Ручна робота українського уряду

(4) 08 September'09

Tags: currency, investments, crysis, NBU, IMF

«Плани марні, але планування — безцінне», — вважав американський генерал Дуайт Ейзенхауер. Першу частину цієї фрази можна вважати девізом українського уряду — основним методом боротьби із кризою для Кабміну стало ручне управління. Хоч як дивно, така тактика допомогла зупинити вільне падіння економіки. Однак на етапі відновлення вона тільки гальмуватиме зростання.

Дивно, але цей факт мало кому відомий: в уряду є докладний антикризовий план. У грудні минулого року Кабмін прийняв і передав на розгляд ВР програму подолання спаду в економіці — 122-сторінковий документ, у якому перелічено близько 1000 антикризових заходів. Вони стосуються соціального захисту населення, державних інвестицій, а також підтримки бізнесу. Проте програма не стала основою для дій Кабміну. До того ж, про те, кому і скільки буде виділено бюджетних коштів, у ньому жодного слова.

Конкретнішим був інший документ — меморандум про основи економічної та фінансової політики, підписаний у жовтні 2008-го для отримання кредиту МВФ. У меморандумі перелічені зобов’язання уряду й НБУ перед Фондом щодо розміру дефіциту держбюджету, грошової емісії та валютної політики. Але й цей документ не став повністю керівництвом для влади: розмір дефіциту перетворився на предмет постійного торгу із МВФ, а виконання багатьох зобов’язань (підвищення комунальних і газових тарифів для населення, скасування мораторію на продаж сільгоспземлі) відкладено на невизначений термін.

«Зрештою, криза сьогодні переводить весь світ на ручне управління», — виправдовувалася прем’єр Юлія Тимошенко в лютому. Для цього уряд ініціював підвищення податків (було збільшено збір до пенсійного фонду з дрібних підприємців), а також посилив контроль за фінансами держустанов. За даними Мінфіну, у січні–червні неподаткові надходження до скарбниці, зокрема й виручка держорганізацій від надання послуг, збільшилися на 32,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 29,3 млрд грн (що становило 28,9% доходів держбюджету). Але найрезультативнішими способами наповнення скарбниці виявилися залучення зовнішніх позик та організація схем фінансування бюджету грошима НБУ. У І півріччі Кабміну вдалося позичити за кордоном 12,3 млрд грн, а НБУ лише через купівлю держоблігацій надав уряду й держкомпаніям 20 млрд грн.

Другим за важливістю напрямом дій уряду став соціальний захист населення — безперебійна виплата зарплат бюджетникам і працівникам держпідприємств та пенсій. Це завдання було ключовим елементом і антикризовим планом і підписаного з МВФ меморандуму. А розподіл інших бюджетних коштів відбувався в ручному режимі — без попередніх планів або ж із їх різкою і непередбаченою зміною. Найбільшу фінансову допомогу уряд надав держбанкам — її сума становила 30,3 млрд грн. Крім цього, великими одержувачами допомоги стали НАК «Нафтогаз України» (18,6 млрд грн), а також машинобудівні підприємства й аграрні компанії — як державні, так і приватні (.

Реагуючи на звернення компаній, уряд швидко коригував правила гри на ринках — як приклад можна навести блискавичне введення в березні 13% мита на імпорт автомобілів, холодильників та низки інших товарів. Але далеко не завжди Кабмін чітко уявляв наслідки своїх рішень.

Різкі зміни політики й широке застосування вибіркового підходу були характерні й для НБУ. У жовтні–листопаді минулого року регулятор надавав щедре рефінансування банкам. Але із грудня ситуація змінилася — фінустанови посадили на голодний фінансовий пайок. Крім того, рефінансування банків здійснювалося вибірково. «Банки, які належать українським власникам, отримали набагато серйознішу підтримку від НБУ, ніж установи з іноземним капіталом», — констатує аналітик ІК Dragon Capital Віталій Ваврищук. Але при цьому й багато фінустанов з українським капіталом не завжди отримували допомогу — досить згадати Надра Банк і Укпромбанк.

Країну рятують лобісти

Використані урядом і НБУ методи виявилися дієвими — вони запобігли вільному падінню української економіки. Однак дієвість методів ручного управління все-таки обмежена — за наявності продуманих планів спад був би менш глибоким. «У нас не було системної протидії кризі, тому вона зачепила Україну за найжорсткішою формулою», — скаржиться Олександр Рябченко, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій. Україна посіла останнє місце серед країн СНД у рейтингу антикризової ефективності урядової політики, що був складений російською консалтинговою компанією ФБК. Визначення ключових параметрів грошової та бюджетної політики було не результатом свідомого вибору, а малопередбачуваним і певною мірою випадковим підсумком боротьби уряду й НБУ, а також торгу із МВФ. Така нестабільність збільшує негативні очікування споживачів і менеджерів підприємств і сама по собі є додатковим чинником поглиблення кризи. І це не єдина проблема.

«Коли немає стратегії, неможливо вибрати пріоритети», — вважає Ігор Ніколаєв, директор департаменту стратегічного аналізу ФБК. На його думку, найкращі результати Україна отримала б, якби державні інвестиції були спрямовані на будівництво й модернізацію інфраструктури — це призвело б до збільшення попиту на продукцію українських компаній. Але фактично розподіл фінансування здійснювався під впливом лобістських груп. «НБУ перебуває під величезним тиском: треба дати гроші будівельникам, металургам тощо», — скаржився на початку червня виконавчий директор з економічних питань Нацбанку Ігор Шуміло.

Ручне управління створило благодатний ґрунт для розквіту лобізму. Багато рішень приймалися в обхід звичайних процедур. Наприклад, за останні десять місяців (з листопада 2008-го по серпень 2009-го) Кабмін видав 22 дозволи держорганізаціям на придбання товарів і послуг без конкурсу й без узгодження з Мінекономіки. Тоді як за попередні десять місяців (із січня по жовтень 2008-го) таких санкцій було видано лише шість. Користь багатьох подібних рішень для боротьби із кризою пояснити важко: так, цього року без конкурсів можна витрачати гроші на модернізацію АЕС.

Стабільна непередбачуваність

Зазвичай криза оздоровлююче впливає на економіку, але на відміну від стабільних розвинених країн, українська економіка й так досить швидко змінювалася. І криза не зможе значно прискорити цей процес. «Ми вийдемо з рецесії такими самими, як увійшли в неї. Не відбулося жодних суттєвих зрушень, які б змінили роль і місце України у світовій економіці», — вважає Олександр Рябченко. Як і раніше, головними експортними товарами залишаються сталь, добрива та продовольство. А основна частина споживчих товарів (крім продовольства) і обладнання імпортується.

Це означає, що темпи відновлення економіки знову залежатимуть від зовнішніх факторів — попиту на сталь і зерно на світових ринках, а також припливу іноземного капіталу. Щоб змінити цей сценарій, необхідна цілеспрямована політика влади. Наприклад, проведення аграрної реформи, що дасть змогу залучити інвестиції та замінити особисті селянські господарства й агрофірми, що використовують відсталі агротехнології, більш ефективними компаніями. І в цьому випадку не вдасться обійтися без плану.

По материалам "Контракты"

Top

RedTram Ukraine