тільки з початку року у Варшаві відбулося три IPO і одне SPO українських агрокомпаній, що викликало надмірну пропозицію паперів сектора на WSE. "Можна констатувати, що найближчим часом розміщення невеликих агрохолдингів на Варшавській фондовій біржі буде вкрай важким. У першу чергу через велику кількість публічних компаній з цього сектору нашої країни. Інвестори, як мінімум, хочуть подивитися на результати публічних компаній і побачити позитивну динаміку ціни акцій, - говорить Макар Пасенюк. - Тому для агрохолдингів, які готувалися провести IPO цього року, теоретичною альтернативою залучення грошей на публічних ринках можуть стати фонди прямого інвестування, об'єднання з публічними компаніями або продаж стратегічним інвесторам". І все ж, незважаючи на удаваний песимізм щодо можливих розміщень агрохолдингів на ВФБ найближчим часом, якісні та цікаві українські компанії з інших секторів можуть бути високо оцінені та затребувані ринком. За матеріалами Інвестгазета http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5662.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5662.html За перше півріччя ринок облігацій зріс у 20 разів, відновивши 30% обсягу докризового періоду. Wed, 27 Jul 2011 10:05:30 +0300 Банки і підприємства почали більш активно користуватися можливостями фондового ринку для залучення додаткового капіталу. За даними агентства Cbonds за шість місяців 2011 року український ринок корпоративних і муніципальних облігацій зріс до 5 млрд грн, перевищивши загальний обсяг залучених коштів за 2010 рік. Найбільший обсяг забезпечив банківський сектор. Експерти очікують, що за результати 2011 року загальна сума випущених облігацій досягне 10 млрд грн. При цьому в другому півріччі компанії з споживчого, металургійного та аграрного секторів, а також органи місцевого самоврядування можуть потіснити фінансовий сектор за обсягами розміщень. Наслідки світової фінансової кризи поступово залишають простори українського ринку капіталу. Інвестори стали менше боятися і гидувати інвестиціями в облігації українських емітентів. Так, агентство Cbonds повідомило "МФ", що за перше півріччя цього року ринок корпоративних і муніципальних облігацій зріс в 20 разів - до 5 млрд грн. Найбільший обсяг випущених облігацій розміром 2,6 млрд грн забезпечили комерційні банки, зокрема Промінвестбанк, ВТБ Банк України, Сбербанк Росії (Україна). Одночасно на борговий ринок за додатковим капіталом виходила, наприклад, найбільша телекомунікаційна компанія "Укртелеком", яка виручила 253,6 млн грн. А півострів Крим, випустивши муніципальні облігації, позичив у інвесторів 133 млн грн. "Таке зростання продажів облігацій у першому півріччі 2011 року свідчить про відродження ринку після кризи", - вважає голова ради директорів ІГ "Інвестиційний Капітал Україна" Валерія Гонтарєва. Результати приватного ринку облігацій дійсно чудові, вважає Ольга Сливінська з ІК Dragon Capital. Особливо, якщо порівнювати їх з 2009 і 2010 роками, "коли на ринку нічого практично не поширювалось, а тільки реструктуризувалось". "Крім продавців з'явилися і покупці облігацій, ті ж самі банки, які в період кризи були збитковими і не мали права купувати корпоративні облігації, - сказав "МФ" аналітик. - Зараз, будучи прибутковими, банки мають право і хочуть інвестувати в корпоративні облігації. Настав момент збалансованого попиту і пропозиції". У Cbonds впевнені, що однією з причин активізації облігаційного ринку є високі вимоги банків до позичальників корпоративних кредитів. "До того ж банки не готові видавати великі позики поодинці", - вважає аналітик Cbonds Сергій Ляшенко. З одного боку, зазначає пан Ляшенко, відсоткові ставки з облігаційних випусків (15-15,5% у гривні, - ред.) нижчі за кредитні (16-20% - "МФ"), та отримання коштів не вимагає надання застави у вигляді нерухомості або іншого ліквідного майна, що перевершує суму кредиту. Водночас ринок облігацій дає можливість банкам із зайвою ліквідністю заробляти на своїх пасивах, а за необхідності вийти з позиції, продавши облігації на вторинному ринку. За даними видання, вартість організації випуску облігацій для емітента в середньому коштує від 0,5% до 2% від обсягу залучених коштів. "Щодо вартості випуску облігацій на ринок - тут все залежить від того, який емітент. Якщо у випадку з банками, які самі собі організовують випуск, то оплата йде в їх же структуру. Якщо ж випуск йде через стороннього андеррайтера, то тут все залежить від того, як хто з ким домовиться", - розповіла "МФ" пані Сливінська. Однак не варто забувати, що ринок облігацій все ще дуже малий, щоб конкурувати за обсягами з банківськими корпоративними кредитами. Нагадаємо, що за січень-квітні 2011 року обсяг кредитів виданих банками юридичним особам виріс на 5,7%, - до 549,26 млрд грн. Учасники ринку збігаються в думці, що цього року ринок корпоративних і муніципальних облігацій продовжить стрімке зростання, і, за підсумками року загальний обсяг розміщень може скласти близько 8-10 млрд грн. Оскільки, наразі відновлено близько 30% максимальних докризових обсягів. "У другому півріччі, ми очікуємо на зростання реальних ринкових розміщень облігацій ще десь на 4 млрд грн", - заявила "МФ" Гонтарєва. За словами пані Сливинської, ринок також очікує на нові типи випусків облігацій. Наприклад, цього року "Укрексімбанк" розмістив гривневі єврооблігації. "До кризи основну частку ринку становили цільові облігації, випущені під фінансування конкретних проектів. Наразі такі облігації не випускаються, тому що кредитна якість емітентів та їх здатність обслуговувати борг, як правило, стоїть під питанням. Тому зараз інвестори хочуть бачити облігації від надійних емітентів, з хорошою кредитною якістю та ліквідністю", - підкреслила вона. Крім того, експерти вважають, що в другому півріччі 2011 року фінансовий сектор можуть потіснити компанії з інших галузей економіки країни, частка яких у першому півріччі в загальному обсязі випусків склала менше 10%. Так, за словами пана Ляшенка про плани розміщення облігацій вже заявили рітейлер "Фора", меткомбінат "Донецьксталь", агрокомплекс "Зелена долина", а також ряд підприємств входять до холдингу "Укрлендфармінг" Олега Бахматюка (ПАТ "Ритм", Тростянецький м'ясокомбінат, Івано-Франківський м'ясокомбінат та ПАТ "Світанок"). "Та й "ветерани" ринку облігацій, наприклад, концерн "Хлібпром", також будуть активно залучати кошти", - сказав аналітик. Також передбачається більш жвавий вихід на ринок органів місцевого самоврядування. У першу чергу вони будуть керуватися успішним досвідом розміщення першої серії облігацій Автономної Республіки Крим, які були реалізовані протягом одного дня. До кінця цього року очікуються розміщення ще двох серій випуску АР Крим і вихід на ринок Львова, Запоріжжя та Черкас. За матеріалами Мінфін.com.ua http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5583.html http://www.investadviser.com.ua/ukr/publications/5583.html Всім автомобілістам відомі випадки відсутності оперативності у страхових компаній (СК) при виплаті відшкодувань своїм клієнтам. Але, виходячи зі своєї практики страхового брокера, можу стверджувати, що врегулювання страхових подій з виплатою відшкодування - це двосторонній процес, в якому, крім СК, активну роль повинен грати і Страхувальник. Fri, 08 Jul 2011 13:41:34 +0300 Більшість СК при врегулюванні збитків (особливо великих) "підлаштовуються" під поведінку клієнта. Якщо клієнт вважає для себе важливим, обклавшись безліччю документів, відстоювати якусь ефемерну позицію, яка не наближує його до виплати, то СК із задоволенням підтримає таку гру. У підсумку процес документообігу між Страхувальником і СК буде спрямований на з'ясування, в кого з них найбільш сприятлива юридична позиція, що ні на йоту не наблизить Страхувальника до виплати відшкодування. Більшість СК охоче вплутуються в офіційну переписку та судочинство, оскільки ці процеси відсувають момент виплати відшкодування. Таким чином, у спілкуванні з представниками СК важливо спрямовувати свою діяльність виключно на виплату страхового відшкодування, не розмінюючись на другорядні дрібниці. Ключові способи прискорення виплати по КАСКО Рекомендую вам самостійно отримувати розширену довідку ДАІ (форма 2) Згідно з договором страхування саме СК повинна одержувати цей документ. І робить вона це різними способами. Наприклад, чекаючи довідку від ДАІ, відправивши туди запит поштою. Якщо протягом місяця відповідь не надходить, то СК направляє запит повторно. Такий перебіг подій може затягнутися надовго. Для Страхувальника існує альтернативний спосіб: звернутися в ДАІ, щоб отримати запит на руки самостійно. Зазвичай даний документ можна добути протягом одного дня. Справедливості заради варто відзначити, що в штаті деяких СК передбачені співробітники, що займаються отриманням такого роду довідок. Відповідно, в таких Страхових компаніях вищевказана проблема не виникає. Надання документів в СК і перевірка їх адекватності Більшість клієнтів просто привозять документи в СК, здають їх в канцелярію, вважаючи, що зробили все необхідне. Але це далеко не так. Завжди треба упевнитися, що форма і зміст даних документів відповідають вимогам Страхової компанії. Для цього варто познайомитися з фахівцем, який займається врегулюванням вашого страхового випадку. З його допомогою ви зможете отримати вихідний від СК документ, що підтверджує факт надання вами всіх необхідних документів і те, що їх якість задовольняє СК. Вибір СТО для ремонту авто Досить часто доводиться стикатися з такою ситуацією: за договором страхування передбачена виплата відшкодування згідно з рахунком сервісної СТО. Клієнт купував автомобіль у офіційного дилера і обслуговувався на його сервісній СТО, назвемо її "А". У той же час у СК є домовленості з іншими сервісними СТО (наприклад "В"). Відповідно, СК направить даний автомобіль ремонтувати на СТО "В". Часто в такій ситуації клієнти наполягають на співпраці зі своєю "рідною" СТО "А", що, з моєї точки зору, не є розумним. Адже якщо ремонт проводитиметься на СТО "В", то вона відремонтує ваш автомобіль за гарантійним листом від СК, не чекаючи оплати ремонту, що істотно заощадить ваш час. Якщо ж Страхувальник і далі наполягатиме на "рідній" сервісній СТО, то йому доведеться доплатити різницю в ціні в порівнянні з СТО "В", послуги якої дешевші, оскільки її домовленість з СК передбачає знижки як на ремонтні роботи, так і на запчастини. Контроль просування врегулювання Після надання всіх документів потрібно активно контролювати просування справи по інстанціях страхової компанії: начальник відділу врегулювання - казначейство - бухгалтерія, оскільки під впливом людського фактора справа може "загубитися" в кабінетах СК. Для цього дізнайтеся у фахівця, який займається врегулюванням вашого випадку, номер своєї справи і з допомогою дзвінків в call-centre тримайте руку на пульсі процесу. Насамкінець ще раз хочу зазначити, що виплата відшкодування - це процес на 85% залежить від Страхувальника і його здатності знаходити спільну мову з СК. Костянтин Узунов, спеціаліст відділу відшкодувань компанії BritMark За матеріалами FINANCE.UA